Восени 1977 року рідне село Синівка Липоводолинського району Сумської області вдень обстріляли трьома ракетами (можливо, навчальними) з літака. Одна влучила в будівлю «Сільгосптехніки», але саме була обідня перерва, і нікого в приміщенні не було. Дві влучили в городи селян. Одна з них поранила селянина, що йшов повз город. Його госпіталізували у місцеву лікарню.

Наступного дня на сільському стадіоні приземлився вертоліт із генералом. Вертольоти і генерали тоді в селах бували рідко. Генерал відвідав пораненого. Вручив йому гостинець — спирт і шоколад. Такий товар завжди мав попит. Про що вони говорили, навіки залишилося таємницею. Широкій сільській громадськості дали зрозуміти, що обстрілу не було. То селянам здалося. Це були «прекрасні» часи застою. До смерті великого орденоносця Л. І. Брежнєва залишалося п’ять років. 

Не можу про це не просити слова, адже просто вражений усім, що відбувається з пересічними людьми, які свого часу взяли на себе дуже ризиковану ношу — оформили валютні кредити на купівлю житла в наших банках. Про те, як нечесно зі своїми клієнтами обходяться ці фінустанови, вже писано-переписано, зокрема й у нашому виданні. Сьогодні хочу розповісти про так званих «чорних» нотаріусів, які в прямому сенсі цього слова наостанок добивають нещасних людей. Річ у тім, що мораторій на стягування єдиного іпотечного житла, яке вони купили свого часу, — це їхній ключовий захисник і остання надія на справедливість і моральність. 

Природа в Україні завжди чудова, особливо на початку літа. Цієї пори і тепло, і сонячно, навколо зелено і радісно на душі. Та все-таки існують обставини, пов’язані з природою, які дещо турбують. Йдеться про об’єкти природно-заповідного фонду. Задля збереження природи в Україні їх створено кілька тисяч. Це природні заповідники, національні природні парки, ботанічні сади тощо. Вони більш-менш рівномірно розташовані по території країни: десь трохи більше, десь — менше. Лише в Києві їх майже 200. Тут обмежено господарську діяльність, натомість передбачено відвідування їх з метою відпочинку, наукових досліджень тощо. 

Непросто збирати геополітичні пазли за повідомленнями ЗМІ. Не всі складові картинок під рукою, чимало прогалин і неправильно підігнаних елементів. Трапляються миті, коли здається, що весь світ солідарний з Україною проти агресивного Кремля. І розчаровуємося, коли лідери окремих країн повертаються до нас спинами, братаючись із Москвою. 

У ЗМІ прочитав витяги з Плану дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік. Загалом позитивно оцінюючи документ, вважаю, що заходи варто було б вибудувати на науково об∂рунтованих засадах. Скажімо, розділ 1 «Безпека і впевненість» мав би враховувати особливості відносин між партнерами, що виникли у зв’язку з агресією Росії на сході України. Дуже важлива проблема через ці обставини — реформування Збройних сил і органів військового управління за принципами й цінностями, які застосовують у країнах-членах НАТО відповідно до стратегічного оборонного бюлетеня (дорожньої карти реформування Міноборони і Збройних сил України). У цьому розділі мало б ітися й про розвиток Національної гвардії. 

Про «маленьку війну», яку веду понад місяць із різними службами Солом’янського району столиці, відомо, напевно, всім моїм друзям і колегам. Звісно, її годі порівнювати з боротьбою жителів Позняків за збереження свого озера, проте… 

Днями у центрі надання адмінпослуг, де реєструвала ОСББ в своєму будинку, почула таку розмову молодих жінок:

— Мій чоловік по заробітках мотається. Прописаний у селі, вважається, що ніде не працює. То я маю і субсидію, й допомогу на дітей — довідки прийшла поновити, — сказала перша. 

Для кожного студента Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка найочікуваніша подія — «Журналістська весна» (після сесії, звісно). Я, як студентка вишу дуже люблю це свято. Це не просто фестиваль — це особливі дні для кожного. Адже за цей час студенти мають змогу побачити кумирів, поставити запитання, які їх цікавлять, зробити фото на пам’ять… 

«Місто, в якому я народився, віднині у документах зватиметься не Котовськ, а Подільськ. Дякую всім, хто голосував. Ви є виродками. Бажаю вам прописки на вул. Мухос...нській в однойменному місті». Таким емоційним дописом колега відгукнувся на нещодавнє перейменування міста Котовська. І колега цей — не сепаратист, не українофоб і навіть не супротивник декомунізації. І обурився він не тим, що місто перейменували, а тим, яку нову назву йому призначили. 

Чи потрібно опалювати будинки в Сахарі? Якщо не заглиблюватись у сутність, то відповідь буде негативною. Адже в цій пустелі температура дуже висока.

Та ось довідка з енциклопедичного словника про Сахару. «Середня температура січня — не нижча як 100С; абсолютний максимум — 590С; абсолютний мінімум — мінус 180С. Добова амплітуда температури повітря — понад 300С, ∂рунту – до 700С».