Виконавчий директор
Асоціації міст України
Мирослав ПІТЦИК

Один з  головних критеріїв  оцінки  зрілості та демократичності суспільства — показник рівня розвитку в ньому місцевого самоврядування.  Адже саме   активність громад,  їхня спроможність виконувати окреслені законами   функції  й завдання сприяє  підвищенню та покращенню соціальних стандартів життя громадян, розв’язанню проблем місцевого значення.  І водночас надає можливість загальнодержавним органам управління зосереджуватися на вирішенні глобальних питань.  Коли ж  врахувати весь комплекс повноважень і функцій органів місцевого самоврядування та екстраполювати їх на українське сьогодення,  то виникає запитання стосовно того, чи в нашій країні самоврядування відповідає своїй назві.  Саме з цього і розпочалась наша розмова з виконавчим директором  Асоціації міст України Мирославом ПІТЦИКОМ.

— Систему органів місцевого самоврядування, яка була нівельована у часи, коли в нас керівною і спрямовуючою силою була лише одна партія,  фактично сформовано у роки вже новітньої історії України. Так що можу сказати: юридично самоврядування в нашій державі існує, а ось щодо виконання завдань і функцій, покладених на нього, то тут питань, безумовно, чимало.          

Передусім ідеться  про невідповідність між задекларованими для місцевих громад повноваженнями і  фінансовими ресурсами на їх реалізацію. Річ у тому, що самоврядування має кілька важливих функцій у суспільстві. Коли йдеться про те, чим має займатися влада на місцях, то найчастіше згадують про прибирання вулиць і дворів, вивезення сміття, щоб без збоїв  працював житлово-комунальний сектор, а дороги не нагадували смугу перешкод. Але при цьому на згадуємо, що у місцевого самоврядування є й  інші важливі функції, які істотно впливають не лише на якість життя громади, а й на формування громадянського суспільства та розвиток держави загалом.

На відміну від колишнього Союзу, що ішов шляхом зведення великих об’єктів, які оголошували всесоюзними й мали реальний вплив на розвиток того чи іншого регіону і економіки держави зокрема, Європа зробила  ставку на місцеве самоврядування.  Сьогодні можна вже визначитись, який із цих шляхів оптимальний.

Наприклад, Польща, з якою у нас свого часу були однакові стартові можливості, зробила ставку на розвиток ініціативи місцевих громад. Як наслідок, навіть під час світової кризи  вона зуміла наростити свій економічний потенціал.  США в часи так званої великої депресії, коли зупинилася промисловість, а вулиці заполонили безробітні, зуміли знайти вихід із важкої ситуації, зокрема через залучення людей до розбудови інфраструктури країни.

Ще одна функція місцевого самоврядування, про яку ми не згадуємо, — робити громадян небайдужими до того, що відбувається в місті чи селі, де вони проживають.  Адже не дарма прийнято вважати, що Батьківщина починається з батьківського порога. Так і загальнодержавний патріотизм проростає з любові та вболівання за ситуацію в конкретному населеному пункті та прагнення гордитися своєю країною.

— Але чому, наприклад, після знайомства навіть із містами найближчих сусідів на західному кордоні в наших громадян виникає  бажання висловлюватися, м’яко кажучи, не дуже толерантно на адресу влади, коли вони повертаються додому?

— Усе залежить від спроможності місцевого самоврядування, а головний показник цього — ресурси на душу населення. Наведу приклад. В Україні цей ресурс становить  25 доларів, Литві — 565, Польщі — 700, Швеції — 2200 доларів на одного громадянина. У нас село, яке не має дохідної частини, не може навіть заплатити копійчану зарплату двом штатним працівникам сільради: гроші на це йдуть із держбюджету через  цільові субвенції. Тож говорити про якийсь розвиток інфраструктури не доводиться. У нас сільські голови ходять від будинку до будинку і просять мешканців хоча б канави почистити та паркани полагодити, щоб ті не завалилися на дорогу.

Ось це нині і є головною функцією місцевого самоврядування, хоч за ним  закріплено виконання повноважень  держави у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту населення.  Але ж за рахунок чого це можна виконувати, якщо, приміром, навіть більшість райцентрів, не кажучи про села, у нас дотаційні?

— Ще понад 20 років тому  Польща мало чим різнилися від нас у питаннях розвитку інфраструктури та забезпечення ресурсами місцевих громад. Завдяки чому там нині, образно кажучи, в гаманці місцевого самоврядування коштів з розрахунку на одного громадянина майже у 30 разів більше, ніж в Україні?    

— Передусім там провели реформу місцевого самоврядування, головною складовою якої стало укрупнення. Хоч не таке, як у Швеції, де громада об’єднує до півмільйона осіб, але в Польщі немає й такої роздрібненості, як у нас, коли громада складається з 400—500 жителів села.  Але укрупнення громад слід робити не механічно, як це пропонували кілька років тому в рамках адміністративної реформи. Цей процес має відбуватися навколо так званих економічних центрів. 

В основі ідеї, яку пропонує Асоціація міст України, — відновлення адміністративно-територіального поділу, що існував до хрущовської адмінреформи. На основі аналізу ми дійшли висновку, що чим більше місто, тим ширша у нього, так би мовити, зона притягування. Наприклад, у столиці вона сягає до 150 кілометрів. У Київ на роботу доїжджають навіть із Житомирської, Чернігівської та інших областей України. Тому цілком умотивоване створення Київського регіону радіусом до 75 кілометрів.

