Неймовірно, але факт. Рівно вісім десятиріч тому, коли в Україні лютував страшний голод і люди думали насамперед про хліб насущний, відбулася перша вистава ентузіастів театральної сцени. Навіть страшні смертельні жорна не могли перемолоти нестримне бажання і потяг шанувальників Мельпомени до піднесеного, духовного. 

Ніхто і ніколи не скаже, як почувалися самодіяльні артисти, коли вперше зібралися на репетицію. Можна лише здогадуватися, як жилося в той жахливий 1933-ій. Проте саме їм судилося започаткувати історію театрального закладу, про який добре знають не тільки на Сумщині, а й далеко за її межами. 

Навряд чи більшості прихильників відпочинку на Кримському південному узбережжі відомо, що раніше сезони тут ділилися на шовковий, ситцевий і оксамитовий. Та й не дивно. Адже ці поняття з’явилися ще в позаминулому столітті, відколи півострів набув слави курорту. Причому тоді спекотні місяці належали бідним студентам та дрібним чиновникам — звідси й «ситцева» назва.
Згодом оздоровленням громадян (за їхні ж гроші) перейнялася нова держава, і сезонні кордони стерлися. Бо, як гриби після дощу, почали рости санаторії, прилаштовані до цілорічного функціонування. 

За кілька днів виші почнуть приймати документи від абітурієнтів. «УК» вирішив нагадати, на які нюанси варто звернути увагу вступникам.  

Прийом документів для абітурієнтів із повною середньою освітою триватиме з 1 до 31 липня. Втім, є кілька застережень: зокрема ті, хто має складати вступні екзамени, повинні принести документи до 20 липня. Вступні іспити триватимуть 11 днів: з 21 до 31 липня включно.

Уже протягом 22 років Андрій Александрович-Дочевський — головний художник Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка. Його нагороди і заслуги можна перелічувати довго. Зазначимо лишень, що протягом останніх дев’яти років він очолює кафедру сценографії в Національній академії мистецтв і архітектури, а головним своїм вчителем вважає Федора Нірода. Хоч у реальному житті цей 55-річний чоловік справляє враження абсолютно безпосередньої й оптимістичної людини, яка зовні здається молодшою років на двадцять. 

Дніпрогес — візитна картка Запоріжжя і героїчний символ України загалом. Як відомо, будівництво найбільшої у світі гідроелектростанції  тривало п’ять років — до 1932-го. Тож торік ми мали б гучно відсвяткувати 80-річчя велета, який і понині дає електроенергію країні. Не вийшло — не знайшли коштів.

Втім, народ дбайливо зберігає пам’ять про героїзм творців цієї величної пам’ятки епохи. Їх увічнили у своїх творах поети, письменники, фотографи, кінематографісти, художники. 

…Обережно торкаюсь окуляра збільшувальної лінзи, наводжу на різкість — і переді мною випливає, наче з туману, у всій своїй красі золотистий трищогловий фрегат. Його яскраво-жовті вітрила виграють пружною силою норд-весту, а відкриті гарматні отвори ось-ось прогуркотять потужними пострілами ядер, а на грот-щоглу кинуться канатними драбинами енергійні матроси-флібустьєри. Захопленню немає меж! Не віриться, що в реальності довжина моделі цього мікроскопічного корабля, який складається з 337 деталей, — 3,5 мм, а товщина оснащення — 0,003 мм, що в 400 разів тонше за людську волосину. 

Знадобилися надвисокі сучасні технології, щоб стало буденним віч-на-віч розмовляти з кимось із будь-якого місця планети, за тисячі кілометрів від себе. А ще буденніше щороку пірнаємо у Дніпро, не замислюючись, що таким чином щоразу вітаємося із часами за тисячі років від себе. Бо ця потужна річка — живий свідок усього, що причетне до неї відтоді, як вона з’явилася на Землі, і безперервно несе цю безмежну інформацію, примножуючи її щодня, в майбутнє.

Хвилі Дніпра відчували на собі й далекі предки нинішніх православних християн з Київської Русі, котрих 1025 років тому хрестив у річці великий князь Володимир. До цієї знаменної ювілейної дати нині наближають і дні, і події, і передсвяткові приготування. 

Знаємо, що слово не горобець, а написане пером не вирубаєш і сокирою… Та устократ відповідальніше вимовлене й показане з теле- і кіноекранів: бо одразу постає перед мільйонами глядачів. І неможливо збагнути, як одному зовсім не юному шоумену недавно спало на думку в кулінарній передачі «порубати зелень, як червоний комісар жителів українського села»; другому, що прожив уже чимало літ, — «у тон» жартівнику «струсити з ножа рештки цих жителів»; тим невидимим, що спостерігали це шоу за камерами, — дружно від цього розсміятися; а в змушеному запізнілому вибаченні ще й почути: «Якщо це когось образило»… Про такі речі кажуть: немає слів… І річ навіть не в тому, як збирається й далі жартувати з українських телеекранів цей російський шоумен і хто з нас як його сприйматиме.  

Реформування медичної галузі країни зачіпає кожного з нас. І якщо пацієнти здебільшого висловлюють свої побажання у вигляді скарг, в яких переважають емоції, то від  людей у білих халатах, які б посади вони не займали, передусім  хочеться чути конструктивні зауваження і об∂рунтовані пропозиції щодо  перспектив системи охорони здоров’я. Про своє бачення сьогоднішнього стану справ у цій царині та її майбутнього  «УК» розповів один з ініціаторів створення і організаторів  Національної академії медичних наук України Віктор БОНДАРЕНКО.  

У Міжнародних молодіжних Дельфійських іграх, які нещодавно відбулися в Новосибірську, брала участь і українська мистецька команда. Ми зустрілися з членом міжнародного журі ігор в номінації «Сольний народний спів», художнім керівником зразкової вокально-хорово