Прошу слова

Рідкісної нинішнього травня погожої днини на підлозі маршрутки вовтузилася комаха. «Дивися — бджола! — показує супутниці хлопець. — Бачиш, інстинктивно намагається і далі гріти свого вулика». Якась жіночка старшого віку прониклася співчуттям до «бджілки» і все намагалася впіймати її папірцем, щоб випустити на волю. 

У розвинутих країнах більшість населення з вищою освітою має її на рівні бакалавра. Магістратуру закінчують далеко не всі бакалаври. Суспільству не потрібно, щоб усі були магістрами і докторами наук. Одна добродійка якось зазначила: «Якщо всі робитимуть гроші, то хто ж робитиме решту?» Щоправда, доктори і професори до високооплачуваних верств не належать, якщо не є високопосадовцями. 

Збувається те, про що роками мріють учасники АТО в окопах: Міністерство оборони, науковці й вітчизняні виробники об’єднують зусилля для осучаснення спорядження військовослужбовців. Розпочинається спільна системна робота для створення базового комплекту бойового екіпірування військовослужбовців Збройних сил України. Завдання щодо його розроблення і впровадження Міноборони поставило ще 2015 року. 

За чотири роки до розпаду Радянського Союзу сталася подія, яка якщо й не наблизила кінець найбільшої за територією держави, то похитнула віру мільйонів громадян у непорушність колоса, яким вважався СРСР. І якби не свіжі вітри перебудови з її демократичними цінностями, то кінці цієї історії обов’язково приховали б від населення, бо була вона ганьбою нечуваною. Звісно, чутки про те, що сталося, облетіли б усі куточки величезної країни, але коли тих чуток бракувало? 

Як відомо, 17 травня 2017 року відбулося підписання законодавчого рішення про запровадження Європейським Союзом безвізового режиму для українців. Це добре. Та не слід забувати, що не тільки ми відтепер зможемо майже без затримок і перешкод їздити за кордон. Думаю, самі європейці також захочуть побачити, кого саме вони допускають, нехай лише в гості, до своїх домівок. І що ж вони побачать? 

Нещодавно на Донеччині стався вже звичний і майже пересічний випадок: вигулькнув черговий косяк представників місцевої влади. Керівникам області довелося скасувати тендер на закупівлю 1206 книжок для поповнення бібліотек прифронтової Мар’їнки. Напередодні відділ культури і туризму Мар’їнської районної державної адміністрації оголосив торги на придбання літератури через систему ProZorro, але книжки, які збиралися запропонувати відвідувачам тутешніх бібліотек, виявилися, м’яко кажучи, дуже сумнівного змісту. Наприклад, із вказаних у відповідній документації 125 назв — лише 7 українською мовою. Більшість книжок видано в Російській Федерації, а назви окремих із них викликають багато запитань. Адже тут є «Невинна спокуса», «Шлюбні ігри», «Таємні насолоди», «Більше, ніж пристрасть» тощо. Погодьтеся, виникають закономірні сумніви, що така тематика нині актуальна і підходяща для жителів краю, які вже три роки потерпають від гібридної війни. 

У Зорі знову квітли вишні. Ті, які (напевне знаю) власноруч посадив Володимир Плютинський. Вони завжди розквітали тут із 4 по 9 травня: неначе сама природа поспішала зробити приємний сюрприз йому, академікові поліської ниви. Адже 4 травня — день його народження, а 9-го він, учасник бойових дій, неодмінно приймав вітання з нагоди Дня Перемоги. 

Історія зі Скрипкою показала, що ще далеко не загоїлось там, де ми думали, що все позросталося. Знову раптово намалювалися «ми» і «вони». 

Майже 18 років працюю суддею районного суду. За цей час розглянув тисячі справ, значна частина з яких була резонансною. Помилявся, але намагався бути чесним із собою й нелицемірним і відвертим з людьми, які приходять до суду. Так набув здатності усвідомлювати правду, й саме це дало мені змогу істотно підвищити якість і справедливість судових рішень. Тому й вирішив узяти участь у конкурсі до Верховного Суду, адже саме там необхідне служіння і праву, і правді. 

Кілька георгіївських стрічок з учасників акції «Безсмертний полк» зняли перед тим, як вони пройшли по вулиці Мазепи в Києві у бік Алеї Слави. Проте одній жінці таки вдалося оминути «колорадський» контроль — стрічку приколола до волосся, та ще й прикрила її невеличкою дівчинкою. 

У Європі вважають, що війну не закінчено, доки не поховано останнього загиблого на ній солдата. Натомість у нас під акомпанемент крилатої фрази «Ніхто не забутий, ніщо не забуто» по-блюзнірськи викреслили з пам’яті та історії згадку про мільйони співвітчизників, полеглих у боротьбі проти нацизму. 

У чиновницькому середовищі Ужгорода один за одним вибухають скандали, причому не місцевого масштабу. Перший, два місяці тому, був пов’язаний з іменем першого заступника міського голови Іштвана Цапа, якого прокуратура звинуватила в зловживаннях із землею та отриманні багатотисячного хабара. Чиновник одяг шкуру невинної овечки, сподіваючись на поблажливість правоохоронців, але не вийшло. Тривають слідчі дії.