Чому дехто вважає трудівників селюками?

Прем’єра цього шоу, яка відбулася на початку року, одразу поліпшила глядацькі показники більш ніж утричі. За аудиторією частка у слоті збільшилася майже в 4 рази з 1,7% до 6,6%. Для власників каналу це, звичайно, чималий успіх. А що отримали глядачі? Подивимося на це разом.

Концепція програми нескладна. В одному випуску беруть участь двоє дівчат: одна — мажорка, яка шикує і купається в розкоші, інша — дівчина із села, яка мріє про красиве життя. На три дні вони міняються реальностями, переїхавши одна до одної. І, звісно, обидві — повністю шоковані тим, що з ними відбувається.

За словами продюсера програми Юліани Райциної, такий формат — не новина в телевізійному світі. У 2009 році на Новому каналі виходило реаліті-шоу «Дольчевіта капут» — його називали пародією на популярний американський формат The Simple Life, де брали участь Перис Хілтон та її подруга, яких теж відправили жити в село.

— «Дольчевіта капут» було більше схоже на сценарну роботу, ніж на реаліті-шоу. Тому ми вирішили, що наш проект обов’язково зачепить глядача живими емоціями, які дівчата отримуватимуть під час експерименту і демонструватимуть глядачеві, — обіцяє продюсер шоу.

Отже, струнка білявка Женя — успішна бізнес-леді. Разом з мамою вони володіють кількома столичними кафе і ресторанами. У Жені є все, що належить мати дівчині її статусу: розкішна квартира, машина, абонемент в елітний спа-салон і подруги, які відпочивають у нічних клубах.

Оксана — молода сільська жінка, яка живе з мамою і сама виховує дочку. В неї старий сільський будинок, город, корова і кури.

На три дні вони міняються місцями. Бізнес-леді житиме, як Оксана, а селянка спробує смак столичного життя.

Власниця ресторанів входить до сільської садиби з бридливим виразом обличчя.

— Це коза? А вона мене не з’їсть? А що за жахливі звуки? Це корова мукає? — вередливо запитує панянка.

Переночувати в сільському будинку виявляється для неї випробуванням, що майже не під силу.

— Я повинна спати на цьому жахливому дивані? Це ж неможливо, — з огидою вигукує Женя.

Але правила є правила. Доводиться і на дивані спати, і корів пасти (до речі, в селі 50 корів — не так уже й мало за теперішніх часів, схоже, село панянці трапилося не з гірших).

Утім, справжнє випробування для неї починається, коли виявляється, що потрібно почистити курник.

— Я не можу цього зробити, у мене блювотний рефлекс, — майже ридає рестораторка. Загалом у селі для гламурної дівчини все жахливо. З Оксаниними друзями, які пропонують поїхати на риболовлю, їй, за її власними словами, огидно навіть поруч стояти.

— Мені хотілося послати їх (адресу, за якою належало піти доброзичливим сільським хлопцям, було озвучено в ефірі в таких виразах, що навести цитату повністю неможливо), тому що вони не розуміють моєї інтелігентності, — резюмує витончена світська леді.

А селянку Оксану беруть в оборот подруги і мама Жені. Основна тема розмов — їй потрібно терміново змінити своє життя. Як саме і навіщо, ніхто не знає. Але змінити, і крапка. Макіяж, укладка, шопінг, знайомство з бойфрендом Жені, візит до ресторану, де келих шампанського коштує мінімум 1,5 тисячі гривень. І постійне нагадування: ти живеш неправильно, треба прагнути кращого життя, треба змінювати його. У фіналі, коли Женя й Оксана зустрічаються в ресторані за келихом вина, Оксана зізнається, що все зрозуміла і, напевно, виїде з села до Києва. А Женя із задоволенням говорить на камеру, що зрозуміла, як правильно вона живе.

Ще один випуск. Дівчина Блонда приїжджає в село і, ще не встигнувши дістатися будинку, в якому їй доведеться жити, коментує те, що бачить навколо.

— Відростили такі дупи, що в ворота не пролізуть, і картоплю полють. А кому вона потрібна, ця картопля. І взагалі, навіщо жінці працювати? Потрібно вміти використовувати чоловіків. Адже це дурня — купувати самій собі вбрання і прикраси, — ділиться вона своїм життєвим кредо.

Селянка Оксана, з якою Блонда помінялася на три дні своїм життям, справляє враження розумної самостійної людини. Іронічні коментарі гламурних подруг Блонди пропускає повз вуха або дає їм відсіч, відстоює свою життєву позицію і право на власне життя. У столицю переїжджати відмовляється. Втім, автори шоу приготували несподіваний фінал. Виявляється, після програми життя селянки кардинально змінюється. Вона знайомиться з олігархом з Йорданії і, природно, їде із села.

— Тепер моє головне завдання — кохати чоловіка. А він створює мені красиве життя. Шопінги ми робимо в Мілані, Парижі, — ділиться враженнями колишня селянка.

ДОВІДКА «УК»

Кількість покинутих і вмираючих сіл нині становить кілька тисяч. Наймолодші й активні жителі їдуть у міста. Через це соціальна напруженість зростає не тільки в селах, а й у містах. Адже міграція сільського населення не супроводжується бурхливим зростанням промислового виробництва, що є необхідною умовою соціальної стабільності, як це було  в часи промислових революцій  у більшості розвинених країн.

За даними соціологічного опитування  Інституту Горшеніна, третина сільських жителів вважає, що їхнє село зупинилося у розвитку, а кожний  четвертий впевнений,  що воно деградує.

Післямова. Творці шоу поставили за мету перевернути світогляд учасниць: «Ми сподіваємося, що три дні, які вони проживуть іншим життям, дадуть їм змогу розширити власні горизонти».

Поза сумнівом, шопінг у Мілані справляє яскравіше враження, ніж покупки в сільському магазині. А ось із горизонтами не все так просто.

І річ не тільки в тому, що зовсім не весело спостерігати, як молода жінка, у якої є мати, дочка, будинок у селі, реальна справа, друзі, раптом вирішила кинути все і переїхати до столиці. Адже в неї завдання-максимум — знайти олігарха, завдання-мінімум — наймати десь у спальному районі кімнатку і працювати двірником або торгувати на ринку. Адже, як писав Булат Окуджава, пряників солодких завжди не вистачає на всіх.

Усе набагато серйозніше. Село в цій програмі зображується як найгірше, що може бути в житті. Залишатися там і працювати на землі, вирощувати хліб і картоплю, утримувати корів та птицю — значить занапастити своє життя. Рости і працювати над собою — це означає влаштуватися так, щоб мати змогу відвідувати дорогі салони і магазини. За веселим фасадом передачі ховається аморальне і цинічне презирство до людини, яка трудиться на землі. Спати на сільському дивані — жах, а нецензурно лаятися в ефірі — комільфо.

В Україні народ завжди поважав трудівника села. Саме звідси беруть витоки прекрасні народні обряди і традиції, саме село — основа національної самосвідомості й гордості за свою країну. І це не дивно. Адже, згідно зі статистикою, Україна володіє майже третиною всіх чорноземів у світі. На жаль, за довгі 70 років сільську працю знецінили й принизили. Саме тому селу потрібно повернути колишню славу, престиж і повагу, переконати молодь жити там, працювати, піднімати господарство. Окрім соціальних та економічних чинників, важливою складовою може стати ідеологічна, культурна програма. На жаль, у цьому шоу ідеологічна програма зовсім інша.