Суспільство

  • Любомира КОВАЛЬ

    Влада не байдужа до проблем ветеранів

    Уже 69 років відділяє нас від тих травневих днів, коли відлунали останні залпи найстрашнішої та найкривавішої війни в історії людства — Великої Вітчизняної. Та у пам’яті нащадків назавжди залишиться урок честі й самопожертви, слави і героїзму переможців, які відстояли свободу своєї Вітчизни. Нині цим людям вже щонайменше за 80. Звісно, мають проблеми зі здоров’ям та інші. Саме тому держава повинна дбати про них, і зрозуміло, не лише на свята. 

  • Наталія БІЛОВИЦЬКА

    Братські могили не мають терміну давності

    Коли радянські війська звільняли Дніпропетровщину від німецько-фашистських загарбників, Катерині Наривській було 12 років. Жила вона у селі Старі Чаплі (тепер у межах житлового масиву Придніпровськ міста Дніпропетровська) на лівому березі Дніпра біля самої річки. Батько Катерини воював на фронті, потім пропав безвісти. Коли німці відступали, то гнали із собою місцевих жителів. Молодих забирали до Німеччини. А навпроти хати, де жила родина Катерини, окупанти влаштували переправу і вантажили все на пором і понтонний міст. 

  • Микола ШОТ

    Життя на вістрі

    Звитяга — одна. А творців її — мільйони. Коли окупант топче нещадно твою землю, сіє смерть, не важливо, скільки тобі років, фронтові дороги ведуть у складі регулярних військ чи ти дієш у повстанських, партизанських загонах, головне — здобути перемогу над поневолювачем. Коріння воюючої України в Другій світовій було глибоким і міцним. 
    Свою вагому лепту в безкомпромісну боротьбу з ворогом, поза всяким сумнівом, внесла й Українська повстанська армія. Створена на Волині, вона активно била супостата в Галичині, на Поділлі, Закарпатті, Буковині, Поліссі, в так званому Закерзонському краї. Її загони мали бої в нинішніх Хмельницькій, Житомирській, Вінницькій, Київській, інших областях. Були в лавах УПА не лише українці, а й представники багатьох інших національностей.

     

  • Тут пам’ятають про війну, тому прагнуть миру

    Перше враження від Перемоги — як тут красиво. Все потопає в зелені й квітучих деревах. Око фіксує також порядок у всьому: заасфальтовані дороги, добротні кам’яні будинки. Відчувається, що живуть тут люди, для яких їхнє село — не тимчасове місце проживання, а рідна, улюблена земля. Школа, дитячий садок, ринок, меблева фабрика, амбулаторія сімейної медицини зі швидкою допомогою і власною лабораторією, будинок для людей похилого віку, бібліотека, кілька магазинів, кафе. На найпомітнішому місці — церква. А трохи далі, на зеленій галявині, — обеліск з іменами загиблих під час війни ядлівців. Адже саме так — Ядлівка — село називалося з 1400 року. Перемогою його нарекли 1945-го.  

  • Олена ОСОБОВА

    «Як же ти вижив, діду?»

    Кількість солдатів, які загинули під час Другої світової, порахована тільки приблизно. На День Перемоги традицією стали парад ветеранів та запрошення до школярів, щоб розповіли про те, як воювали.

    Про дітей війни говорять не часто. Їхні спогади вперше цього року в Луганську збирали волонтери фонду «Світло серця» й школярі в рамках проекту «Одне дитинство — різні долі». Ще ніхто і ніколи не намагався порахувати, у скількох хлопчиків і дівчаток війна забрала найдорожче  — батьків і рідних, розкидала по світу й обпекла серця так, що тільки своїм онукам вони дозволили носити імена загиблих матерів.

    Ілля Долженко, п’ятикласник СЗШ № 48 Луганська, збираючи матеріали до акції, розпитував і свого дідуся Ростислава Йосиповича Муравця про його дитинство, обпалене війною. Хлопчина так емоційно перейнявся, що почав писати вірші. Ось така історія. 

  • Батальйони чекають на добровольців

    На сході України правоохоронці саботують накази через тотальну корупцію, яка культивувалася роками. Про це під час брифінгу заявив голова Комітету Верховної Ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Віктор Чумак. На його переконання, одним із кроків, які могли б змінити ситуацію хоча б частково, може бути ротація кадрів з одного регіону в інший. А також створення альтернативних підрозділів, які б забезпечили громадський порядок та певною мірою взяли на себе боротьбу з екстремістами.  

  • Віктор ТИМОШЕНКО

    300 засранців

    У  принципі, за путінською кдбешною логікою — прізвища, як і клички «своїх агентів», потрібно зберігати в найсуворішій таємниці. Це закон спецслужб. А Путін, як і одіозний радянський розвідник Суворов (автор «Акваріума»), по суті, здав усю журналістську агентуру Кремля. Наприклад, усім у Москві було відомо, що тележурналіст Аркадій Мамонтов працює у 306 кабінеті, на третьому поверсі на Луб’янці, і консультують його генерали спецслужб. Ну, а щоб 300 осіб і відразу з підвалів і коридорів ФСБ — це сенсація! 

  • Борис ДУЧЕНКО

    Захисників Вітчизни не забувають

    «Урядовий кур’єр» уже повідомляв, що триває Всеукраїнська акція «Невідома могила жертв війни», започаткована Всеукраїнською громадською організацією «Закінчимо війну» та Всеукраїнською асоціацією ветеранів війни та ДСНС України за підтримки Державної служби України з питань інвалідів та ветеранів.

    До організаційного комітету акції телефонують та надсилають листи  нові її учасники. Так, пенсіонер Зіновій Масло із села Кожанка Фастівського району Київської області повідомив про поховання понад 30 односельців, розстріляних німецькими загарбниками в липні 1941 року. Досі на місці поховання немає ні пам’ятного знака, ні огорожі. 

  • Свої картинні галереї ми носимо в душах

    Устократ складніше, ніж переплавляти мечі на рала, перевтілювати в творчі образи той час, коли в багатьох митців були замкнуті майстерні, бо вони днювали й ночували на Майдані. Київський художник Борис Єгіазарян був там ще 29 листопада разом зі студентами, а вже опівночі 30-го і його жорстоко побили беркутівці.

    Звістки Бориса Єгіазаряна з Майдану постійно передавали на Фейсбук.

    «19 лютого. Треба протриматися ще дві години, всього лише дві години. Приходьте. Майдан чекає. Хлопці на передовій самі витримують усе, всі атаки. Але треба, щоб було багато людей». 

  • Тетяна БОДНЯ

    Хуліганами займеться муніципальна варта

    Влада має намір створити муніципальну міліцію, заявив віце-прем’єр-міністр, міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Володимир Гройсман. Про це він сказав під час конференції з питань децентралізації державної влади в Україні.
    Віце-прем’єр підкреслив, що при децентралізації влади кожен громадянин зможе вибирати свою владу і впливати на рішення щодо транспорту, охорони здоров’я, освіти, інфраструктури та ефективності економічної політики в регіоні. «Окремо хотів би зазначити, що ми передбачаємо, зокрема, ухвалити закон про муніципальну міліцію, яка матиме свої сфери і компетенцію», — наголосив Володимир Гройсман.