Суспільство

«Суспільне телебачення і радіо має бути створено відповідно до закону. Їх мовлення повинно розпочатися з  1 січня», — одразу задав тон роботі колегії відомства його очільник Олег Наливайко. Він нагадав, що розмови про суспільне мовлення точилися довгих півтора десятка років. І лише після ухвалення Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» настав час конкретних дій. 

Крихітне тільце семирічної дівчинки, понівечене мінними осколками, — видовище не для слабкодухих. Випробування, що випали на долю маленької Лізи Бабаш із села Стила Старобешевского району Донецької області, окремим дорослим не по силах. А ця крихітка бореться за життя і, на думку завідувача хірургічного відділення — начмеда з хірургії Запорізької обласної клінічної лікарні Юрія Радченка, в цій нелегкій боротьбі все ж здобуде свою, можливо, не першу, але дуже важливу перемогу.  

Про те, що наш автобус наблизився до прикордонної зони, нагадали кілька  правоохоронців у зелених кашкетах і камуфляжній формі, які подали знак зупинитися за кілька кілометрів від села. Зі зброєю напереваги вони спершу оглянули транспортний засіб, а затим зазирнули в салон. Але, побачивши представників Краснопільської РДА, відділів освіти та культури, які їхали на урочистості з нагоди 150-річчя із дня народження відомого земляка, поета Павла Грабовського, відразу ж побажали всім щасливої дороги і знову зайняли місце на узбіччі.  

«У  радянських — власна гордість», — написав колись Володимир Маяковський. А сучасні росіяни мають аж дві гордості. Це «Кримнаш» і «Газнаш». Уявляю картину. Сидить десь у глибині однієї з російських губерній такий собі Ваня, який у Криму ніколи в житті не був, а газу в нього в будинку зроду-віку не водилося (таких населених пунктів у Росії безліч), і пишається, що в нього є Крим і є газ. 

Як жити далі? Як повертатися до світу людей, котрі за звичкою ходять на роботу, святкують, усміхаються і радіють? Складне запитання, чи не так? Як на нього відповісти самому собі, коли перед очима — друзі, які назавжди полишили цей світ; коли уявлення про щирість і світло людської душі, здається, непоправно затьмарено спогадами про війну, про біль від поранень… Такі думки спадали, коли дивилась на юних пацієнтів Військового госпіталю в Ірпені — вчорашніх бійців східного фронту України. 

Ось наче попросив слова — і не зрозуміло, про що ж говорити. Невже варто розпочинати дискусії з розряду «чи можна красти ложечки в гостях і чи доцільно мочитися у під’їзді»? Чи можна просто посеред вулиці відгамселити гуртом несимпатичного чиновника або політика? Таке запитання просто безглузде, якщо припустити, що в Україні існує хоч якась влада. Якщо ні, тоді запитання має сенс і, по суті, єдину відповідь. Її англійський мислитель Томас Гоббс запропонував ще у XVII столітті: природний стан суспільства за браком загальної влади він назвав «війною всіх проти всіх». 

Вантажні автомобілі, немов нав’ючені мули, з надривним ревінням двигунів рушили з місця. Їх кузови під зав’язку завантажено боєприпасами, пальним, продуктами харчування та іншими необхідними речами на передовій. У них лише декілька кілометрів більш-менш безпечної дороги. А далі — вушко голки, в яке потрібно просочитися, немов нитці, щоб потрапити до підрозділів 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. 

Наша газета неодноразово писала про проблеми української природної перлини — Кінбурнської коси. Нині додалося ще одне лихо — джипінг. Цілинні землі облюбували для розваг власники позашляховиків. Вони роз’їжджають узбережжям, пошкоджуючи білосніжний пісок та рослинність, вбивають тварин, влаштовують пікніки на березі. 

Лінія політиків, які ініціювали бойові дії на сході України, почала різко розходитися з лінією Президента, що взяв курс на вихід з війни та забезпечення мирних умов для відродження країни. Цей висновок можна зробити, зауваживши передвиборчий розкол нині правлячих сил і об’єднання частини людей із президентського оточення в окреме виборче угруповання. 

По обіді на сесії ПАРЄ пройдуть дебати з поточних політичних питань, присвячених ситуації в Україні. Доповідачем призначено депутата від групи соціалістів Штефана Шеннаха. Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд та Верховний комісар з питань захисту прав людини Нільс Мужнієкс також візьмуть участь в обговоренні. 

Хлопчик жив із дідом у селі Боровеньки. Йому виповнилося 15 років, і він встиг закінчити дев’ятий клас у рідній школі, коли дідусь помер. Тато десь у Криму. Мати теж загубилася на просторах країни. Хлопчина залишився сам вдома. Що робити з ним? 

Ще у школі долучився до створення ікебани, тільки тоді це слово учні не вживали. Казали просто: квіткова композиція. Оскільки «наша» виставка була присвячена Дню визволення Запоріжжя від фашистів, то ми попросили в кабінеті початкової військової підготовки макет автомата і вставили у ствол гвоздичку. Оцінка комісії, яку очолювала старша піонервожата, вразила — друге місце! Досі пишаюся, бо це була моя ідея.