Пам’ять про Майстра залишиться назавжди

Про Миколу Капусту завжди було легко писати. Адже світла аура цього талановитого, творчого непересічного Майстра веселої графіки спонукала писати легко, невимушено і дотепно. Було колись легко… 16 листопада в Донецьку на 82-му році життя помер заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів, член Національної спілки художників, художник-карикатурист Микола Миколайович Капуста.

Коріння його роду на Полтавщині, а сам він жив і творив на Донбасі. Тут народився — в Макіївці, навчався у Ворошиловградському (Луганському) художньому училищі, працював художником і редактором відділу ілюстрацій в обласних газетах «Радянська Донеччина» («Донеччина») і «Жизнь». Першу карикатуру надрукував наприкінці 1950-х.

Про працездатність Миколи Капусти ще за його життя ходили легенди. Адже він активно співпрацював і друкував веселі малюнки чи шаржі і в місцевих газетах, й у столичних: журналах «Перець», «Крокодил в Україні», «Журналіст України», газетах «Україна молода», «Веселі вісті», «Сільські вісті», «Голос України» та «Урядовий кур’єр». А ще Майстер був учасником сили-силенної міжнародних виставок-конкурсів карикатури (понад 500), на яких періодично ставав переможцем чи лауреатом. Працював із видавництвами, майстерно оформлюючи книжки.

До речі, художник видав з півдесятка збірок карикатур, приміром «Веселий город». Остання — «Геть гріх — хай живе сміх!»

Мені дуже пощастило, що аж 28 років (відколи приїхав у Донецьк) ми працювали у творчому тандемі. Микола Капуста залюбки ілюстрував майже всі мої книжки. Ми дружили і спільно працювали на відстані навіть після початку гібридної війни, оскільки я змушений був залишити Донецьк. Зустрічалися на творчих фестивалях-конкурсах. Одним із таких був «Покровський ЛітФест» цієї осені. Дуже часто спілкувалися по телефону. Звісно, й перед операцією в онкологічному центрі, й після. Навіть встиг почути голос Миколи Миколайовича після реанімації. Не думав, що чую його востаннє…

Світла пам’ять про Майстра, колегу і старшого друга залишиться з нами назавжди.

Павло КУЩ,
«Урядовий кур’єр»