Випадково потрапивши на територію державного підприємства «Дослідне господарство ім. Декабристів», що в Миргородському районі на Полтавщині, я був приємно здивований тим, наскільки тут уміло ведуть господарські справи.
Суспільство
Триває обговорення найгостріших питань проекту закону про ринок земель: якою саме площею сільгоспугідь зможе володіти одна особа, як унеможливити спекулювання землею та створення латифундій.
Дедалі частіше у ЗМІ друкують думки людей, які «проти» відміни мораторію на продаж земель с/г призначення. Це зазвичай ті, хто орендує землю. Але при цьому чомусь забувають про власників землі, більшість з яких «за» ринок.
«Естонія має поділитися досвідом розв’язання екологічних проблем з країнами колишнього СРСР» — таке рішення прийняли в Женеві учасники «круглого столу» економічної комісії ООН. Останніми роками в цій країні значно поліпшився загальний стан довкілля.
Голова КМДА Олександр Попов ще на початку місяця вимагав від столичних посадовців, аби своєчасний безаварійний початок опалювального сезону став для Києва правилом, а не винятком. І оголосив «війну» тим, з чиєї вини стануться прориви та відключення гарячої води.
Де таке видано, щоб у нашому технологічному світі загубилося ціле село? Та не якийсь там хутір на дві хати у глибині поліських лісів, а повноцінний населений пункт із п’ятсотрічною історією, 150 дворами та 300 жителями, розташований, можна сказати, в центрі області. І зветься він Домашлин.
Випуск дволіток коропа, товстолоба, білого амура та хижих аборигенних видів риб — судака, сома, щуки в акваторію Дніпра на Набережній магістралі у Запоріжжі став справжнім святом.
У кінці вересня цього року парламент прийняв у першому читанні законопроект №9093 «Про фонди банківського управління (ФБУ)».
Осінь — це не лише, як писав Олександр Пушкін, «очей чарівність», а й пора заготівлі овочів на зиму. Отож як тільки починає жовтіти й опадати листя з дерев, у міських дворах з’являються вантажівки і легковики, заповнені різноманітною городиною. Як правило, привозять її в місто на реалізацію селяни з власних подвір’їв. Міні-базарчики, які вони влаштовують просто біля під’їздів багатоповерхівок, дуже популярні: овочі там завжди свіжі й ціни нижчі, ніж на ринках. На одному з них я й стала свідком такого діалогу.
Перебираючи власні архіви, звернув увагу на пожовклу від часу копію листа молодої мами двох дітей до редакції обласної газети, яка обурювалася тим, що жителям селища Орбіта під Чигирином доводиться возити дітей у садок за тридев’ять земель, у районний центр. Зараз? уже не пам’ятаю, як розв’язалася порушена проблема, але в око впала дата: був початок 1986 року. Тобто книга життя Чигиринського краю відкрилася якраз на тій сторінці, де одна з великих, як тоді казали, ударних будов минулого століття, була в розпалі, хоча справді великою так і не стала.
Ще 1992 року Генеральна Асамблея ООН оголосила 17 жовтня Міжнародним днем боротьби з бідністю. Та якщо для багатьох українців тоді поняття «бідність» не було таким рельєфним, а, може, й гірким, то нині ліквідація злиднів вийшла на перший план.
Дивна річ — пам’ять. Здавалося б, стільки століть відгуло-відшуміло на пустовійтівських землях, що на Роменщині Сумської області. Але варто ступити на ці вулички, вдихнути неповторно-високого озонного повітря, поглянути на золоті бані місцевої церкви, як уява одразу ж повертає туди, вглиб історії, де зробив свої перші кроки маленький Петрик, якому судилося стати людиною-легендою. Тільки в селі Пустовійтівка можна почути і відчути невловимий пульс часу, що має конкретний іменний покажчик — Петро Калнишевський.