Дедалі частіше у центі уваги не лише українців, а й світової спільноти поряд із повідомленнями про воєнні дії на сході України опиняється страшна інформація про гуманітарну катастрофу, яка невпинно насувається на Донбас. Бойовики перетворюють населені пункти, які беруть під свій контроль, на суцільну руїну. Тамтешні жителі позбавлені не лише елементарних благ цивілізації — вони перебувають на межі виживання. Так звані російські гуманітарні конвої по 170—200 фур у кожному мали б озолотити жителів окупованих територій. Однак замість предметів першої необхідності вони везуть зброю та підмогу сепаратистам.

Через складну економічну ситуацію в країні пенсіонери, звісно, переймаються тим, чи будуть вони і надалі вчасно та в повному обсязі отримувати належні їм виплати. Голова правління Пенсійного фонду Олексій Зарудний учора на прес-конференції наголосив, що 25 лютого завершено виплати пенсій за лютий, їх люди отримали вчасно та в повному обсязі. А з 4 березня, згідно з графіком та без зволікань, розпочнуться і березневі виплати. На це передбачено 21 мільярд гривень. 

У боях на Донбасі загинув командир 73-го морського центру спеціального призначення Юрій Олефіренко. В серпні минулого року не стало Олексія Зінченка, командира того ж центру. І це трагічне підтвердження: свої життя за Україну віддають кращі з кращих, найсміливіші, справжні чоловіки. Вони представляли еліту Збройних сил, своє мирне життя присвятили службі у військах спецпризначення. Ці командири стали легендами при житті, ними вони і залишаться. 

В Україні створено Громадську спілку «Всеукраїнська асоціація громадських організацій «Батьківська земля», до якої увійшли громадські організації різного профілю, щоб поєднавши зусилля, напрацювати ефективні механізми й створити реальні умови для участі громадськості в політичних процесах країни. 

Далеко від України, в «Матроській тишині», повільно помирає українська льотчиця Надія Савченко. Просто зараз, коли ви читаєте цей матеріал. Це її добровільний і добре обдуманий вибір. «Або відпускаєте мене в Україну, з якої силоміць вивезли, або отримаєте тут мій труп!»
Викрадена спецслужбою сусідньої держави, позбавлена права на справедливий суд, обвинувачувана у тому, чого не робила, вона назвала цирком те, що відбувається з нею у російському суді.

Гранітна плита з могили останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського на головному дворі Соловецького кремля й досі один із символів незламності українського духу. 1775 року Катерина ІІ руками свого фаворита Грицька Потьомкіна ліквідувала козацьку вольницю, а потім хизувалася  листуванням із французьким філософом-вільнодумцем Вольтером.   

Відомий далеко за межами Донеччини курорт у Слов’янську багато років своїми цілющими грязями, водою та ропою із солоних озер сприяв одужанню сили-силенної людей. Але минулого літа сама оздоровниця після окупації та визволення міста від бойовиків так званої ДНР потребувала невідкладної реанімації. А вже нині санаторно-реабілітаційний центр «Слов’янський курорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» знову приймає пацієнтів майже з усіх куточків країни. 

Ті столичні жителі, які не встигли повірити квартирні прилади обліку, цікавляться, як їм бути далі: чи нараховуватимуть плату за воду? «Я не встигла повірити лічильники, то що мені робити: чи повіряти їх терміново, чи, можливо, термін повірки подовжать? І ще: я переплатила за холодну воду, бо неуважно подивилась на показники лічильника. Чи врахують це під час наступних платежів?» — з таким запитанням звернулася до «Урядового кур’єра» киянка Леся Макаренко. 

— А нам не потрібно навіть читати газети чи дивитися телевізор, щоб дізнатися про зміни у країні. Досить з порога свого будинку поглянути на Дністровський лиман  чи на саму річку — і все стає зрозумілим. За тим, як збільшується чи зменшується кількість браконьєрських човнів на воді та мисливська канонада  у плавнях, можна робити висновок про безлад чи наведення порядку в усій державі», — ось таким несподіваним, але цілком слушним, якщо вдуматися, спостереженням поділився один із жителів Овідіопольського району Одещини. 

Днями Інтернет буквально розірвало повідомлення про те, що на Україну насувається продуктовий колапс. «У багатьох торговельних мережах і гіпермаркетах Києва введено обмеження на кількість продуктових товарів соціально значущої групи, які можна купити в одні руки», — написало одне з українських видань. Прочитавши це, я дуже здивувалася. Адже напередодні ввечері полиці магазинів буквально ломилися від харчів.