Начальник Івано-Франківського
обласного управління лісового
та мисливського господарства
Олексій ГОЛУБЧАК

За п’ять останніх років на Івано-Франківщині прокладено понад 150 кілометрів нових лісогосподарських доріг. Як запевняють лісівники, створено дорожню інфраструктуру, яка надасть доступ до шести тисяч гектарів лісу, де зосереджено понад 2 мільйони кубометрів стиглої і перестиглої деревини. Про отримані з доріг позитиви для галузі і загалом для Прикарпаття ведемо розмову з начальником Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Олексієм ГОЛУБЧАКОМ.

— Олексію Івановичу, чому лісівники вирішили активно зайнятись розбудовою дорожньої інфраструктури?

— Як відомо, для ефективного ведення лісового господарства потрібна відповідна транспортна інфраструктура. У нас же в Карпатах ще п’ять років тому щільність лісових доріг була чи не найменшою в Європі — 1 км на 1000 га лісу. В Альпах, до прикладу, цей показник у 5—7 разів більший. Не дивно, що в провідних лісопромислових країнах — Австрії, Швейцарії — обсяги заготівлі деревини майже дорівнюють її приросту. Бо дороги там дають змогу доступитися до найвіддаленіших лісових масивів. Саме тому в 2007-му з ініціативи голови Держлісагентства Віктора Сівця та за організаційної підтримки його тодішнього заступника Олексія Пристаї ми почали предметно займатися прокладанням гірських автомагістралей.

До роботи долучили австрійців, у яких найбільший досвід у цій справі. І виходило так, що, з одного боку, працював австрійський екскаватор з одним оператором і виконував той самий обсяг робіт, ще й кращої якості, що три екскаватори, два бульдозери, кілька бензовозів і 20 підсобних робітників на додачу облавтодору. Так ми вчилися, набували знань і досвіду. У 2008-му керівництво галузі пішло нам назустріч, ми отримали потужну дорожньобудівельну техніку в рахунок виконання робіт — і справа набрала обертів.

Новозбудованим мостом через урочище Григітливий, що на території Піскавського лісництва, сміливо їдуть великовантажні лісовози. Фото надане автором

— Європейські дороги, як відомо, торували за коліями римських колісниць. За яким принципом визначаєте розташування лісових доріг?

— Дороговказом слугує генеральний план ведення лісового господарства. Чи не головна мета — забезпечити оптимальне транспортне освоєння лісових ресурсів, а з ним — економічно і екологічно збалансоване лісокористування. За підрахунками спеціалістів, через транспортну і технологічну недоступність нині в цілому 40 мільйонів кубів карпатської деревини виключені з господарського обігу і вже перейшли в категорію стиглих і перестиглих насаджень.

Дороги якраз дають змогу завести техніку на лісові ділянки, де не ступала нога лісоруба, а також застосовувати при лісозаготівлі природозберігаючі технології. Розрахунок такий: один кілометр дороги — на 20 тисяч кубів лісу загальної заготівлі. Відомо, що одна з найскладніших і найзатратніших виробничих операцій —  трелювання деревини. Ще кілька років тому вимушені були в горах майже 2 кілометри тягнути трактором колоди до місця завантаження, пошкоджуючи при цьому цінний ∂рунтовий покрив. Наразі ж, маючи дороги, заощаджуємо 40 гривень на одному кубометрі деревини й уникаємо екологічних збитків, зменшуючи відстань трелювання до 500—600 метрів. До речі, при плануванні в горах нових автотрас передбачаємо технологічні майданчики для канатних трелювальних установок, і загалом усі економічні та інженерно-технічні розрахунки проводимо за сучасними стандартами лісозаготівельної справи. Одразу створюємо електронну карту доріг із зазначенням їх технічного стану. Це дає  змогу ухвалювати правильні рішення з ведення лісового господарства і лісокористування. У подальшому така карта слугуватиме для складання схеми транспортного освоєння лісового фонду на близьку та далеку перспективу. Зауважу, що ліс — це відновлюваний ресурс. Тож цими дорогами користуватимуться наші нащадки, згадуючи нас добрим словом.

— Тобто будуєте на совість 

— Тільки так. Ми напрацювали технологію, розробили раціональні методи облаштування (у горах будь-якої складності) дорожнього полотна, яким спокійно можуть рухатися великовантажні машини. Маємо спеціалістів, техніку. До речі, щоб подолати значний перепад висот, на гірських схилах «нарізаємо» серпантин (не гірше за австрійців!), який досі був у наших Карпатах рідкісним явищем, — з радянських часів прийнято було прокладати автотраси у гору напролом.

