Для мене особисто Анн Брассер, колишня очільниця Парламентської асамблеї Ради Європи, яку мені випала честь знати особисто, є взірцем європейського політика: ерудована, досвідчена, завжди готова до дискусії, наділена неабиякими дипломатичними здібностями, жорстка і вимоглива, коли йдеться про обстоювання загальнолюдських і європейських цінностей. Вона улюблениця журналістів, бо ніколи не ховається від спілкування з ними. Перебуваючи на посаді президента ПАРЄ, вона запровадила практику неформальних зустрічей з журналістами. Ми з колегами знали, що зранку в останній день сесії ПАРЄ у кабінеті Анн Брассер на нас чекають свіжі круасани, гаряча кава і відверта розмова, під час якої президент асамблеї відповість на всі, навіть незручні наші запитання. За професійні якості Анн Брассер поважають не лише колеги по ліберальній партії, а й політичні опоненти. Вона ніколи не демонструє своїх антипатій відкрито і глибоко переконана, що найскладніші політичні питання можна вирішити через переговори і діалог. Напередодні Міжнародного жіночого дня Анн Брассер люб’язно погодилася відповісти на запитання «УК».
Статті
За першою освітою вона інженер-математик, за другою — магістр з правового регулювання економіки. Здійснила кар’єру, яка, за великим рахунком, більше пасує чоловікові: від інженера й наукового співробітника лабораторії інформаційно-обчислювальних систем до фінансового директора, керівника групи аналітиків координаційно-експертного центру об’єднань підприємців, політика, заступника керівника парламентського Комітету з питань промислової й регуляторної політики та підприємництва, а нині — глава Державної регуляторної служби. Так-так, ідеться про Ксенію Ляпіну — жінку, представляти яку особливої потреби немає. Бодай тому, що за торішньою версією журналу «Фокус» опинилась на 14-му місці — між Оленою Притулою (13-те) й Ольгою Богомолець (15-те) — у ТОП-100 найвпливовіших жінок України.
Андрія представляти немає потреби: відомий письменник, журналіст за фахом, скорпіон за знаком зодіаку — він ще й активний дописувач у соцмережах. Саме його регулярні пости у «Фейсбуці» змусили мене бодай спробувати виправити оту гендерну нерівність у нашому восьмиберезневому номері. Бо що ми все про жінок і про жінок?! Зрештою, треба й чоловіків згадати. Тим паче, якщо вони — теж про жінок!
Жінка в армії — тема, яка ще тривалий час буде актуальною для обговорень, зауважень, порад. Для українського суспільства вона відносно нова. Якщо є критики і прихильники, отже, питання справді важливе. Сперечаються з цього приводу жінки й чоловіки. Міркування одних і других часом різняться, часом мають спільний знаменник. Присутність жінки в армії нині — факт беззаперечний. «УК» поцікавився думками експертів різних сфер, чому жінки прагнуть в армію, якими там мають бути умови для них. Також ми надали слово представницям прекрасної статі, щоб почути і їхню думку про побут, війну, цивільне життя.
З Анастасією Пивоваровою, майором медслужби, ординатором медичного відділення клініки амбулаторної допомоги Головного військового клінічного госпіталю, зустрілися на її робочому місці. Вона працює лікарем-терапевтом у новоствореному паліативному відділенні. Минулої осені його створили, як кажуть, на вимогу обставин. Із зони АТО прибували поранені різних форм тяжкості. Зокрема й такі, про критичність стану яких ліпше й не знати. Діагноз звучить як вегетативний синдром. Лікарі кажуть, що з нього часом людина може викарабкатися протягом року завдяки правильному медичному догляду.
Напередодні свята «УК» звернувся до відомих представників галузі культури з трьома запитаннями 1. Наскільки актуальне для вас 8 Березня і як ви до нього ставитеся? 2. Хто з українок — сучасниць та історичних діячок для вас взірець? 3. Чого ви як жінка бажаєте країні і світу?
Перспективною професією для кожної людини фахівці називають ту, яка дає не тільки заробіток, а й радість від самої діяльності, змогу почуватися впевненіше. «Урядовий кур’єр» поспілкувався з жінками, які досягли успіхів, розкрили свій творчий потенціал, присвятивши себе улюбленій справі, опанувавши цікавих фах.
Коли дивишся на Олю просто так, намагаючись не згадувати тієї трагічної події, яка поділила її життя на «до» і «після», бачиш гарну заклопотану щоденними справами дівчину з вогниками в очах і жадобою до життя. Усе їй треба, до всього діло. І всюди треба встигнути. Бо як же там без неї?
Марія Олексіївна Ковач не любить, коли її запитують про вік, бо не хотіла б обмежувати себе в діловому спілкуванні. Хто з бізнесменів прагне мати справу з пенсіонеркою? Тож вважає за краще обійтися жартівливою фразою: «18+50». А вигляд має на всі сто: і діловитий, і модний, і привабливий.
Відправною точкою життя Надії Кульчицької стало село Великі Чорнокінці, що на Тернопіллі. Тут зростала в сім’ї педагогів, але не пішла стежкою батьків, а вступила до кооперативного технікуму. Так сталося, що одразу після його закінчення стала на рушник з військовослужбовцем Петром Кульчицьким.
