«Запорозькі тулумбаси — традицію виготовлення, навчання та гри на великих казаноподібних козацьких барабанах» внесено до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Відповідний наказ видало Міністерство культури.

Традиція виготовлення та гри на запорозьких тулумбасах — жива практика Запорізького краю, що поєднує виконавське мистецтво, традиційну музику, ремесло, усну передачу знань і військово­церемоніальні функції. У громаді побутують назви «запорозькі тулумбаси», «козацькі тулумбаси», а також вислови «грати на тулумбасах», «тулумбасити».

Тулумбаси — це великі казаноподібні козацькі барабани з металевим або дерев’яним корпусом і натуральною мембраною. Їх виготовлення охоплює добір матеріалів, роботу з деревом і металом, створення мембран і калатал, оздоблення, ремонт і догляд за інструментом. Гра передбачає використання ритмічних формул, різних технік звуковидобування, ансамблеве музикування та публічне виконання.

Тулумбаси виконували сигнальні, військово­організаційні та церемоніальні функції: скликали громаду, супроводжували козацькі ради, урочистості, військові й святкові заходи. Їхнє звучання символізує силу, єдність, гідність і зв’язок із козацькою спадщиною.

Традицію активно практикуютьу у Запоріжжі через школу гри на тулумбасах, майстер­класи, публічні виступи, освітні та музейні ініціативи, зокрема навколо Музею історії музичних інструментів «Барабанза». Передача знань відбувається через безпосереднє навчання, слухове наслідування та спільну практику.

Традиція має важливе значення для локальної ідентичності Запоріжжя, культурної стійкості прифронтової громади та передачі козацької звукової спадщини молодшим поколінням. В умовах російсько­української війни тулумбаси стали символом спадкоємності, єдності та зв’язку між традицією Війська Запорозького і сучасним досвідом захисту України, повідомляє Мінкульт.