Суспільство

Хто хоч раз у житті був на кордоні, той назавжди запам’ятав це відчуття: невловимо витає дух незвіданого і прихованої небезпеки… Бо тут — ще твоя, українська земля, а через десяток метрів — уже чужа, іншої держави. І якщо тут ти — громадянин, права якого захищає Конституція, то там — лише гість. І ще невідомо, чи завжди бажаний.  

Якщо те, про що говорив на прес-конференції Генеральний прокурор Віктор Пшонка стане реальністю, то з нинішнього дня підприємці мають з полегшенням зітхнути. У цьому випадку без перебільшення можна стверджувати, що вперше з часів проголошення незалежності буде покладено край свавіллю силових структур стосовно бізнесменів і підприємців. Зокрема це стосується недопустимості зловживання застосовуванням спеціальних засобів спецпідрозділами, які одержали в народі назву «маски-шоу». Коли озброєний до зубів спецпідрозділ вривався  на підприємство чи  в організацію, клав усіх гамузом на підлогу, а інші представники силових структур починали виїмку.  

Поїзд «Шкода», що мав везти пасажирів з Харкова в Донецьк, «утік» від них — відправився на годину раніше, ніж було зазначено в розкладі. Останнім часом запізнення прибуваючих поїздів чи відправлення їх пізніше стали звичним явищем. Але люди розуміли: ремонтують колії, ми ж до Євро готуємось. Однак щоб таке — поїзд пішов на годину раніше… Тут згадався старий, не дуже смішний і лінгвістично неправильний анекдот. Диктор на залізничному вокзалі через кожні п’ять хвилин оголошує: «Поїзд на Воркутю подається на першу путю», «поїзд на Воркутю подається на другу путю», «поїзд на Воркутю подається на третю путю».

У НОМЕРІ:  Міністр юстиції Олександр ЛАВРИНОВИЧ: «Чесно кажучи, нашу реформу з ентузіазмом сприйняли не всі» 2 cтор.  Голова Національного агентства з державної служби В’ячеслав ТОЛКОВАНОВ: «Профілі компетентності — передусім механізм і процедура» 6 стор.  «Круглий стіл» «УК». Децентралізація як стимул до розвитку територій: заможними мають бути всі 8-9 стор.  На Хмельниччині формують владу, підзвітну суспільству 11 стор.

Мистецтво управління полягає в тому, щоб не дозволяти людям постаріти на своїх посадах. Цю думку приписують Наполеону І, який, погодьтеся, вмів розставляти кадри. Щоправда, його земляк філософ Вольтер, певною мірою полемізуючи з імператором, іронічно завважував: причина слабкості держави не в тому, що бракує грошей, а у нестачі людей і талантів. Отже, ефективна кадрова політика завжди була і залишається прерогативою та завданням влади. Для нашої країни в контексті реалізації адміністративної реформи, започаткованої у 2010 році Президентом, пріоритетного значення набувають питання модернізації державної служби. Причім розпочинати її треба з центру, принагідно скориставшись порадою мудрих німців, які стверджують, що драбину підмітають згори, а не знизу. 

Нарікань на жахливий стан справ на ринку таксомоторних перевезень напередодні проведення Євро-2012, та й не лише перед футбольним дійством було і є багато. Він на 95% перебуває в тіні, нелегали його остаточно можуть підпорядкувати собі, якщо держава якнайшвидше не візьметься за його впорядкування. «Або влада наведе лад з нелегалами, або легальні таксисти змушені будуть піти у тінь», —  такі настрої превалюють у чесних перевізників. Про це і не лише йшлося на прес-конференції, присвяченій останнім подіям на ринку таксоперевезень.  

Подія немісцевого значення: у центрі одного з сіл на Київщині місток обвалився. Багато років він надійно зв’язував минуле з майбутнім, а одного ранку стомлено впав. Дорога розірвалась, розпочалися проблеми не лише для місцевих жителів. За їхніми оцінками, гуркіт падаючого мосту — своєрідний сигнал неблагополуччя не від села до райцентру, а розвитку держави. Скажете, занадто?! Міркуймо разом.  

Майже на стику Вінницької та Одеської областей, у тій місцевості, де в річку Савранку впадає Рогузка, стоїть  велике мальовниче подільське село Ольгопіль. У писемних джерелах воно вперше згадується у 1780 році. За однією з версій теперішню назву йому дала Катерина ІІ, яку на шляху з Таврії тут  наздогнала звістка про народження внучки Ольги. Імператриця на радощах вигукнула, обводячи довкола рукою: «Хай це поле назавжди буде Ольговим». 

Про газову і бензинову залежність нашої держави від Росії сьогодні говорять на всіх рівнях. І це при тому, що у нас ще є певні запаси вуглеводнів у родовищах. Є ресурси, які можемо знайти шляхом проведення геологорозвідувальних робіт. Але ці багатства чомусь так і лежать незайманими під землею. Держава не розвиває цей сектор економіки, а навпаки поклала підприємства галузі під значний податковий прес. Це й стало приводом для нашої розмови із заступником начальника Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації, начальником управління паливно-енергетичного комплексу, заслуженим працівником промисловості Костянтином БАТЕКОМ.  

Якось, чекаючи доньку під дверима кабінету біології, де закінчувався урок у старшокласників, почула, як учителька зауважила: «Пам’ятайте: від кого тхне цигарками — на іспиті на добру оцінку не сподівайтеся!» «Правильний педагог!» — подумалося. Та учні запротестували: до чого тут, мовляв, куріння, коли мають оцінюватися знання? «Ви помиляєтеся! — заперечила педагог. — Головне, щоб вивчене у школі не було нагромадженням інформації, від якої жодної користі. Якщо учень на відмінно розповідає про шкідливість куріння, а за межами класу чадить цигаркою, то, погодьтеся, він не засвоїв матеріалу».  

Нинішній рік Держприкордонслужба почала динамічно. У зв’язку з проведенням у нашій країні матчів фінальної частини Євро-2012 прикордонникам довелося активізувати співпрацю з національними структурами та закордонними колегами. Поліпшилися умови перетинання кордону з Росією жителями прикордонних регіонів, що також додалося роботи охоронцям рубежів. Водночас у відомстві успішно продовжують упроваджувати інноваційні підходи за всіма напрямками роботи. Аби дізнатися про здобутки й проблеми Держприкордонслужби напередодні Дня прикордонника, спілкуємося з головою відомства, генералом армії України Миколою ЛИТВИНОМ. 

Буваючи в древньому Путивлі, де буквально кожен клаптик дихає історією, мимоволі згадуєш про цю легендарну людину. До того ж  про  невидиму присутність Сидора Артемовича нагадують меморіальні таблички та написи на будинках, у яких він мешкав і працював. А що вже казати про Спадщанський ліс, що впритул підступає до міста і в якому й досі витає дух партизанської історії. Ця територія сьогодні відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами — Путивльський край залишив у літописі Великої Вітчизняної свою героїчну сторінку завдяки насамперед  Сидору Ковпаку. Здавалося б, про нього стільки написано і знято стрічок, що важко додати щось нове чи невідоме. Однак з часом ці та інші напівзабуті факти в поєднанні зі спогадами тих, хто особисто знав командира,  набувають нових відтінків і забарвлення, являють грані, завдяки яким постать Героя стає ще більш  рельєфною і виразною.