Суспільство

Хто найефективніше сортує й збирає відходи упаковки? Вгадали — безхатьки. Невтомно перериваючи хто сміттєві баки, а хто — вже вивернуте вантажівками на звалища. Шерпи вторсировинного Евересту вибирають, пакують, несуть у пункти прийому. Скляні пляшки, папір, метал, пластик… Нерідко якусь копійчину намагаються так заробити й пенсіонери або інші малозабезпечені співвітчизники. Є ще невелика група свідомих громадян, які відсортовують вторинну сировину, щоб зменшити забруднення довкілля або назбирати коштів на ліки пораненим в АТО. Та загалом більшість не переймається: все скидають в одне відро, а вміст — у контейнер. 

На Закарпатті найчисельніший етнос після українців — угорці. Їх тут проживає понад півтораста тисяч, і всі вони народилися на цій землі. З плином часу не асимілювалися з іншим національним оточенням, їхня кількість залишається стабільною. Як почуваються угорці у незалежній Україні? Як держава дбає про задоволення їхніх культурних потреб? Чи вважають вони Україну своєю батьківщиною і як виконують свій громадянський обов’язок? Про це «Урядовий кур’єр» розпитував головного редактора угорськомовної газети Karpati Igaz Szo Елемира КЕВСЕГІ. 

На запитання, чому уряд визнав Слобожанську об’єднану територіальну громаду (ОТГ), що в Дніпровському районі Дніпропетровської області, однією з найкращих в Україні, її голова Іван Камінський скромно відповідає: «Не знаю, чому ми найкращі. Не надаю цьому значення. Просто хочеться зробити все так, щоб за мінімальних затрат люди отримали максимально зручні умови, жили в теплі і комфорті». До речі, Іван Миколайович керує Слобожанською селищною радою з 1990 року, а на останніх виборах на посаду голови вже об’єднаної громади його підтримали 80,1 відсотка людей. Багато корисних ініціатив започатковано в попередні роки: приміром, 2012-го в селищі коштом місцевого бюджету реконструювали дитячий садок «Берізка». Та особливо помітних результатів досягнуто за останній рік — після об’єднання громад селища Ювілейного (нині Слобожанського) і села Степового.  

Цьогоріч найдовша й одна з найдавніших вулиць тисячолітнього Дрогобича —  імені Івана Франка — відзначає 90-річчя свого найменування. А Лішнянській (так вона називалася колись) — кілька століть. Стільки ж цю місцину «по-вуличному» називають Загороди, їх заснували років чотириста тому чотири українські родини, серед яких була й моя. Це до того, чому мені не байдужа доля вулиці і міста, де ступала нога Великого Каменяра і моїх родичів. 

Бойові дії на Донбасі зруйнували тамтешнім мешканцям звичне життя не лише в моральному плані, а й у матеріальному. Знищене або пошкоджене житло, понівечені водогони, лінії електропередач, а ще садочки та школи стали не придатними для того, щоб їх відвідували діти. Завдання військовослужбовців української армії — не лише захищати територіальну цілісність держави і мирне населення від нападу агресора, а й допомагати долати наслідки нападів ворога. Цим займаються офіцери структур цивільно-військового співробітництва (ЦВС). Їхню допомогу з часу створення підрозділу 2014 року вже відчули мешканці прифронтових районів Донецької й Луганської областей. Завдяки діяльності ЦВС для цивільного населення цих районів доставлено 4 тисячі 500 тонн гуманітарних вантажів, а лише за 10 місяців цього року — понад 2200 тонн.  

Трагедія сталася у Чернігові 12 грудня надвечір. У гуртожитку — чотириповерхівці на вулиці Попудренка, 16, де мешкали 196 осіб, переважно працівники місцевої фабрики «Елегант» — о 16-й годині 20 хвилин завалилися плити перекриття із четвертого по перший поверх (6 квартир) та зруйнувалася фасадна стіна. На місце події, звичайно ж, виїхали рятувальники. До аварійно-рятувальних робіт, як повідомляють у ДСНС, було залучено 68 осіб, а також 27 одиниць техніки. До роботи долучили підрозділи МВС, Мініфраструктури, комунальні служби міста. 

