Територія слова

 На три травневих дні "Джура-фест" зібрав у Тернополі видавців, літераторів, читачів. Таке свято книги в місті над Серетом зорганізували вже вдруге. Нині в краї видавничою діяльністю займаються 60 суб'єктів підприємництва. Торік в області видали понад 1 млн примірників книжок - від художньої, науково-популярної, дитячої літератури до підручників і посібників.

Торік на Буковині книгою року стало видання "З Української старовини". Ідея перевидання цього стародруку 1900 року належить генерал-майорові Петрові Житарю. А втілило в життя його задум чернівецьке видавництво "Букрек". 

18 березня, рівно 360 років тому відбулася одна з найгероїчніших та успішних битв періоду національно-визвольної війни українців - війська Івана Богуна розгромили польську каральну експедицію.

Днями Державному видавництву "Таврія", одному з найстаріших в Україні, виповнилося 90 років. Про те, чим жило підприємство всі ці роки та яким чином зараз намагається не лише вийти з кризи, а й розвиватися, розповідає його директор Андрій Щекун.

Цього року за рішенням Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка звання лауреатів і винагороду у розмірі 260 тисяч гривень отримають: Роман Горак і Микола-Ярослав Гнатів за книгу "Іван Франко" (у категорії "Літературознавство і мистецтвознавство). У театральному мистецтві - диригент-постановник Микола Дядюра, режисер-постановник Анатолій Солов'яненко, виконавці партій Оровезо - Сергій Магера і Норми - Оксана Крамарева - за постановку опери "Норма" в Національній опері України.

Природа Поезії стала багатшою й гарнішою ще на одну річку, а ми в Україні - на зворушливі ознаки часу: ноосфери душі в сьогоденні.

Видання, за задумом упорядника, мало об'єднати Україну - тут є поезії авторів із Харкова, Києва та Львова. Ідея укласти таку збірку виникла у Сергія Жадана під час представлення антології сучасної української прози "Декамерон. 10 українських прозаїків останніх 10 років".

Досить хоч раз побувати у віддалених поліських селах, щоб назавжди закохатись у неповторний місцевий діалект, в якому нарівні з давньоруськими "комонями" ("кіньми") донині вживаються в розмовній мові фактично забуті на інших територіях слова - книш, схаби, жлухто, кучма, вивірка. На жаль, після чорнобильської аварії, яка спричинила масове переселення жителів десятків населених пунктів, ці безцінні мовні скарби опинились перед загрозою зникнення. Отож слід подякувати автору словника, доценту кафедри української мови Житомирського держуніверситету ім. І. Франка Галині Доброльожі за її титанічний труд. Адже завдяки виданню книги понад 7 тисяч фразеологічних одиниць тепер надійно збережено для нинішніх і прийдешніх шанувальників рідного слова.

Всеукраїнську презентацію "Записок українського самашедшего" Ліна Костенко почала з Рівного. Ця неординарна творча зустріч справді може претендувати на подію року: совість і голос нації Ліна Костенко нарешті "пішла в люди".

Для характеристики особи та творчості Павла Тичини найчастіше застосовують означення з префіксом най-: найталановитіший поет української радянської літератури, найвірніший співець сталінського соціалізму, найдраматичніший митець на службі суспільства і влади. Можна ще згадати й те, що це один з найбільш незрозумілих, тож найменш улюблених поетів зі шкільної програми -складніше сприймається лише Іван Вишенський.

Погожої осінньої днини в Національному музеї літератури відбувалося щось неймовірне. Немов чиясь рука перегорнула сторінки календаря й ми опинилися на початку ХХ сторіччя. За столом - "трійка". У залі - комсомолки й комсомольці у червоних хустках та шкірянках. Конвойний із рушницею охороняє двох підсудних - авторів "наклепницької" книги -Станіслава Цалика та Пилипа Селігея. Вони висунули крамольне гасло - "Вся влада - письменникам!" та ще й написали його трьома мовами: українською, російською й англійською.

Видрукувана у столичному видавництві "Ярославів Вал" і презентована в Києві книжка Анни Ключко-Франко, єдиної доньки нашого видатного співвітчизника, наймолодшої з-поміж його чотирьох дітей, для мене стовідсотковою новиною не стала. Бо від упорядника, редактора й автора коментарів цього видання, професора-філолога Дрогобицького держуніверситету імені Івана Франка пана Михайла Шалати про деякі з цих творів дізналася ще влітку 2006-го - року 150-ліття Каменяра.