Історія

Ця книжка незвична, як і те, що повстанці облаштували криївки в піддашші церков. Історія відкрила майже 70-річну сувору таємницю. Її з непростих, сповнених великої борні за українську державність 1940-х років зафіксували й подали у виданні «Бандерівська скриня: архів УПА з криївки в Кордишеві на Шумщині». Книжку доповнили новими матеріалами-знахідками, перевидали за фінансової підтримки Тернопільської облдержадміністрації та облради і встигли навіть перед оголошенням карантину презентувати в обласному центрі та місті Шумськ і селі Кордишів.

Миколаївський музей суднобудування та флоту став одним з небагатьох в Україні й світі, в якому згадали про видатну історичну дату та презентували ексклюзивну виставку Terra incognita. Її присвячено 200-річчю відкриття найхолоднішого материка земної кулі Антарктиди. Який стосунок має південний український Миколаїв до далекої суворої Антарктиди? Що і хто пов’язує ці місцевості? Про це дізнавався «Урядовий кур’єр» на новій виставці.

Цей фоліант на 594 сторінки містить 1100 світлин, 929 тисяч друкарських знаків і важить 2,1 кілограма. Але його справжня цінність — у національній духовності, в якій переплелося історичне коріння десятків населених пунктів колишнього Штепівського району, який існував з 1923-го по 1957 рік (з п’ятирічною перервою у 1930-ті). 

ХІХ сторіччя, крім видатних досягнень у науці, техніці й культурі, ознаменувалося тим, що принесло людству багато війн, серед яких найбезглуздішою була східна (кримська) 1853—1856 років. Війна заради досягнення імперських інтересів та за панування на Близькому Сході й Балканах. Втягнули в неї територію півдня сучасної України, зокрема Миколаїв. Усі лаври війни, хоч Російська імперія її програла, дісталися Севастополю, а роль і місце Миколаєва незаслужено забуто. Науковці оприлюднили нові факти кримської кампанії та здійснили відкриття, про які йдеться в новому виданні.

19 лютого 1954 року президія верховної ради СРСР одностайно ухвалила указ «Про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР».

Нинішній рік особливий для жителів Житомирщини і насамперед Коростеня, які відзначають 1075-річчя першої письмової згадки про одне із найстаріших міст України. У межах масштабних заходів, запланованих до ювілею, у Державному архіві Житомирської області відкрито виставку документів, пов’язаних з історією міста.

Про той трагічний період у житті наших співвітчизників дуже влучно і проникливо написав у книжці «Важке повернення до себе» освітянин і краєзнавець з Маріуполя Павло Мазур: «Чорні ворони» підвозили до будинку №80 на проспекті Республіки в Маріуполі нові жертви, серед яких було багато викладачів. І на пів століття народ онімів».

Про унікальну пам’ятку Дикий Сад, знайдену в центрі Миколаєва, писав «Урядовий кур’єр». Це місто людей кіммерійської епохи Білозерської культури, про яке згадував Геродот. Стародавнє городище існувало з середини ХІІІ до початку Х сторіччя до нашої ери, тож воно на пів століття старіше за відому грецьку колонію Ольвія, яка також розташована на Миколаївщині. Це єдине чорноморське місто ремісників і водночас місто-порт часів Трої, тому Дикий Сад часто ще називають степовою Троєю.

Завдяки потужній інформаційній кампанії українці вже знають, хто творець першого у Російській імперії боєздатного автомата та розробник першого в Європі самохідного зернозбирального комбайна. Однак біографія винахідника-самоука Якова Рощепія змушує замислитися, чому талант, яким пишалась би будь-яка країна, став не затребуваним і в царській, і в радянській імперіях.

Через кілька днів, у ніч з 9 на 10 листопада, виповниться 30 років падіння одного з найвідоміших символів холодної війни та поділу Німеччини — Берлінського муру. Він 28 років був найбільш укріпленою частиною німецько-німецького кордону й відокремлював Західний Берлін від Східного. Цей комплекс споруд між двома частинами Берліна було зведено за наказом державного керівництва Радянського Союзу від 1961 року. 1989-го відкриття пунктів пропуску між частинами міста транслювало телебачення. Біля Берлінського муру зібралися сотні тисяч німців в очікуванні кращого майбутнього.

Між нинішніми росіянами, предки яких жили у Московії, й нащадками русичів, які населяли Київську Русь, така сама історична спільність, як між монголо-татарською ордою та поневоленими ними народами. Однак не лише «вєлікарускіє скрєпи», а й навіть знаменита Російська національна бібліотека у Санкт-Петербурзі веде початок із крадіжки у сусідів.

За часів Російської імперії й СРСР українцям старанно втокмачували у голови, що росіяни — братній нам народ, а шляхетська Польща й Османська Туреччина — одвічні наші вороги. Натомість життя Міхала Чайковського засвідчує, що Україна має за прикладом інших держав насамперед дбати про власні інтереси, бо між долею холопа у польського пана і кріпака у великоруського «баріна» — жодної істотної різниці.