У душі кожної жінки живе дівчинка, яка не дає завмерти і заскніти. Іноді здається, що бачу те непосидюче рудоволосе диво, що смикає пані Людмилу зупинитися і не пропустити щось важливе. І те, що вона помічає, тішить усіх: віршами, вдалими фотокадрами, виразними деталями публікацій.
У Харківському музеї жіночої й гендерної історії під час екскурсій не лише читають лекції, проводять дискусії, а й моделюють життєві ситуації. Скажімо, тих, хто вперше завітав до музею, дивує жіноче взуття 40—45 розмірів. У цих туфлях на «шпильці» чи високих підборах чоловікам пропонують провести всю двогодинну екскурсію, після чого в них змінюється світобачення. Для багатьох стає одкровенням, що даруючи хлопчикам іграшкові машинки, зброю, розповідаючи казки про богатирів, а дівчаткам — ляльки, візки тощо, в перших ми закладаємо стереотип вільного від сімейних уз героя-поборника, а в дівчаток формуємо кухонний світогляд.
В Україні до 18% членів наглядових рад банків становлять жінки. Так було 2015 року. Як зазначають фахівці, це відповідає рівню таких країн ЄС, як Австрія, Болгарія, Польща, Іспанія. Про це йдеться в дослідженні «Система корпоративного управління в банках України: минуле, теперішнє, майбутнє» партнера Investor Relations Agency Оксани Параскеви.
«По причині незваренія борщу», — так у протоколі пояснив мотиви своїх дій убивця власної дружини. Чолов’яга забив свою половинку кулаками до смерті. За те, що знесилена цілоденною біганиною за асфальтоукладачем жінка не відпрацювала як належить другу — домашню — зміну в теж гарячому кухонному цеху. Колеги убивці і новину, і пояснення до неї зустріли насмішками і брудними жартами.
На своїй сторінці у Фейсбук Надія САВЧЕНКО оприлюднила текст останнього слова (3 березня 2016 року 17:49), яке вона проголосить на суді 9 березня .
Почути вдосталь українських пісень у FM-ефірі мені випадає лише вночі, коли підкидаюсь від надміру випитої кави й іду в кухню закликати сонька теплим м’ятним чаєм і спілкуванням з радіоприймачем. Бо вдень навіть «Радіо ЄС», яке свідомо не транслює російський музпродукт, видає переважно щось закордонне. Що вже казати про шансони різного штибу: там українська пісня — швидше екзотика, ніж частий гість.
Верховна Рада нещодавно ухвалила Закон «Про ратифікацію Угоди у формі обміну нотами між Урядом України та Урядом Японії про кредитну угоду про другу позику на політику розвитку на здійснення економічних реформ між Кабінетом Міністрів України та Японським агентством міжнародного співробітництва». А вчора міністр фінансів України Наталія Яресько та Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Шігекі Сумі зустрілися з мас-медіа, аби розповісти подробиці цього важливого документа.
«У цих приміщеннях, які ви бачите вздовж вулиці Приморської, можна знімати фільми жахів», — каже начальник адміністрації Одеського морського порту Михайло Соколов. Він підкреслює, що все це неподобство не перебуває на балансі порту і має іншого власника. Тому гавань навіть за наявності бажання і можливостей ніяк не може подбати про рештки колись потужного підприємства, раніше знаного як судноремонтний завод (СРЗ) «Україна».
«Журналіст Марія Варфоломеєва звільнена з полону! Пишаюся її мужністю і силою духу!» — повідомив Президент Петро Порошенко. Відразу після звільнення очільник держави подзвонив Марії, запросивши її до Києва. «Очі — на півобличчя. Виснажена. Худесенька. І, здається, пережиті страждання тільки загострили її красу. Її витончена постать має такий ірреальний вигляд на цьому пошматованому війною мосту під Щастям. Ще важче уявити цю тендітну дівчину в підвалі тюрми. Марія Варфоломеєва провела в катівнях бойовиків 14 місяців. Ії затримали за звинувачення в «шпіонажі», за проукраїнську позицію, за активну участь у Євромайданах у рідному місті, за патріотичну символіку на фото в соцмережах. З 9 січня 2015 року її родина, друзі, СБУ, журналістська спільнота, волонтери, всі ми боролися за її звільнення», — написала у Фейсбуці уповноважений Президента з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій і Луганській областях народний депутат Ірина Геращенко.
Невиправдано довго тривожило ставлення держави до енергоефективності. То до російської газової труби йшли, то від неї, то субвенцію областям на впровадження місцевих джерел енергії давали, то майже не давали, то бралися саджати енергетичні плантації, то масово вивозили за кордон пелети і брикети з біомаси. Багато часу змарновано. Тому нині нам потрібно швидко рухатися вперед. Маємо власні ресурси, завдяки яким зменшили споживання природного газу. І в розвинених країнах не ставлять питання обов’язково його замінити, а саме максимально зменшити споживання, бо енергоефективність, енергонезалежність зміцнюють економіку. Добрий енергоносій — солома тюкована або перетворена на пелети і брекети. А як відома у світі житниця, наша країна разом із зерном виробляє її у великих обсягах.