Сучасні ЗМІ, передусім телебачення і радіо, селу приділяють небагато уваги. Тематика вважається непрестижною. Причому не тільки серед власників і керівників каналів, а й серед журналістів. Ще зі студентської лави юні медійники мріють стати телеведучими, займатися виробництвом шоу, знімати і писати про спорт, культуру або ж такі серйозні речі, як політика й економіка. Аграрні проблеми, попри їх не меншу серйозність, мало кого приваблюють. 

Останнім часом в уряді приділяють дедалі більше уваги питанням розвитку експорту української аграрної продукції. Зокрема, минулого тижня відбулось одразу три зустрічі на високому рівні, присвячені цій темі. 

Тернопільщина й надалі утримує в країні першість зі створення об’єднаних територіальних громад. Узагалі в краї налічується 1050 населених пунктів. Торік 283 з них, що входили до складу 167 рад, активно розпочали процес децентралізації та об’єдналися у 26 громад. Цього року сформувалися ще 13. Щоправда, Товстенська, Хоростківська та Зборівська, де живуть понад 40 тисяч осіб, не зможуть у грудні провести перші місцеві вибори, бо ЦВК не погодилася з таким їхнім прагненням. Адже до цих територіальних об’єднань хочуть приєднатися деякі населені пункти з різних районів області. Отже, виникла проблема, яку законодавець мав би розв’язати. Що ж до тих ОТГ, які вже діють, працюють, за площею та кількістю жителів вони, звісно, надто різняться. Найменша громада налічує лише до трьох тисяч жителів, а от у Теребовлянській проживають понад 30 тисяч осіб. 

Кого з нас не дурили в супермаркеті чи на базарі?! Більшість скаже: що поробиш, трапляється. Проте нещодавно знайома довела: боротися та обстоювати свої права потрібно, а мовчати і пробачати нахабність продавців — ні. Вона повернулася із супермаркету засмучена, бо її там надурили на 20 гривень. З одного боку, сума невелика, з іншого — дуже неприємно, коли молоденька дівчинка дивиться в очі вдвічі старшій людині, та ще й пенсіонерові, і відверто бреше. 

За прем’єрства Володимира Гройсмана традиційна п’ятнична Година запитань до уряду у Верховній Раді знову набула ознак дискусійного клубу, позбавившись рутини, казенщини й формалізму. Актуальні питання розвитку країни регулярно звучать із головної трибуни країни, а участь у їх обговоренні щотижня бере особисто очільник Кабінету Міністрів. Скажімо, він запевняє, що енергосистема країни працює у штатному режимі. Наявних запасів газу та інших ресурсів вистачить для проходження опалювального сезону й не слід сумніватися в здатності уряду забезпечити країну потрібними енергоресурсами. «Нагнітати паніку — це дуже схоже на наших ворогів. Хай нагнітають, а ми будемо працювати», — наголосив Прем’єр. 

Давно відомо: якщо телефон різко скиглить пізно ввечері, це ще не значить, що хтось хоче чемно побажати тобі доброї ночі. Навпаки… Цього разу телефонував мій давній знайомий краєзнавець і громадський активіст зі Слов’янська. «Не спиш?» — бадьоро почав він. А далі у слухавці зашипіло і затріщало так, що мені вже справді було не до спання. «За…ра вр…ці де…ій че…аю біля…» (він назвав місце на одній із околиць міста). «Поїде… на розкопки. Зн…шли дві …ликі могили …кантропів». Звісно, я був ошелешений звісткою настільки, що навіть не перепитав: зустрічаємося о 9-й чи 10-й? Встиг тільки вичавити з себе: «А багато?...» «…сятків два! — почув у відповідь». Далі, судячи з уривків фраз, приятель попрохав поки що нікому не повідомляти про знахідку і відключився.