Економіка

З квітня цього року в податковій інспекції обласного центру запрацював «Прозорий офіс», що забезпечив високу якість надання послуг та в звітний період заощаджує час суб’єктам підприємницької діяльності. На черзі — впровадження таких офісів у районах області. Створюючи комфортні умови платникам податків, податківці, у свою чергу, очікують від них змін у філософії ведення бізнесу. Про резерви в удосконаленні співпраці та наповнення бюджету, розмовляємо з головою ДПА в області Олександром Вітруком. 

Не знаю, як вам, а мені їхати в несправному автобусі якось страшнувато. Недавно, відбувши з Києва, «маршрутка» одразу застрягла в чистому полі. Був вечір. Мимо пролітали авто, а ми, двадцятеро людей, чекали, доки нас забере викликаний водієм інший автобус. Та він особливо не поспішав — під’їхав години через півтори. До пункту призначення прибули благополучно, але гіркий осад все ж лишився. Ніхто й не подумав вибачитися за затримку. Та й не до цього було. Кожен вважав за щастя, що не сталося гірше. 

 «Це ж просто пісок, що лежить на дні Чорного моря, його більш ніж достатньо — треба лише отримати квоти на видобуток», — начальник Одеського морського порту Микола Павлюк не розуміє, чому уряд не дає цих квот ні державному підприємству, яким є порт, ні партнерам з Німеччини, котрі збираються вкласти понад 2 млрд гривень у спорудження контейнерного терміналу «Карантинний мол» на штучному острові, для якого, власне, і потрібен цей самий пісок.

 Ще 24 червня експерти, Мінагропрод, Укргідрометцентр прогнозували цьогорічний збір урожаю зернових на рівні 43—48 млн тонн. Та за чотири дні ситуація докорінно змінилась. Як то кажуть, небесна канцелярія внесла свої корективи.

 Непроголошена, ніби сама собою зрозуміла і неминуча «війна» на дорогах у світі триває — щороку в дорожньо-транспортних пригодах гине 1 млн 300 тис. людей, близько 50 млн отримують травми. В цьому контексті Україна вже давно «воює» в першому ешелоні — упродовж останніх 20 років на наших автошляхах загинуло 137 тис. співгромадян, ще майже мільйон зазнали тяжких тілесних ушкоджень.

 100 млн євро готова вкласти група компаній «Air Liquide» разом із Європейським Банком Реконструкції та Розвитку в будівництво повітрянорозподільчої установки на металургійному заводі в Єнакієвому.

Непомірне податкове навантаження і розбалансована державна регуляторна політика кладуть вітчизняне газовидобування на обидві лопатки. Якщо сьогодні уряд і Верховна Рада не змінять свого ставлення до стратегічно важливої галузі, то вже у 2020 році Україна видобуватиме власного газу, що йде на потреби населення, майже вдвічі менше. Про це йшлося на конференції «Видобуток нафти та газу в Україні: економічні, фінансові та юридичні аспекти», яка пройшла у Торгово-промисловій палаті України. Більше сотні представників державних і приватних видобувних компаній, урядовці, депутати, науковці, експерти обговорювали непростий стан справ у галузі, яка гарантує економічну безпеку держави, але сама вже потребує з боку останньої і розуміння, і допомоги.

«Цивілізований ринок землі — це єдиний спосіб відібрати ефективного власника і залучити інвестиції, які принесуть на українські лани найуспішніші агротехнології та забезпечать всім селянам достойний рівень життя», — наголосив на черговому засіданні уряду Прем’єр-міністр Микола Азаров, представляючи схвалений напередодні Кабінетом Міністрів законопроект «Про ринок землі», розроблений Міністерством аграрної політики та продовольства. Фактично він дав старт початку земельної реформи, і стосується загальнонаціонального ресурсу, цінність якого, за влучним висловом глави уряду, «визначається не тільки грошовим еквівалентом». 

Влада зважилася на одну з найсерйозніших реформ — земельну. Її завдання — підняти добробут села, перетворити аграрну галузь на прибутковий бізнес, а фермерські господарства — на успішні підприємства зі сталим доходом. Це можливо за умови, якщо селяни стануть справжніми власниками паїв, а земля буде не лише родючим чорноземом, а й фінансовою цінністю, котра, як кажуть економісти, «приведе у село гроші». 

Україна — не перша і не єдина країна у світі, якій доводиться проводити земельну реформу. Над питанням «Кому володіти сільськогосподарськими угіддями?» замислювалися у багатьох державах, де сільське господарство успішно функціонує. Що об’єднує Болгарію, Румунію, Угорщину, Литву та деякі штати США? Те, що земля там перебуває у приватній власності, але іноземцям її не продають. Аналогічну модель планують запровадити і в Україні. 

Вважається, що земельна реформа стартувала в Україні ще наприкінці 1990 року, коли Верховною Радою тодішньої Української ССР була прийнята постанова «Про земельну реформу та Земельний кодекс Української ССР». Ще тоді спеціалісти звертали особливу увагу, що земельна реформа є істотною та невід’ємною частиною, підгрунтям загального процесу радикальних економічних реформ в Україні. Таким чином, зараз країна може, якщо хоче, звісно, святкувати двадцяту річницю початку реформування в аграрному секторі. Отакий собі адміністративний довгобуд! Цікаво, що в 1997 році на офіційному рівні було заявлено, що земельна реформа успішно завершила другий етап і перейшла до третього. І знов усе вщухло. І тільки зараз за ініціативи Президента Віктора Януковича ця реформа, нарешті, отримала потужний імпульс для переходу в фінальну стадію.

— Остання версія документа, яку я бачив десь тиждень тому, має задовольнити багатьох суб’єктів земельних відносин. Поясню, чому. Справа в тім, що фермери, сільгоспвиробники, великі агрохолдинги, інші власники землі по-різному бачать реформу, у них різні цілі. Уряд обрав шлях, спрямований швидше не на розвиток ринку купівлі-продажу (торгівлі) землею, а на врегулювання проблемних питань, які склались у господарюванні.