Уже кілька років не вщухають дискусії й не припиняються реальні дії з приводу часткового затоплення національного парку «Бузький Гард». Не вперше звертається до цієї теми й наша газета («УК» №131 від 15.07.2016 р. і №153 від 16.08.2016 р.). Плани підняття рівня Олександрівського водосховища і затоплення унікальної місцевості виникли згідно з проектом завершення будівництва Ташлицької ГАЕС, складової Южно-Українського енергокомплексу. 

Навесні цього року під час робочої поїздки на Олевщину керівники Житомирської області з подивом дізналися від місцевих жителів, що десятки тисяч гектарів земель з покладами бурштину надано у користування маловідомим фірмам для «геологічного вивчення і дослідно-промислового видобутку». За розслідування резонансної справи взялась обласна прокуратура, а розгляд заявленого нею в інтересах держави судового позову проілюстрував методи, за допомогою яких Державна служба геології та надр України здійснила незаконну, як уже визнав суд першої інстанції, оборудку. 

Волонтерку Марію Бредихіну з Попасної влітку нагороджено почесним званням «Заслужений працівник охорони здоров’я України». Тільки за період 2014—2015 років вона під обстрілами роздала людям 6644 продовольчих набори. Гуманітарну допомогу доводилося перевантажувати у Врубівці. До обстрілюваного з усіх боків міста міжнародні благодійники їхати не наважувалися. Та жінку в жилетці з червоним хрестом знали на всіх блокпостах й беззаперечно пропускали. Вона везла допомогу туди, де її потребували найбільше. 

Гарне село Богуславець у будь-яку пору. Але в зеніті літа воно особливе. У полі видзвонюють стиглим колосом пшениці, шляхом гуркочуть автомобілі, звозячи на тік золоте зерно, в садах рум’яняться запашні яблука, розкішні жоржини заглядають у вікна, радіючи літу. Попри високу напругу жнив, пора збирання врожаю — це завжди радість. Приміром, хлібороб із діда-прадіда Василь Верещака, зібравши пшеницю, вже готує ґрунт під озимину. Є чому радіти Василеві Васильовичу: хоч і не сприяла погода високим здобуткам, але таки чимало збіжжя зібрали. І буревій, на щастя, не завдав дуже великих збитків, тільки подекуди порозкривав дахи, потрощив кукурудзу і попсував городину. Дати лад вирощеному — ось нині найголовніша турбота і механізаторів, і керівників та спеціалістів СТОВ «Прогрес». 

За інших життєвих обставин ми могли б його спостерігати серед народних депутатів у залі Верховної Ради чи на чолі якоїсь із численних партій. Адже крім харизми, він мав освіту юриста, а фах правника чи не найчастіше за інші професії відкриває шлях в активне політичне життя. Однак більшість співвітчизників, напевне, і не знають про юридичний диплом цього відомого українця і запам’ятали його в іншій іпостасі — мистецькій. Бо обрав він для себе саме шлях творчості. І він не помилився, й нам усім пощастило. 

У Міністерстві юстиції вирішили відкрити в Херсонській області оперативний штаб, до складу якого увійдуть спеціалісти органів юстиції та правоохоронці, і який забезпечить захист аграрного бізнесу від спроб рейдерських захоплень землі чи врожаю. Про це очільник відомства Павло Петренко розповів під час зустрічі з представниками аграрного бізнесу в межах одноденного робочого візиту до Херсонської області, повідомляє прес-служба Мін’юсту. 

Ми вже писали про те, як після відвідин одного зі столичних ресторанів майже двадцятеро людей потрапили до лікарні з отруєнням суші («Риба не винна», «УК» від 5 липня). Тоді столична влада перевірила 83 заклади громадського харчування і в 79 (78%) виявили порушення ветеринарно-санітарного й санітарного законодавства, 28 суб’єктів господарювання (30%) припинили роботу для проведення санітарного дня, ремонту, заміни обладнання тощо. Після цього кількість охочих скуштувати заморських наїдків принаймні в столиці зменшилася. Дехто вирішив почекати осені, мовляв, улітку через спеку продукти псуються швидше, тому краще відмовитися від них. Особливо коли чинний мораторій на перевірки бізнесу. Проте чи справді цей мораторій негативно вплинув на сферу громадського харчування — питання. 

У селі Світлогірське Кобеляцького району Полтавської області урочисто відкрили швейний цех. Подія у масштабах країни не найвидатніша, але знакова для місцевих жителів, точніше, жительок. Адже надає змогу тридцятьом з них офіційно працевлаштуватися за фахом. І не деінде, а у рідному селі, біля сім’ї. На гідну зарплату та ще й з перспективою її зростання. Вони й раніше шили, але в тіні, нерегулярно і тільки мріяли про офіційне працевлаштування і повний соціальний пакет. І ось їхня мрія здійснилася. 

Стихійні лиха, що прокотилися планетою у червні, не вгамувалися й у липні. Глобальні пожежі в Канаді, Хорватії й Чорногорії, руйнівні буревії з повенями у Китаї та В’єтнамі, знищені смерчем і градобоєм тисячі гектарів хлібної ниви в Україні — такі подарунки другого літнього місяця. Мимоволі починаєш вірити, що вищий розум Всесвіту застерігає землян про наслідки їхнього злочинного ставлення до природи. Тисячогектарний пластиковий смітник, виявлений нещодавно з космосу в Тихому океані, колись також приб’ється бідою до чийогось берега. 

«У селі сталася новина», — починається відоме оповідання Василя Стефаника про місцеву моторошну подію. Та за всього бажання такий початок не зовсім доречний до недавньої резонансної події, яка змусила зіщулитися чи здригнутися все село на Донеччині. Бо самі ж люди цього й сусідніх населених пунктів, згадуючи інцидент, знизують плечима: «Новина? Та ні, бо для нас таке, на жаль, нітрохи не новина». Але чому?