Гуманітарна політика

Рано ми зраділи, повіривши, що коронавірус відступає і незабаром зможемо повернутися до звичного ритму життя. Статистика останніх днів перекреслила ці сподівання, зростання захворюваності вже називають третьою хвилею COVID-19.

Корінний киянин залишив столицю й здобув лаври театрального режисера в Тернополі. Ставити вистави йому випало на сценах кількох українських і польських театрів. Про творчі справи й повели розмову з В’ячеславом ЖИЛОЮ.

Якби на інформацію про існування ефективного і доступного засобу в боротьбі з коронавірусом натрапив у інтернеті, відразу б вирішив, що це черговий фейк або ж спроби спритних ділків побудувати бізнес на пандемії. Однак у цьому разі інформація надійшла з перших вуст — від наукового керівника розробки завідувача лабораторії та клінічного відділу молекулярної імунофармакології Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова Національної академії медичних наук України, доктора фармацевтичних наук, професора Артура Мартинова.

В одному з вищих навчальних закладів якось довелося почути такий монолог: «А знаєте, чим університет відрізняється від коледжу? Тільки одним: в університеті є наука». І справді, чому професори й доценти, які працюють у закладі вищої освіти, мають займатися наукою? Тому що сучасного фахівця, особливо в галузі високих технологій і технічних наук, можна підготувати тільки на основі вивчення новітніх досягнень. Зрозуміло, що про здобутки науковців студентам можуть розповісти тільки ті, хто займається наукою.

Не помиляється той, хто нічого не робить. Справді, людині властиво помилятися. Але цю фразу вона найчастіше сприймає як виправдання власних огріхів. Інакше стається, коли схибив інший, — тоді багато хто не відмовить собі в задоволенні ткнути носом за такий вчинок. 

Технологія складних екранів, яку впроваджують на ринку смартфонів, не призведе до революції в галузі, вважають експерти. На їхню думку, виробникам потрібно вийти за рамки дисплея, використовуючи можливості доповненої реальності. Як буде виглядати смартфон майбутнього йтиметься у цьому матеріалі.

Нині 26-річний Дмитро Ткаченко із села Старосілля на Черкащині почувається цілком нормально. Не можна сказати, що вже повністю забув про свої багаторічні нездужання, але торішній день 31 жовтня, коли йому в Черкаському онкологічному диспансері пересадили нирку, став поворотним у всьому його житті.

Чимало представників різних національностей здійснили неоціненний внесок у розбудову півдня сучасної України. Греки, болгари, турки, німці, угорці, євреї й британці принесли на землі нинішніх Миколаївської, Херсонської, Одеської областей свою культуру, досвід, знання. Вдячні нащадки готові шанувати видатних людей минулого.

25 років тому, 6 лютого 1996-го, Велика Британія передала Україні антарктичну станцію «Фарадей», яку перейменували на «Академік Вернадський». Зробила це за символічну ціну — один фунт стерлінгів, хоч на станцію претендували 20 країн і були готові заплатити повну її вартість. За що нашій державі така честь? Річ у тому, що у складі команди Роберта Скотта, яка понад сторіччя тому вперше ступила на крижаний материк, був і наш земляк, уродженець села Батьки Зіньківського району Полтавської області Антон Омельченко.

Ім’я закарпатського перекладача з французької мови Віктора Мотрука вже кілька десятиліть добре знає український читач. Завдяки його перекладам можемо ознайомитися із класичними творами французької літератури та з її новинками, що виходять у нашій країні. Нещодавно на Закарпаття, де живе і працює Віктор Петрович, надійшла звістка: він став лавреатом престижної нагороди у галузі перекладацької творчості — премії «Мистецтво перекладу» імені Миколи Лукаша, запровадженої журналом іноземної літератури «Всесвіт». «Урядовий кур’єр» зустрівся з лавреатом і розпитав про сходження до цієї літературної вершини.

Немає сенсу повторювати, наскільки важким для бізнесу видався 2020 рік. Але доки деякі підприємці рахували збитки, в одному з найбільших регіональних торговельно-розважальних центрів «Подоляни» в Тернополі обговорювали нові проекти. Не в останню чергу завдяки Василеві Чубаку, засновникові й керівникові цього центру вже 13 років.

За час карантину, що вже триває ледь не рік, у Тернопільському академічному драматичному театрі імені Тараса Шевченка все-таки вдалося запросити глядачів на прем’єрні покази вистав. Цікаво, що за жанром вони комедійні. Заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила поставив типову комедію «Естроген», а народний артист України Олег Мосійчук запропонував «страшно смішних» «46 моментів щастя». Страшно смішна комедія аж ніяк не означала, що пануватиме в ній безтурботність, веселість, регіт. Навпаки, постало життя у всьому драматизмі.