АПК

 Українсько-африканський ренесанс відкриває нові політичні та економічні можливості для нашої держави, а африканські партнери готові до втілення спільних взаємовигідних проєктів у різних галузях — від освіти до цифровізації. На цьому акцентував міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, підсумовуючи своє друге турне країнами Африки, повідомляє МЗС.

 Землі фермерського господарства «Шафорост», заснованого в середині 1990-х років, лежать на околицях села Річки колишнього Білопільського району неподалік українсько-російського кордону. Якщо раніше таке сусідство не завдавало особливих проблем, то нині зовсім інша річ: ракетні чи артилерійські обстріли з боку росіян стали ледь не звичними, а це дуже  ускладнює роботу селян. 

Ще років із 10—15 тому на Сумщині гарбузи займали хоч і не останні, однак і не передові позиції в наборі сільськогосподарських культур, вирощуваних на місцевих ланах. Однак цей овочевий родич поступово почав набирати популярності й аграрного авторитету після того, як 2018-го кілька прихильників цієї культури створили ТОВ «Млин-2018», обравши гарбузову спеціалізацію. Цьому передувала копітка робота ентузіастів-аграріїв, які не лише провели відповідні аналітичні розрахунки, а й заручилися підтримкою партнерів однієї з європейських країн, де цей овоч культивують давно й успішно. 

 Європейська комісія вирішила вжити виняткових тимчасових заходів щодо імпорту чотирьох сільськогосподарських продуктів з України: пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику до Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії та Словаччини. Імпорт цих товарів заборонено із 2 травня по 5 червня 2023 року. Проте транзит агропромислової продукції через ці країни до інших держав Євросоюзу або за кордони ЄС може тривати.

 Підприємство «Родина» добре відоме не тільки на Сумщині, а й за її межами. Саме на його полях місцеві селяни вирощують люцерну, з якої виготовляють духмяне сіно для свійських тварин і худоби. І не тільки виготовляють, а й єдині в області експортують на світовий ринок, зокрема до арабських країн.

 Як триває весняно-польова кампанія на Тернопільщині, які виклики цьогорічної весни вже відчули аграрії краю — про це та інше наш кореспондент дізнавався в директора департаменту агропромислового розвитку обласної військової адміністрації Володимира СТАХІВА. 

 В Україні триває друга з початку широкомасштабної війни весняна посівна кампанія. Роботу селян в таких тяжких умовах важко переоцінити, особливо поблизу лінії фронту та на нещодавно визволених територіях. «Урядовий кур’єр» аналізує умови та специфіку нинішньої посівної.

 Торік за показником урожайності зернових Черкащина увійшла до п’ятірки лідерів в Україні. Триває вже друга посівна під час повномасштабного вторгнення російських загарбників. В області планують засіяти не менше полів, ніж торік. Загальна площа посівів попри всі труднощі залишиться в межах мільйона двохсот тисяч гектарів, розповіла керівниця відділу департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Валентина Сокирко. Господарства збільшать клин під соняшником, соєю та ріпаком на тих площах, де росла кукурудза. А нею планують засіяти 365 тисяч гектарів.

 Це прислів’я нагадав мені досвідчений аграрій Петро Ягодка у відповідь на запитання, що нині сіють на сільгосппідприємстві «Розвазьке» Острозької громади, яке він, заслужений працівник сільського господарства України, очолює понад чверть століття. Своїм запитанням застала його за кермом — весна квапить хліборобів.

 Нині підготовка до посівної у країні ускладнилася через повномасштабну війну. Аграріям довелося зіткнутися з багатьма викликами. Найголовніший з них — скорочення площі, придатної для засіву. Значна частина українських територій була і частково залишається замінованою, ще частина — тимчасово окупованою. До переліку проблем додається ускладнення логістики, блокування зернового коридору, здорожчання витратних матеріалів (насіння, добрив, пального) тощо. На певних територіях не зібрано ще кукурудзу й соняшник. Проте в більшості підконтрольних Україні областей хлібороби вже сіють, бо погодні умови і стан ґрунтів дають змогу це робити.

 Ось уже багато років Лебединське вище професійне училище готує фахівців для лісового господарства. Створений 70 років тому заклад подає приклад не тільки добротної організації освітнього процесу, а й умілого та ефективного господарювання. Адже весь час тут мають власне підсобне господарство, в якому утримують велику рогату худобу. Здавалося б, який зв’язок між підготовкою лісівників і тваринництвом? Як вважає директор училища Анатолій Троян, цілком логічний і виправданий.

 Аграрну продукцію в Україні виробляють понад 50 тисяч сільгосппідприємств, 92 відсотки з яких — фермерські господарства. Статистично активних — приблизно 32,5 тисячі, з яких майже 29 тисяч, за даними Держстату, мають в обробітку 4,7 мільйона гектарів угідь. Вітчизняне фермерство давно стало одним із провідних сегментів сільськогосподарського виробництва.