Мене зупинило оголошення на одній із бетонних плит, що під час протистоянь  перегороджували вулицю, по якій щодня іду на роботу: «Прошу відгукнутися тих, хто лежав на барикаді під завалом людських тіл і вижив на вулиці Інститутській,  біля метро «Хрещатик», 18 лютого. Я один із вас». А докладніше про ту ситуацію згодом дізналася від волинянина Івана Войчука, що розшукував її учасників, і киян Валерія Григоренка й Олега Матютенка, які зателефонували йому найпершими.
Їм не судилося познайомитися на Євромайдані, хоч кожен провів там не день і не два. У Валерія, якому за 60, була зокрема страшна ніч 19 січня на Грушевського, коли вперше побачив, як людям вибивають очі, а хлопцеві, що стояв поруч, вибухом гранати відірвало кисть, тільки жили стирчали… Іншої тривожної ночі  запам’ятався чоловік, який потай від дружини привів на Майдан двох синів. Помітив: чим більшою ставала небезпека, тим масовіше групувалися там люди. 

Власники банківських карток демонструють високу поінформованість щодо існування шахрайства у сфері використання платіжних інструментів. Про це свідчать результати дослідження, проведеного GFK Ukraine на замовлення Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем «ЄМА» (асоціація «ЄМА»). Репрезентативне опитування провели в лютому цього року.
Так, понад 90% опитаних знають про існування шахрайства у сфері використання платіжних інструментів. При цьому з тим чи іншим його видом стикалися 15% респондентів або їхні рідні й люди з найближчого оточення. Серед найпоширеніших видів відзначено незаконні дії після викрадення або втрати платіжної картки, використання її в банкоматі та після отримання інформації внаслідок неуважності. 

Колишня вчителька, директор місцевої школи, а нині сільський голова Любов Іллічова як ніхто інший знає всі біди й проблеми Дмитрівки — живе радощами селян та їхніми сподіваннями. Дванадцять років тому, коли вперше обрали її головою, було трохи боязко. Ні, не від того, що може не впоратися. Трохи бентежило оте загадкове й тривожне слово «бюджет». Як із ним бути? Знала, що в сільській казні вічно бракує коштів. А тут самій треба їх рахувати та ще й відповідати за розподіл. Допомогли досвідченіші колеги — навчили, як залучати кошти до бюджету, контролювати витрати.

Ніколи навіть на гадку не спадало, що звертатимуся до всенького краю, але у житті нас часто очікує неочікуване. Хіба міг хтось посеред торішнього листопаду передбачати прихід вогненної заметілі та кривавого першоцвіту? Усе переінакшилося нині: наголоси, погляди й оцінки. Змінилися всі ми. Кожен багато мріяв, планував, а тепер головним стало цілковито інше. Тебе хочуть убити. Не можу спокійно дивитися, як нахабний палець лягає на гашетку. Тому хочу стати між Тобою і чужинським снайпером. Кажуть, куля випереджує думки, тож і пишу, щоб устигнути переказати їх Тобі.

Через напружені події в країні не кожен звернув увагу на нещодавнє, здавалося б, буденне повідомлення РИА «Новости»: МЗС Російської Федерації збирає докази «насильства та свавілля націоналістів в Україні». Хоч уважний і наївний читач може й поцікавитися: «Як, вони ще досі не зібрали, маючи доступ до архівів?» Однак тут ідеться, мабуть, про інше, про «свіжак». Бо ж на засіданні Ради Федерації міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров погрозливим баритоном заявив: «Ретельно збираємо всі факти, які свідчать про сваволю неонацистів та екстремістів. Хочемо максимально оперативно цю роботу завершити». За словами пана Лаврова, про події в Україні треба видати Білу книгу.

Коли в Україні з’явився рух «Не купуй російське!» (а це сталося у серпні минулого року у відповідь на експортно-торговельну війну, з якої й почала свій явний наступ на нашу землю путінська Росія), більшість українців – через свій характер, менталітет, природні лінощі, якщо хочете – просто не звернули на це уваги. Каюсь, але я теж на етикетки в магазинах майже не зважала, хіба що на дату виготовлення товару та термін його придатності.

Яким чином зараз працюють співробітники ДМС у Криму  та як і де кримчани можуть отримати необхідні паспортні послуги на території України, під час брифінгу в Кабінеті Міністрів розповів перший заступник голови Державної міграційної служби Віктор Шейбут. 

«Міграційна служба України працює у штатному режимі. Наші співробітники на території півострова продовжують виконувати свої функціональні обов’язки. Паралельно у Криму працюють фахівці Федеральної міграційної служби Росії, проте жодного стосунку до нас вони не мають, ми з ними не контактуємо», — зазначив Віктор Шейбут. 

У Верховну Раду було внесено два законопроекти про окуповану територію. Це законопроект №4473-1 про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України від 19 березня 2014 року від партії «Батьківщина» (внесений Сергієм Соболєвим) і законопроект від групи депутатів «УДАР Віталія Кличка». 

«На жаль, за основу було прийнято гірший законопроект пана Соболєва, який містить дуже небезпечне положення про те, що в’їзд українців на територію Криму може здійснюватися лише за наявності віз і певних дозволів. Якщо документ буде ухвалено в такій редакції, ми не матимемо шансів на повернення Криму», — про це заявила директор з питань зовнішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Олена Захарова в Києві на прес-конференції «Окупація і економіка країни: актуальні загрози». 

Як і прогнозувалося, березень повною мірою проявив свій норовливий характер. Нічні заморозки, заметілі, злива з громом і блискавицями, шквальний руйнівний вітер — ось такими примхами погоди відзначився перший місяць весни. Нагадаємо, що з такою самою мінливою погодою був торішній березень.

А що нам очікувати у квітні? Коли і на які народні прикмети слід звертати увагу, аби передбачити, якою буде погода до кінця весни і пов’язані з цим сподівання на врожай наступного літа? Старі люди знаковими для таких спостережень здавна вважають три релігійних свята: Благовіщення Пресвятої Богородиці (7), Вербну неділю (13), Великдень (20).

Сьогодення дуже ятрить. Щоб угамувати емоції після чергових новин з Криму, беру з шафи книжку. «А. П. Чехов. Рассказы». «Це ж той класик російської літератури, який з Таганрога, де здавна проживає чимало етнічних українців», — зазначаю про себе. Розгортаю навмання. «Злоумышленник», оповідання. Читаю, мимоволі вставляючи в розповідь ознаки сьогодення.

«Перед судебным следователем (світовим співтовариством. — Авт.) стоит маленький, чрезвычайно тощий мужичонка в пестрядинной рубахе…