Випадок з масовим отруєнням дітей сальмонельозом в київському дитячому садочку став черговим нагадуванням про небезпеку, що підстерігає кожного з нас і про яку ми часто забуваємо.

— Щоліта в кожній країні зростає частота виникнення кишкових інфекцій. Але цьогоріч, у порівнянні з минулим роком, в Україні почастішали спалахи кишкових інфекцій в організованих колективах, зокрема в дитячих садках. З початку поточного року в Україні зафіксували 14 спалахів захворювання на гострі кишкові інфекції, внаслідок яких постраждала 221 особа, в тому числі 101 дитина. Основна причина виникнення інфекцій в організованих колективах — елементарне порушення санітарного законодавства, — повідомив заступник голови Державної санітарно-епідеміологічної служби Олександр Кравчук. 

Молодий, енергійний, комунікабельний та інтелігентно-іронічний Дмитро Озєрков геть не відповідає традиційним уявленням про музейного працівника. Можливо, тому 36-річний кандидат наук, історик мистецтва й очолює наймолодший підрозділ Ермітажу — відділення сучасного мистецтва та курирує проект «Ермітаж 20—21». Часом на його адресу лунають звинувачення в порушенні канонів одного з найбільших музеїв світу, адже за ініціативи куратора сучасного мистецтва пройшли, либонь, найпровокаційніші виставки.

Втім, на експозиції, організовані Дмитром Озєрковим, йде глядач. З 2007 року в межах проекту «Ермітаж 20—21» відбулося понад два десятки виставок, під час яких прозвучали такі імена, як Ентоні Гормлі, Аніш Капур, Сантьяго Калатрава, брати Чепмени. 

Зібрання прадавніх експонатів під такою назвою вперше потрапило за кордон — у місто Бонн. Ідея виставки виникла в учасників спільних українсько-німецьких археологічних робіт та наукових досліджень — щоб унікальні знахідки їхніх колег-попередників засвідчили німцям переплетення двох культур, злиття східної й західної цивілізацій на одній території України.

Їхня батьківщина у просторах часу — солідний відрізок від V століття до н. е. до V століття н. е. Там, де вони тоді «народилися» чи якось опинилися, — нині територія України: її південь і Крим. 

Церемонія приймання-передачі цієї літератури, яка належала колись бібліотеці Інституту цукрової промисловості в Берліні, а через Другу світову війну змінила свою прописку й перебувала у фондах бібліотеки «Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості», днями відбулася за ініціативи Міністерства культури України й за участі української та німецької сторін у Національній парламентській бібліотеці України.  
Кілька книжок із 713-ти, які змогли побачити журналісти на стенді, видані у 1907—1933 роках і були актуальними новинками саме тоді. Нині ці галузеві посібники мають насамперед історичну цінність, бо, як стверджують українські науковці і фахівці з цукрової промисловості, вже застаріли.

Погодьтесь, коли буваємо в ролі пацієнтів клінік, нерідко нарікаємо на те, що лікують не людину, а лише  окремі частини тіла, де виявили хворобу. Як реагує на це організм, чим  це обернеться в майбутньому? Відповідь найчастіше: «якось воно буде».
Подумалось про це на зустрічі представників Міністерства оборони із журналістами, присвяченій реформуванню військової медицини. Тема звучала тривожно: «Чи вдасться зберегти військову медицину в Україні»? Однак виступи посадовців були оптимістичні. Зокрема, заступник міністра  Артуро Бабенко зазначив, що лікарі в погонах обслуговують більше мільйона громадян, бо їхніми послугами користуються й члени сімей військовослужбовців,  ветерани, а також пацієнти, які самі оплачують  лікування. 

Неймовірно, але факт. Рівно вісім десятиріч тому, коли в Україні лютував страшний голод і люди думали насамперед про хліб насущний, відбулася перша вистава ентузіастів театральної сцени. Навіть страшні смертельні жорна не могли перемолоти нестримне бажання і потяг шанувальників Мельпомени до піднесеного, духовного. 

Ніхто і ніколи не скаже, як почувалися самодіяльні артисти, коли вперше зібралися на репетицію. Можна лише здогадуватися, як жилося в той жахливий 1933-ій. Проте саме їм судилося започаткувати історію театрального закладу, про який добре знають не тільки на Сумщині, а й далеко за її межами. 

Навряд чи більшості прихильників відпочинку на Кримському південному узбережжі відомо, що раніше сезони тут ділилися на шовковий, ситцевий і оксамитовий. Та й не дивно. Адже ці поняття з’явилися ще в позаминулому столітті, відколи півострів набув слави курорту. Причому тоді спекотні місяці належали бідним студентам та дрібним чиновникам — звідси й «ситцева» назва.
Згодом оздоровленням громадян (за їхні ж гроші) перейнялася нова держава, і сезонні кордони стерлися. Бо, як гриби після дощу, почали рости санаторії, прилаштовані до цілорічного функціонування. 

За кілька днів виші почнуть приймати документи від абітурієнтів. «УК» вирішив нагадати, на які нюанси варто звернути увагу вступникам.  

Прийом документів для абітурієнтів із повною середньою освітою триватиме з 1 до 31 липня. Втім, є кілька застережень: зокрема ті, хто має складати вступні екзамени, повинні принести документи до 20 липня. Вступні іспити триватимуть 11 днів: з 21 до 31 липня включно.

Уже протягом 22 років Андрій Александрович-Дочевський — головний художник Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка. Його нагороди і заслуги можна перелічувати довго. Зазначимо лишень, що протягом останніх дев’яти років він очолює кафедру сценографії в Національній академії мистецтв і архітектури, а головним своїм вчителем вважає Федора Нірода. Хоч у реальному житті цей 55-річний чоловік справляє враження абсолютно безпосередньої й оптимістичної людини, яка зовні здається молодшою років на двадцять. 

Дніпрогес — візитна картка Запоріжжя і героїчний символ України загалом. Як відомо, будівництво найбільшої у світі гідроелектростанції  тривало п’ять років — до 1932-го. Тож торік ми мали б гучно відсвяткувати 80-річчя велета, який і понині дає електроенергію країні. Не вийшло — не знайшли коштів.

Втім, народ дбайливо зберігає пам’ять про героїзм творців цієї величної пам’ятки епохи. Їх увічнили у своїх творах поети, письменники, фотографи, кінематографісти, художники.