Пухкий сніг, що сяє міріадами іскристих блискіток. Приємне врізання лиж у ніким не порушену білу ковдру. Якщо ти першим розрізаєш снігову цілину, то відчуттів не висловити.

Ідилічна картина вабить у зимові Карпати тисячі туристів. Але не зачаровуймося, начебто все так добре. Чому? Бо йдеться не про тих шанувальників гір, що насолоджуються катанням на облаштованих лижних трасах, а про інших туристів. Одні з них бувалі, які приходять по адреналін, другі — неоперені початківці, що вирішили й собі стати підкорювачами гір.

І починається. Непорушна перед тим снігова ковдра, підрізана лижами першопрохідця, за мить перетворюється на багатотонну лавину, що стрімко котиться вниз. Добре, якщо вдається втекти. А якщо ні, то просто поховає під собою.

У ці дні в горах найвищий рівень лавинонебезпеки. З усіх можливих джерел лунають заклики не вирушати в гірські походи, коли є небезпека сходження лавин. Але і перші, і другі не чують застережень. У підсумку пішли по свіжі враження й незвичайні відчуття — і не повернулися.

Романтика романтикою, а де інстинкт самозбереження? Кажуть, що  він основний у людини. Судячи з подій, які почастішали в Карпатах, він багатьом нині зраджує.

Добре, коли хоч друзі або родичі знали про ризикований похід товариша чи сім’янина і вчасно забили на сполох. І якщо не забрів кудись далеко і з погодою пощастило, то вдається швидко знайти заблукалого. А буває й так, що ніхто нічого не знає, снігом замело всі сліди.

І починаються муки багатьох: своїх — за долю брата чи товариша, рятувальників — через необхідність зриватися з місця і в будь-яку погоду вирушати на пошуки. Сценарій, чим усе закінчиться, наперед ніколи не відомий. Добре, коли все гаразд, але дуже часто буває й по-іншому.

«Піднялися на Гимбу, думали спуститися до водоспаду Шипіт. Але тут упав туман, пішов сніг. Поїхали назад. Потім зрозуміли, що не туди повернули». Так описав, лежачи в ліжку після чотириденного перебування в горах, 34-річний киянин Сергій Грищенко. Це сталося в переддень Різдва, тож свято зустрів на самоті у пронизливому холоді й голоді.

Чотири дні його шукали рятувальники, кінологи й місцеві жителі. Залучили вертоліт. Десятки людей боролися із глибокими снігами й негодою, не втрачаючи надії врятувати невдалого лижника. Віра й надія перемогли: через чотири доби знесиленого й частково обмороженого киянина знайшли у літній хатинці.

Схожа історія була ще за три тижні.

Цього разу туриста, теж киянина, знайшли через три доби… мертвим. В ущелині гори Стіг його поховала під собою снігова лавина. Двом його товаришам вдалося самотужки вибратися з-під снігу. Про третього Карпати, цього разу суворі й немилосердні, послали додому трагічну звістку.

Доводилося спілкуватися з досвідченим екскурсоводом Костянтином Балабановим. Він каже, що в екстремальних умовах у горах уціліти без спеціального спорядження й без підготовки — велике щастя. Хоч як дивно, такого щастя прагнуть десятки непідготовлених людей.

Керівник гірської пошуково-рятувальної служби управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області Олександр Гуляк зауважує: «Дуже велика проблема для туристів полягає в тому, що вони переоцінюють власні можливості й недооцінюють гори. Ідуть, не реєструючись у нашій службі, не повідомляючи родичів і друзів, не маючи чітко визначеного маршруту. Вночі в 25-градусний мороз і з нульовою видимістю є великий ризик загинути навіть нашим рятувальникам. Таке бувало».

Із початку цього року кількість туристів, що заблукали у горах, — майже два десятки. Їхні пошуки недешеві, усе оплачується з бюджету Державної служби з надзвичайних ситуацій. До операції з порятунку Сергія Грищенка залучали 38 рятувальників, шість одиниць техніки, вертоліт. На все це витрачено майже 170 тисяч гривень.

— В Україні людина, яка загубилася в горах, не додержуючись правил безпечної поведінки, не несе ні матеріальної, ні кримінальної відповідальності. А в розвинених країнах Європи такі самовільні дії туриста мають наслідком величезні штрафи. Там він знає, що не можна на квадроциклі або снігоході заїжджати в лавинну зону, бо є межі дозволеного. У нас туристи можуть заблукати, порушуючи правила і доводячи ситуацію до екстремальної, — каже Олександр Гуляк. — Тому в цьому треба наводити порядок.

Людей, які потрапляють у біду, завжди рятували і рятуватимуть. Але якщо вони чинять усупереч собі, громаді, погоді, то хай розраховуються повністю.

PS. Одна з недавніх новин. Із Посольства Федеративної Республіки Німеччина надійшла подяка закарпатцям за врятування громадянина цієї країни. Він заблукав на високогір’ї поблизу гори Драгобрат. Пошуки, що тривали із 24 до 26 січня, завершилися успішно: гість із Німеччини вже в обіймах співвітчизників.