Спекулянт у Парижі спекулянт. А в Києві?

Стиль "ретро" Париж вкотре піднімає на щит. Цього разу не стільки в моді одягу і парфумів, як у соціально-економічному житті. Про це нещодавно заявив президент Франції, звертаючись не лише до свого народу, а й до всіх країн Європейського Союзу. Оскільки тамтешня мода багатьом з нас до вподоби і всі ми хочемо жити "як там", варто знати, що турбує цивілізований світ. Так от, президент Франції заявив, що ринок треба регулювати, бо ціни накручують спекулянти.

Як бачимо, вилучене у нас з обороту поняття за кордоном не забувають і не пакують його в обгортку "підприємець". Спекулянт і в Парижі спекулянт. Там його знають і намагаються протистояти, аби не обдурював ближніх. У нас теж їх знають, але бережуть як національне надбання і створюють умови для пограбування суспільства безсовісними людьми. Тому щороку виникає проблема то цукру, то картоплі, то гречки. Останнім часом майстри оббирання громадян і держави зазіхнули на борошно. Звісно, апетиту їм додає те, що за попередні безпідставні підняття цін ніхто не поніс відповідальності. А непокаране зло подвоюється. Тому зарплата у нас чи не найнижча у Європі, а ціни на продукти харчування зрівнялись із зарубіжними. От соціологи, які проводили анкетування, й констатують: у 10% населення сімейного бюджету не вистачає на харчі. Зате в інших виданнях, де фіксують багатіїв, є українці, які нажили неправедні капітали й шляхом оббирання тих, хто сьогодні не може придбати ні молока, ні м'яса і навіть гречки.

Спекулянти є дрібні і великі. Скажімо, бабця купує в магазині яйця (просить жовті і трохи забруднені), а потім під тим же магазином продає їх за вищою ціною, видаючи за свіжесенькі, привезені з села. Таких зрідка міліція ганяє. Крупні спекулянти для дільничного міліціонера недоступні. Виросли й зміцніли вони саме завдяки підтримці й захисту посадовців, покликаних охороняти чистоту суспільства. Запитайте, приміром, у будь-якому райцентрі, кому належить базар, магазин. З'ясується, що офіційно ніхто не знає. При цьому пошепки вам назвуть прізвище або депутата Верховної Ради, або посадовця високого рангу. Ринки вони перетворили у свою вотчину, де не торгують, а диктують умови. При цьому крупні ділки експлуатують дрібніших. Зрощення влади і нечистого бізнесу набуло таких загрозливих розмірів, що в столиці підприємці вголос заявили те, про що раніше розповідали пошепки. Один із обурливих фактів такий. Власники багатьох ринків орендують комунальну землю, потім утридорога задають квадратні метри підприємцям. Останні вчасно розраховуються. А от бюджет міста недоотримує фантастичні суми, які осідають у кишенях власників ринків. Постає логічне запитання: "Чому хтось, а не громада міста розпоряджається землею?" Ті ж підприємці вказують на одну з причин: здирників "кришують" правоохоронці. При цьому називають конкретні об'єкти і конкретних посадовців. Як мовиться, сигнал тривоги прозвучав. Хто його почує і поспішить рятувати від біди?

Коли б подібне трапилось у Франції, то... Ні, там такого просто бути не може. Якби мало місце, то жили б, як ми. Чому ж тамтешній президент стривожений? Економіка набуває глобального характеру. Спекулянти всього світу шукають в ній своє місце. Аби не правили бал, й прозвучав заклик розпізнавати і захищатись від них. Тобто працюють на випередження. Оскільки нам до цього далеко і спекулянта у нас наказано називати підприємцем, він почувається як вареник у сметані. А обманутим і приниженим громадянам залишається лише зітхати: "Ах, Париж!..."