Тернопільщина розквітне яблуневим цвітом

Тернопільщина останніми роками заповзятливо взялася розвивати садівництво та нарощувати площі під багаторічні плодові насадження. Це стало пріоритетним як економічним, так і соціальним завданням, адже дасть змогу забезпечити людей роботою та доходами. Сесія обласної ради свого часу навіть прийняла програму з розвитку садівництва й ягідництва у 2011—2025 роках. Це документ дій, який, зокрема, визначає, що головним напрямком розвитку галузі у краї є послідовна інтенсифікація та спеціалізація, створення високопродуктивних садів на промисловій основі, закладення нових і оновлення старих садів. 

За два роки в краї вже посадили майже дві тисячі гектарів саду, подбали про перші розсадники малини та смородини. Нинішньої осені голова облдержадміністрації Валентин Хоптян побував у Італії, де запозичував досвід садівничих справ. Опісля цієї поїздки на Тернопіллі запалилися бажанням з весни активно втілювати у життя новий проект: відвести під фруктові саджанці аж 10 тисяч гектарів землі, а водночас подбати й про спорудження сучасного підприємства зі зберігання та переробки,  зокрема, яблук.

Італійська проекція на українське бажання

Очільник області переконаний, що для цього на Тернопільщині є всі умови, як кліматичні й географічні, так і родючі ∂рунти. Каже, що, за підрахунками, на нашій землі можна буде збирати з гектара 100 тонн фруктів. Ті ж італійці в середньому з такої самої площі саду заготовляють 80—120 тонн плодів. Це означає, що вони не лише виробляють продукцію, яка є ліквідною, а й добре фінансово забезпечують себе, платять податки. Один з італійських фермерів, якого відвідав Валентин Хоптян, біля свого обійстя порається у фруктовому саду на двох гектарах. Працює тут разом з дружиною, допомагають діти. На час збирання плодів наймає також робітників. З одного гектара садівник отримує 25 тисяч євро чистого прибутку.

Обласна влада вбачає у садівництві також перспективну справу й для краян, додатковий поштовх для розвитку агропромислового комплексу. Тож проект з посадки молодого саду на 10 тисячах гектарів почнуть впроваджувати вже навесні у південних районах Тернопілля. Зреалізовуватимуть його протягом п’яти-десяти років. Високопродуктивний посадковий садівничий матеріал, безперечно, хочуть вирощувати в області. Нині для інтенсивних садів у ТОВ «Бучачхлібпром» такі саджанці ростуть на 30 гектарах. Треба ще подбати про плодорозсадники для саджанців промислового виробництва.

Але сучасне садівництво вимагає до себе, як-то кажуть, комплексного підходу. Перейматися лише саджанцями — частина справи. Потрібно одразу взятися й за розбудову необхідної інфраструктури. За проектом йдеться про спорудження сучасного заводу зі зберігання та переробки фруктів. А от  нещодавно у селі Скорики Підволочиського району заклали капсулу для будівництва фруктосховища на чотири тисячі тонн плодів. У 21 камері розміщуватимуть контейнери для зберігання фруктів, зокрема яблук. Здати це приміщення мають намір у вересні наступного року. Місцеве сільськогосподарське товариство «Україна» відтак застосовуватиме повний виробничий цикл зі збирання, зберігання та експедиції продукції. У сезонний період до обслуговування фруктосховища залучатимуть майже 200 працівників, у міжсезоння — наполовину менше.

Принагідно зазначити, що аграріям, які займаються садівництвом і зведенням фруктосховищ, держава обіцяє свою підтримку — йдеться передовсім про компенсацію витрат. За словами керівника  області, відповідні програми мають запрацювати вже наступного року.

Без кооперативу  не ладитиметься

З розвитком садівництва, переконані в обласних владних коридорах, повинні з’являтися й кооперативи, як це є в тій же Італії. Компанія «Вітафрут» з цієї країни має добрі контакти з товариством «Бучачхлібпром». Її директор Андреас Оберкірхер каже, що всі фермери, які вирощують яблука в його регіоні, залучені до кооперативної системи, яка тут діє вже півстоліття, аби дати можливість працювати кожному в однакових умовах, незалежно від того, скільки землі в його користуванні. Головне правило взаємостосунків: скільки виробив продукції, стільки й отримав. Усе  заради того, щоб фермер, який має навіть невелику земельну площу, міг бути впевнений, що, здавши вирощене, матиме прибуток. Отож у таких умовах малі підприємства домагаються високих результатів. Кооператив не має певного керівника, всі виробничі питання та проблеми вирішують-розв’язують на загальних зборах. «Система проста, але добре працює», — підсумовує Андреас Оберкірхер.

Керівник «Бучачхлібпрому» Герой України Петро Гадз твердить, що вивчав історію розвитку кооперативів в Італії. І сам має намір впровадити таку систему. Адже, на його погляд, такі об’єднання займаються не лише постачанням саджанців, зберіганням і переробкою яблук, а й «супроводженням усіх технологічних процесів», а також логістикою, щоб виробники фруктової продукції були присутні як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. Тож на Тернопіллі кооперативи зорганізовуватимуть спеціальні навчання для садівників, показуватимуть, зокрема, як правильно садити, обрізати, доглядати дерева, як збирати фрукти. Демонструватимуть і відеофільм про роботу італійських колег. Звісно, запозичатимуть досвід безпосередньо і в Італії, і в Нідерландах, і в сусідній Польщі.

Щоб Тернопіллю було, як сказав поет, яблуневоцвітно, треба, відповідно, зі знанням справи та переконливими прикладами доводити значимість для теперішнього соціально-економічного становища краю розвитку садівничої галузі. У Бучацькому районі вже вирішили зібрати на нараду сільських голів і по кілька депутатів кожної сільради, де серед інших італійці також ділитимуться досвідом вирощування яблук, створення кооперативів. Якщо навіть кілька осіб з одного села запрагнуть посадити саджанці на площі у півгектара чи більше, то буде дуже добре, їм обов’язково допоможуть. Далі ж, переконаний Петро Гадз, слід чекати ефекту доміно: їхні односельці згодом і собі запрагнуть зайнятися садівництвом, бо справа ця вигідна.