Гуманітарна політика

Виконавчий директор Французького інституту в Україні Матьє Арден дуже цікаво і креативно представив у Рівному 14-ту «Французьку весну», що нині крокує Україною. Принаймні як справжній француз запропонував починати не лише нинішню, а кожну весну із «Шерше ля фам»: шукати жінку і неодмінно знайти її — ділову й пристрасну, вірну і турботливу. Тоді, каже, життя вам неодмінно усміхатиметься. Або ж ви самі сприйматимете його по-іншому. Одне слово, не втрималася, щоб не попросити в нього інтерв’ю. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: Від наливайківців до бандерівців Шалійте, шалійте, скажені кати! «Мене все життя топтали» 

У мережі з’явмлися перші карти аптек, які приєдналися до урядової програми «Доступні ліки». 

Участь у проекті «Рівний — рівному» ця школа розпочала ще сім років тому і стала одним з перших в Україні навчальних закладів, облаштованих для дітей з особливими фізичними потребами. 1 вересня 2010 року прийшли у четвертий клас і сіли за парти зі звичайними дітьми інваліди-візочники — дівчинка і хлопчик. Ще одна дівчинка з порушенням опорно-рухового апарату почала відвідувати заняття у третьому класі школи. До цього всі ці діти навчалися вдома. 

Слід підготувати кваліфіковані кадри в усіх галузях, які впливають на розвиток національної економіки. На цьому наголосив Прем’єр-міністр Володимир Гройсман у ході конференції «Професійна освіта та підготовка робітничих кадрів: сприяння соціально-економічному та регіональному розвитку України». Цей захід відбувався за участі міністра освіти і науки Лілії Гриневич у межах проекту Європейського фонду освіти «Децентралізація професійно-технічної освіти в Україні — поштовх до дій». Дискусія щодо розвитку професійної освіти в Україні в контексті децентралізації, щодо шляхів побудови ефективної системи та оптимізації мереж ПТО, а також навколо засад державно-приватного партнерства розгорнулася в столиці у готелі Hilton. 

Доля Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка важча, ніж інших евакуйованих з окупованих територій вишів. У 2014 році за наказом Міністерства внутрішніх справ України університет передислокували до Сум і навіть розглядали перспективу припинення його діяльності. Але тепер виш облаштовується в Сєверодонецьку і вже допомагає Головному управлінню Національної поліції в Луганській області боротися з дефіцитом професійних кадрів. 

Програма поширюється на ліки від серцево-судинних захворювань, діабету ІІ типу та бронхіальної астми. Аптеки добровільно беруть участь у цій програмі, підписавши відповідний договір з місцевими органами влади, ідеться на сайті МОЗ. Крайнього терміну не визначають, тож аптеки зможуть приєднуватися до програми постійно. 

Перші місця хіт-параду найгірших трас в Україні вже другий рік поспіль утримують дві миколаївські. Ті, що частково проходять територією області. Ідеться про трасу національного значення Н-11 Дніпро — Кривий Ріг — Миколаїв та Н-14 Олександрівка — Кропивницький — Миколаїв. Стан цих доріг давно став приводом для чорного гумору в соціальних мережах та розповсюдженим тегом. Користувачі щодня розміщують фото, відео та власні коментарі з приводу проїзду так званими дорогами. Дорожники запевняють, що роблять усе можливе в межах передбаченого фінансування. Водії скаржаться на нездоланні перешкоди та зруйнований автотранспорт. І всі мають рацію. 

У Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана зберігається майже 9 тисяч творів образотворчого й декоративно-ужиткового мистецтва XVI—ХХІ століть. В основі його — унікальна колекція Галаганів, яка зачаровує творами західноєвропейського і вітчизняного мистецтва XVII—XIX століть, портретами представників дев’яти поколінь цього роду та їхніх відомих родичів — Розумовських, Дараганів, Маркевичів, Ламсдорфів, народними картинами, зокрема славнозвісними козаками Мамаями. У його директора Ірини РАЛЬЧЕНКО розпитую, як музей став одним із найбільших в області осередків культури. 

ЧИТАЙТЕ У ДОБІРЦІ: Істинно великий росіянин Преса свідомих громадян Нелицемірне «Дзеркало» видатного кінорежисера  

Народження моєї молодшої дитини 9 років тому обійшлося нашій родині у 800 доларів. Ці гроші ми, як і всі, хто народжує в комунальних пологових будинках, заплатили просто за те, що лікар прийняв пологи. При цьому про особливий сервіс не йшлося — ні про нормальну їжу, ні про післяпологовий догляд. На щастя, «мій» лікар сам подбав про все. 

Вийти в публічний простір працівників культури Дніпропетровщини змусив брак коштів на існування комунальних театрально-концертних закладів.