Розпочалася церемонія ударами Дзвона пам’яті, кількість яких відповідає кількості загиблих бійців. Після цього посадовці разом із родичами загиблих захисників поклали квіти до встановленого поряд із дзвоном пам’ятника.

За одностайним визнанням віт чизняних і закордонних експертів, децентралізація влади в Україні стала найуспішнішою з реформ. Вона переконливо продемонструвала переваги над так званою совковою моделлю місцевого самоврядування. Але, як відомо, успіх будь-якого нового починання залежить передусім від конкретних людей, їхніх знань і готовності втілювати новації у практику. Адже не секрет, що місцеві депутати і жителі населених пунктів, які могли підтримати реформу місцевого самоврядування або заблокувати, просто не знали, що таке децентралізація. Не кажучи вже про шляхи її практичної реалізації.

Прогнози на високий урожай справдилися. Кілька несприятливих днів із дощами і грозами останнього літнього місяця не завадили хліборобам стовідсотково і  без втрат зібрати врожай ранніх зернових. Традиційно першими успішно віджнивували фермерські господарства Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Харківської областей. За повідомленням пресслужби Мінагрополітики, серпневий намолот збіжжя буде вагомим. До слова, маємо щедрий урожай кавунів, динь і винограду. Щодо  осінньої віддачі ниви є сподівання, що вона також буде рясною.

Досі літні відпуски намагався проводити на морі. Навіть не сподівався, що саме у спекотну пору дуже добре відпочивати в горах, а саме в Українських Карпатах. Хотілося не лише подихати духмяним гірським повітрям і ще раз придивитися до колоритного й неповторного життя гуцулів, а й як економічному журналістові з’ясувати питання розвитку гірських територій, зайнятості населення.

Історія вчить, що нічого не вчить. Цей вислів, на жаль, дуже доречний і актуальний стосовно трагічних подій сивого минулого України й кількарічної давності. Пам’ятні в нашій історії битви, яким більше пасує назва побоїща, відбулися свого часу на території Донбасу. Перша — майже 800 років тому на берегах степової річки Калка, сліди якої губляться в межах Нікольського та Волноваського районів Донеччини. Дружини князів Київської Русі, оточені загонами монголо-татар, кілька днів успішно тримали оборону на кам’янистому березі й відбивали атаки загарбників. Тоді віроломний і підступний ворог вдався до перемовин: пообіцяв відпустити князів і дружинників, якщо ті перестануть чинити опір.

За показаннями гуглівської бібліометрики української науки, Євген Головаха — найбільш цитований український вчений у суспільних науках. Та й без цього показника він — найавторитетніший публічний філософ і тонкий знавець настроїв суспільства. Говорити з ним про наше сьогодні і ймовірне завтра завжди цікаво.

Різними стежками йшли до Іловайська наші воїни: киянин Сергій Міщенко, наприклад, брав участь у цій операції у складі першого відділення першого взводу першої штурмової роти добровольчого батальйону «Донбас». Вчителеві фізики й астрономії не вдалося опинитися серед призовників, мобілізованих до армії. Тож військову форму він одягнув після Майдану, де пройшов спеціальні курси парамедиків за натовськими стандартами. Тоді Сергій думав, що пізніше сам вестиме такі курси, потрібні тим, кому доведеться воювати на фронті, але…

Шостий рік його мама Світлана Олексіївна і службовий собака Рем виходять на дорогу, якою востаннє пішов зі Станиці Луганської на війну син і хазяїн. Є така робота — Батьківщину захищати.

Щоб самим згадати, а іншим розповісти про незабутні фронтові будні на сході України, ветерани-атовці Закарпаття влаштували форум «Загартовані вій­ною». На третій такий захід, що відбувався у місті Чопі запросили побратимів із Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської областей і зі столиці.

Позаду чергові президентські й дострокові вибори до Верховної Ради України. На порозі початок роботи її І сесії ІХ скликання. На які зміни у країні можуть очікувати мільйони співвітчизників, адже їм уже набридли постійні облудні обіцянки політиків, що давно втратили довіру народу, якому вони зобов’язані служити вірою і правдою, піклуватися про його щоденні життєві потреби, а не вважати себе господарями? Невже й справді вони, живучи поряд з нами, жити разом з нами не хочуть? Вони мають усвідомити, що свій народ треба любити, віддавати йому серце і душу.