Розташований в Івано-Франківську Український науково-дослідний інститут гірського лісівництва став своєрідним інжиніринговим центром з визначення параметрів гірських лісових автодоріг, проектування та нормативно-технічного забезпечення їх будівництва з використанням сучасних геоінформаційних технологій. Тут же діє навчальний центр для головних інженерів лісогосподарських установ, що ведуть свою діяльність у гірських умовах — не лише нашої області. Аналогічний центр з будівництва рівнинних лісових доріг — у Боярці. Адже сучасна транспортна мережа в українських лісах — не приватна справа окремого лісгоспу, а питання державного рівня.

На нові об’єкти отримані всі погодження та лісівничо-екологічні експертизи. Що важливо, разом з дорогами ми прокладаємо нові мости, створюємо гідротехнічні споруди, які при сильних опадах затримують значну кількість поверхневого стоку, мінімізуючи ерозійні процеси на вразливих гірських територіях.

— Але лісовози і далі їздять, а отже — розбивають дороги загального користування, не пристосовані до значних навантажень.

— Ми намагаємось розв’язати цю давню і болючу проблему, наголошу, першими в країні. Голова Держлісагентства Віктор Сівець і голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк дійшли згоди, і відтепер наше управління поетапно забирає на свій баланс сільські дороги, якими возимо ліс. Наразі у Верховинському районі нам передають 22 кілометри доріг місцевого значення. Ясна річ, у багатьох керівників районів одразу з’явилося бажання скинути нам усе своє дорожнє господарство. Поки що ми беремо лише дороги, які мають велике соціальне значення для населених пунктів.  Будемо вкладати в них кошти, утримувати в належному стані.

— Олексію Івановичу, ви говорите про збільшення обсягів лісозаготівлі з новими дорогами — мало не вдвічі. Є сенс, коли лихоманить ринок лісоматеріалів?

— Усі лісокористувачі нашої області щороку заготовляють близько мільйона кубічних метрів деревини. Це лише 40% приросту. Проте зараз ми, справді вперше, маємо проблему з реалізацією матеріалу плитним підприємствам краю. Таке раніше важко було уявити, бо плиточникам нашої деревини навіть не вистачало — звозили з усієї України.

Хоча вже бачимо, що ринок потроху починає оживати. Тішить і те, що завдяки обласній владі котельні для опалення бюджетних освітніх, лікувальних закладів активно переводять з газу на дрова, точніше — на тріску енергетичну. Купують її у нас і місцеві підприємства, які також задля економії коштів (а заощадження дуже значні) відмовляються від використання дорогого газу.

— Нові дороги виконують не тільки господарську роль

— Звичайно, адже вони — складові транспортної мережі держави, мають протипожежне призначення, розширюють рекреаційні, туристичні можливості краю. А їх соціальну функцію, роль у загальному розвитку гірських районів узагалі важко переоцінити. Збудовані нами лісові дороги з’єднують віддалені населені пункти, скорочуючи відстань між ними на 20 — 40 км. Нещодавно, приміром, здали в експлуатацію дорогу, якою можна швидко дістатися до сусідньої Буковини. Тепер прокладаємо 22 км до Манявського водоспаду і знаменитого Манявського скиту, куди за духовною розрадою завжди прямує багато прочан з усієї України і з-за кордону.

Нещодавно видали буклет з картою рекреаційних місць на території наших лісогосподарських підприємств із зазначенням загальних туристичних маршрутів. Кожне таке місце, а їх понад п’ятдесят (запевняю, такого нема в жодній області), ми упорядкували гарними куточками відпочинку, куди можуть приїхати всі охочі, зокрема і новими лісовими дорогами, щоб поспілкуватися з природою, помилуватися краєвидами нашого писанкового Прикарпаття.

Світлана ІСАЧЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

До речі. Підраховано, що одна гігакалорія теплової енергії від спалювання дров у чотири рази дешевша, ніж від спалювання газу. Енергетичною тріскою, яка є в українських лісах, можна замінити 2 мільярди кубів газу. 

ДОСЬЄ «УК»

Олексій ГОЛУБЧАК. Народився 13 грудня 1956 року в селі Блюдники Галицького району Івано-Франківщини. У 1978 закінчив з відзнакою Львівський лісотехнічний інститут. З 1978 по 1995 рік працював у Вигодському лісокомбінаті на посадах майстра лісу, помічника лісничого, лісничого, начальника відділу лісового господарства. У 1995 — 2001 роках — перший заступник, а відтак — голова Долинської райдержадміністрації. З 18 липня 2001 року — начальник Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства. Указом Президента України у 1998 році нагороджений Почесним знаком «Заслужений працівник сільського господарства».

ЦИФРИ

♦ До 2015 року на Прикарпатті здадуть в експлуатацію ще 173 км гірських лісових автомагістралей.

♦ На балансі підвідомчих підприємств Івано-Франківського обласного управління  лісового та мисливського господарства — 1789,3 км лісових автомобільних доріг, густота яких становить 3,8 км на 1000 га лісового фонду.

♦ У рамках Програми енергоефективності області впроваджено котли на відходах деревини на 15 котельнях закладів бюджетної сфери, ще на чотирьох — у стадії завершення.