 А якщо взяти  колишні райцентри, які нині перетворилися на заштатні селища, то їхня оптимальна зона притягування — 10 кілометрів у радіусі. Раніше в них діяли  підприємства місцевої промисловості, на яких знаходили собі роботу жителі навколишніх сіл.  Об’єднавшись навколо такого економічного мікроцентру, громада на перших порах (доки відбудовуватимуть спільно те, що втрачено, і створюватимуть нове) могла б поступово вирішувати першочергові завдання. Це надало б можливість у 8—10 разів скоротити  кількість органів місцевого самоврядування, зміцнити його  фінансову основу через запровадження загального місцевого податку на майно.  До речі, сьогодні місцеві податки зменшилися з колишніх 14 до 4, що явно недостатньо для виконання органами самоврядування повноважень і функцій.

Можна піти й шляхом  бюджетної реформи, порівну розподіляючи кошти між громадами з урахуванням чисельності жителів населених пунктів. Тобто зайнятися зрівнялівкою. Але світ відмовляється від такої практики через небезпеку формування у громад споживацької психології, оскільки вони знатимуть, що одержать кошти  незалежно від того, скільки конкретних зусиль вкладуть у розвиток населеного пункту.

— Раніше популярними були заклики змусити владу формувати бюджет за принципом «знизу — вверх», а не навпаки, як це робиться. Наскільки актуальне це питання нині?

— Сьогодні, як кажуть, і неозброєним оком видно, що це зробити неможливо. Мегаполіси та міста в регіонах, де розвинена і працює промисловість, бізнес, безперечно, одержали б більше можливостей для розвитку. Проте не слід забувати про дотаційні регіони, міста і села, які взагалі перетворилися б на руїни без допомоги держави. Тому доти, доки  місцеве самоврядування не стане самодостатнім, як у ЄЕС, де у віддалених населених пунктах люди одержують такі самі послуги, як і жителі столиці, такі розмови — переливання з пустого в порожнє. У нас спершу слід привести до цивілізованого стану хоча б розподіл ресурсів. Щоб не було, як наприкінці минулого року, коли казначейство заблокувало кошти,  зароблені місцевими громадами. Внаслідок чого не можна було проплатити навіть бензин для «швидкої допомоги», харчування для дитсадків, матеріали для прання білизни в лікарнях тощо.

 

— Мирославе Васильовичу, на завершення у мене до вас запитання, як кажуть, не дуже приємне. Нещодавно сайт, скажемо так, з душком, опублікував матеріал далеко не компліментарний щодо вас і Асоціації міст зокрема. Що ви на це скажете?

— Ви ж самі дали оцінку цьому виданню. А спростовувати маячню, вважаю нижчим своєї гідності.

— Проте інформація прозвучала, її прочитали, і ви повинні хоча б захистити честь асоціації, одним з керівників якої ви є.

— Добре, але  спочатку коротко про роботу. Лише цього року розроблено пакет із 23 законопроектів, спрямованих на розвиток місцевого самоврядування. З ініціативи асоціації  створено міжфракційне об’єднання народних депутатів України на підтримку місцевого самоврядування. Проведено два  його засідання, на розгляд парламенту внесено 5 законопроектів з вищезазначеного пакета. Ми зробили моніторинг майже 800 проектів нормативно-правових актів. Пропозиції та зауваження передано представникові Всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування в уряді для представлення позиції на засіданнях Кабміну. Опрацьовано й  підготовлено пропозиції і зауваження до 81 проекту законів та нормативно-правових актів тощо. Повірте, що перелік зробленого асоціацією лише цього року зайняв би половину газетної шпальти.

Щодо згадуваної вами інтернетівської качки, то не повторюватиму галюцинації анонімного автора, просто відповім по суті. Стосовно астрономічних сум, які начебто надходять на рахунок нашої  організації, то все розкладу по цифрах. Щорічні членські внески для дійсних членів асоціації в розрахунку на одного жителя територіальної громади згідно з рішенням загальних зборів  асоціації становлять: для обласних центрів, Києва та Севастополя — 30 копійок, міст республіканського та обласного значення — 25 копійок, сіл і селищ — 15 копійок. Попри те, що далеко не всі  сплачують внески, ми, приміром,  з отриманих 5 285 663 гривень торік 2 163 821 гривню  повернули в регіони для фінансування місцевих регіональних відділень асоціації. Ось вам десятки мільйонів, про які писало інтернет-видання.

 Стосовно ж   Українського муніципального форуму в Криму, то його ми проводимо виключно за кошти зарубіжних грантодавців. За їхній рахунок — також навчальні семінари для представників органів місцевого самоврядування за різними напрямами (ЖКГ, земельні ресурси, соціальний захист, культура та мистецтво, освіта, охорона здоров’я, економічний розвиток міст України та інші). Зарубіжні грантодавці й контролюють  використання коштів через щорічне проведення міжнародного аудиту не лише цільового використання коштів грантів, а й діяльності асоціації загалом (зокрема членських внесків).

Окрім того, щороку звітуємо на загальних зборах асоціації про кожну використану копійку. Ця інформація є й на сайті асоціації. Такої прозорості побажав би й іншим. А окремі випади проти громадського об’єднання розцінюю як спробу насипати піску в механізм роботи асоціації.  І це  розуміють усі ті, хто входить до її складу.

Василь ТУГЛУК,
«Урядовий кур’єр» 

ДОСЬЄ «УК»

Мирослав ПІТЦИК. Народився на Прикарпатті. За освітою математик, кандидат фізико-математичних наук.

Працював учителем, директором школи, викладачем інституту, займався дослідженням  складних динамічних систем в інституті кібернетики.

Тривалий час —  на керівних посадах в органах самоврядування та виконавчої влади.  Був радником двох прем’єрів та президентів.

Сімнадцять років — на посаді виконавчого директор Асоціації міст України, у створенні якої брав активну участь.

Працював над розробкою більше 20 законів, за його участю випущено понад 30 книжок і посібників з питань місцевого самоврядування.