Упродовж багатьох років на Святій Хортиці ВГО «Всеукраїнська федерація «Спас» спільно із Запорізьким обласним центром патріотичного виховання молоді й Товариством сприяння обороні України проводить заходи козацького вишколу у літньому таборі для вихованців організацій федерації та інших дітей. Тут у спартанських умовах 10 днів живуть школярі від 7 до 18 років — випробовують свої фізичні можливості й силу волі. У незвичайному таборі діють козацькі закони і армійський режим, але його мешканцям це тільки до вподоби.  

Ще наприкінці 1990-х колишній очільник волинських екологів Ростислав Мігас звернув увагу на те, що в регіоні з’являються нові види бізнесу — заготівля виноградних слимаків, що як сировина для ласощів ішли в Європу; очерету, який використовували там для будівництва екологічно чистих та естетично привабливих покрівель; ягід та грибів.

Підприємливі бізнесмени, що промишляли тоді в області, буквально за копійки скуповували в місцевого населення ці ресурси і вже за тисячі доларів продавали їх на Захід. Операції ці проводили так, що область від них майже нічого не мала. Саме на цю обставину тоді й звернув увагу досвідчений керівник. 

 В одній книгарні біля полиць, де охайно виставлені яскраві дитячі книжки, я почула розмову між мамою і донькою. Дівчинка років семи-восьми запитала:
— Мамо, а на цих полицях багато книжок?
— Так, доню, тут стільки цікавих казок! Давай ми з тобою виберемо, купимо і я тобі почитаю.
— Я так хотіла би почитати їх сама, погортати кольорові сторінки, — сумно сказала дівчинка. Вона була незрячою…
Ось уже понад 20 років в Україні для таких дітей не те що не вистачає художньої літератури спеціальним рельєфно-крапковим шрифтом (шрифт Брайля) — її взагалі не видають. 

Попри тривожні події на сході країни, життя йде своїм звичаєм. Люди, які вирішили переселитися в інші області, щоб зберегти життя, стикаються на новому місці зі щоденними житейськими проблемами, які — хочеш не хочеш — потрібно розв’язувати. Добре, якщо їм допомагають місцеві органи влади, волонтери. 
Приміром, на Черкащині не стоять осторонь ні трудові колективи, ні підприємці, ні просто сусіди. Так діють у більшості населених пунктів, куди й досі прибувають вимушені переселенці. А в тих, що визволили від терористів на сході країни, проблем також не поменшало, тож і туди спрямовують свою гуманітарну допомогу небайдужі черкащани.

Це не той випадок, коли — «і я там був, мед-горілочку пив, по бороді текло, а в рот не потрапило»; і не той, коли — «понюхав пирога, а не вдалося скуштувати» чи «ухопив шилом патоки»…
Повернувшись того дня з роботи, багатьом киянам можна було сказати домашнім: «Борщ і котлети не розігрівайте. Я після боботі, табулі, фахітоса і драників, запитих пуншем, мохіто й мальбеком, тож вечеряйте без мене. А на дозвіллі прочитайте, що тут мені набажали», — і простягнути аркуш з ієрогліфами…»

Тривалий час в інформаційному просторі України, наче вода у старій ступі, товчеться тема забезпечення бронежилетами наших військових. І так, мовляв, і сяк, але з різних причин оперативно налагодити масовий випуск бронежилетів у країні тяжко. Бо, як розповідають чиновники, зробити це не дає наше законодавство. Тендерні процедури, твердять вони, можуть затягтися на місяці. 

У Верховній Раді України виникла ідея створити Міністерство Криму. На думку авторів такої ініціативи, майбутнє відомство, перш за все, займатиметься проблемами вимушених переселенців і майновими питаннями. А ще — пошуком шляхів повернення анексованого півострова до складу України. Про це йшлося під час «круглого столу», участь в якому взяли народні депутати, представники громадських організацій, органів влади та іноземні посли.