Екологія

 Хто з нас не любить провести літню відпустку чи вихідні дні біля природного водоймища. Тільки-но пригріє сонечко, як береги заповнюються сотнями бажаючих позасмагати і покупатися. Але чи розуміємо ми, яка небезпека очікує на нас під час такого відпочинку?

 Якби в Україні існував музей природних раритетів, то люди відвідували б Кременчуцькі плавні не тільки як експонат, створений природою, а й як символ життєдайної сили, символ радості буття. Їхні краєвиди давали натхнення письменникам, поетам і художникам. Божою ласкою ці природні ланд?шафти Дніпра і понині залишаються первозданними та недоторканними. Про значимість кременчуцьких плавнів у житті Славутича кореспондентові «УК» розповідає їхній ревний опікун і захисник, відомий український біоеколог Володимир Никифоров.

 Зі шкільної лави відомо, що в 988 р. у річці Почайна відбулося хрещення киян. Нині, за всього бажання, згадану річку не знайти. Невже вона зникла? Якщо так, то чому не зникла Либідь, згадки про яку також сягають глибини віків? Та й важко повірити в те, що киян (нехай навіть кількасот) можна було охрестити в маленькій річці. Отже, гарантовано Почайна мала бути достатньо великою. І все ж таки факт залишається фактом: нині Почайни немає.

— Беріть-беріть, бо в рядах все одно нічого немає! — люб’язно запропонувала літня жінка в’язку в’яленої тарані, розташувавшись у холодочку прямо біля входу на центральний базар Маріуполя.  — А хіба дозволяють торгувати? — Де там! Ганяють… Та хіба всіх розженеш!? — чесно зізналась вона. Цей короткий діалог — зайве підтвердження того, що всіх мешканців і гостей міста й справді дуже важко переконати утриматися від бажання посолонцювати рибою з Азовського моря чи скупатися там.

 На відкритті цьогорічної виставки «Зелений тиждень» у Берліні прозвучало: «Якщо ще кілька років тому екологічне землеробство видавалося таким собі екзотом, то зараз фінансово заохочувана біологічно чиста сільськогосподарська продукція завойовує дедалі ширший сегмент ринку. Отже, можна упевнено говорити про зелену еволюцію у сфері аграрної політики».

Навряд чи хто забув сюрпризи минулого літа. Неймовірна спека, посуха упродовж тривалого часу були темою номер один. Кожен відчув на собі, що несуть зміни клімату, вже й цього року. Згадаймо низку жарких днів, після яких раптово настало похолодання. Та ще й яке! Як повідомили в Центральній геофізичній обсерваторії, 27 червня в Києві побито рекорд найнижчого значення максимальної температури повітря, що тримався 117 років, — 14,9° С. Попереднє значення найнижчої температури (17° С) зафіксували 1894 р. Друга половина липня і серпень, за даними Укргідрометцентру, знову обіцяють бути спекотними. 

Наприкінці червня в Одесі дано старт унікальним гідротехнічним роботам, чиїм результатом має стати система відведення стічних вод, котра викидатиме їх в море аж на 4 км від берега. Вважається, що цього має вистачити, аби на пляжах вода була практично вільною від міських стоків.  

Із 7 по 17 липня температура повітря поступово зросте до 25-30 градусів, а в період з 11 по 17 липня переважно в південних, центральних і східних областях вона сягатиме 30-35 градусів вище нуля. Про це розповів на прес-конференції начальник Українського гідрометцентру Микола Кульбіда. 

У рамках екологічної акції «УК» у Міжнародний день Дніпра запрошуємо до розмови відомого вченого Аркадія Шапара. Нещодавно він виступав на засіданні Бюро Відділення наук про Землю НАН України з пропозиціями щодо оздоровлення басейну Дніпра. Головна його ідея  — річку слід привести до природного стану. Звичайно, не всі погодяться з висновками науковця. Надамо слово й тим, хто має іншу думку щодо порушеної проблеми. 

У Луцьку відкрито першу у басейні річки Прип'ять автоматизовану гідрометеоролічну станцію

Літо. Росяний луг. Хвилясте хлібне поле. Бредеш густою травою і раптом з-під самих ніг — фрррр… Сіра куріпка випурхнула. Гучно ляскаючи крильми, відлетіла недалеко і знову пірнула в зелену купіль. А ось подав голос перепел. «Пить підем! Пить підем!» — скликає виводок. Важко помітити його —рудувато-сірого, строкатого, короткохвостого — у траві. Та коли вже відчує небезпеку, швидко побіжить, тоді зненацька злетить, посилаючи на землю гучне «тюрлю»…

Вищі темпи розвитку в найближче десятиріччя  забезпечить «зелена» економіка — в цьому переконана ООН. Згідно з дослідженнями фахівців, у довгостроковій перспективі інвестиції в «зелену» економіку   сприятимуть керованому її зростанню, створять нові робочі місця, зменшать бідність на планеті. Прогнозовані щорічні витрати на перехід світу до ресурсозберігаючої низьковуглецевої економіки в 2012-2050 роках мають становити 1,35 трильйона доларів. Серед одержувачів екологічних інвестицій називаються 10 ключових секторів: сільське господарство, ЖКГ, енергетика, рибальство, лісове господарство, промисловість, туризм, транспорт, утилізація та переробка відходів, керування водними ресурсами.