Статті

Реалізація арештованого  та конфіскованого майна шляхом електронних торгів,  яку широко використовують  у багатьох країнах, з 1 травня стартувала і в Україні. Тепер  на спеціальному сайті http://torgi.minjust.gov.ua/ кожен українець може обрати товар і запропонувати свою ціну за нього. З упровадженням електронних торгів, обіцяють організатори, буде ліквідовано корупційні схеми, а гроші повз державну скарбницю вже не тектимуть. Пілотний проект поки що стартував у Вінницькій, Дніпропетровській та Львівській областях і в Києві. Докладніше про переваги нової системи, а також про те, як удосконалюється попередня, яка ще продовжує працювати, в інтерв’ю «УК» розповів голова Державної виконавчої служби України Дмитро Сторожук. 

Київ — європейська столиця. Донедавна кияни пишалися цим почесним званням. А Міжнародне журі в Барселоні обрало Київ та італійський П’ємонт «Європейськими регіонами 2005 року». Цей почесний титул як підтвердження високого культурного, економічного та духовного потенціалу головне багатомільйонне українське місто вибороло серед 22 претендентів. Потім цей титул у нас відібрав Стамбул. Час плине. Поступово на казна-що перетворилася архітектура київських вулиць та центральної столичної площі. І поволі почало зникати обличчя Києва. Знахабнілі чиновники цинічно обкрадали і продавали все. Згадаймо хоча б аферу з італійськими каштанами.  

Кабмін повернув 30-процентний норматив дивідендів для підприємств із держчасткою, який збільшив 1 квітня цього року до 50%. Це базовий норматив відрахування частини прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності в 2013 році і стосується підприємств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави. Таке рішення закріплено в урядовій постанові від 30 квітня. 

Наша газета вже повідомляла про непросту ситуацію з новітнім свинокомплексом біля селища Білики Кобеляцького району. Стаття «Урок для інвестора» «УК» №85 закінчується тим, що солідне, проектною потужністю на 50 тисяч голів свиновиробництво хочуть закрити, бо воно збудоване з порушенням санітарних норм і правил. 

В житті все відносно. Здавалося б, тільки вчора батьки метушилися в пошуках форми та канцелярського вмісту для портфеля свого школяра, аж тут і оком не змигнув — чергове завдання. Де оздоровити дитину, зрештою, скажемо прямо, куди прилаштувати чадо на час літніх канікул? Завдання не з легких, але це лише на перший погляд. Звісно, батькам хочеться, щоб це був безпечний, цікавий, екологічно чистий і недорогий відпочинок. Щодо останнього. Якщо брати до уваги жителів вітчизняних мегаполісів, то доступність баз із чистим повітрям варто шукати у більш віддалених від великих міст місцевостях. Приміром, у мережі стаціонарних дитячих оздоровчих закладів на території Черкаської області вартість путівки пропонують від 1200 гривень до 2900 гривень з тривалістю зміни 21 день. До речі, через мережу Інтернет не складно знайти інформацію й про інші подібні пропозиції у решті областей. 

З висоти пташиного польоту видається: саме на цей регіон Полісся наш Творець сипонув краси особливо щедро. Тут кожен третій гектар — під лісами, а від цілющих джерел в’юниться понад сотня річок. Додайте до цього майже три сотні озер!  Краса одного з них — батька-Світязя — відома далеко за межами країни. Водна поверхня богатиря має 27,5 квадратних кілометра, а довжина берегової лінії — понад тридцять кілометрів! У тих, хто хоч раз у житті бував на берегах цього унікального озера, воду якого можна пити без очищення, вже сама його назва будить ностальгійні спогади.  

Проблема розвитку сіл, селищ, малих та й великих міст дісталась незалежній Україні ще з радянських часів. Не розв’язана вона й дотепер. Тому в суспільстві постійно обговорюються питання про розширення прав місцевих громад та про запровадження реального місцевого самоврядування. Особливої гостроти вони набули нині, після перемоги Майдану. До цих питань все більше прислуховуються центральні органи влади. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 року схвалено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади України.   

Меморіальну дошку народному лікарю Іванові Лешку-Попелю встановили коштом благодійників на одному з корпусів державної медичної академії. Його свого часу простий люд дуже любив, називав «наш доктор», «друг бідних». Народну шану лікар заслужив подвижницькою працею і відданістю своїй справі. Іван Васильович приходив на допомогу пацієнтам будь-коли, чергував уночі, робив двічі на тиждень безкоштовні операції. Ще й купував за свої гроші ліки тим, кому вони були не по кишені. Невід’ємною складовою його лікування було також добре слово. 

Ми теж незабаром здобудемо свої гілки — у червні, щоб заклечати ними оселі на Зелену неділю. А «Золотою пальмовою гілкою» вже прикрасили домівки зарубіжні кінорежисери: Нурі Більге Джейлан з Туреччини після своєї «Зимової сплячки» — повнометражної стрічки та автор колумбійсько-британського короткометражного фільму «Леїді» Симон Меса Сото. Це вони повернулися із 67-го Міжнародного Каннського кінофестивалю, який завершився 25 травня, з найвищими нагородами. 

Уже багато років на початку травня у нашій донецькій оселі відбувається одне й те саме урочисте дійство. На видному місці вивішуємо нагороди, якими за бойові звитяги під час Великої Вітчизняної війни відзначили мого діда Івана Івановича Куща. Насамперед орден Слави третього ступеня, який вручали особам рядового і сержантського складу за особисті заслуги, і медаль «За перемогу над Німеччиною». Плюс ювілейні медалі, отримані у повоєнні роки, і нагороди за нелегку хліборобську працю (дід свого часу жнивував на ще таких зернозбиральних агрегатах, проти яких згодом навіть самохідний СК-4 вже вважався суперсучасним комбайном). Ці сімейні реліквії я свого часу привіз у Донецьк із запорізького степового села, у якому вперше взяв їх у руки ще дошкільням. Дозволялося це робити нечасто — здебільшого у День Перемоги. 

Без окупованого Криму. Без частини територій Донеччини й Луганщини, на яких оскаженілі терористи правлять кривавий бал, прикриваючись так званими «народними республіками». Однак вибори Президента відбулися. Вони стали найбільш демократичними за всю історію незалежності: без «каруселів», адмінресурсу та підтасовок.  

Недільний ранок 25 травня почався для мене з того, що близько 7-ї години у Фейсбуці на сторінці міністра внутрішніх справ Арсена Авакова прочитала, начебто ще 22 травня через недбалість деяких членів ЦВК електронну систему підрахунку голосів зламали хакери і відновити її до 25 травня неможливо. Отже, бюлетені доведеться підраховувати вручну. Звісно, Інтернет рясніє фейками. І все-таки при нагоді вирішила перевірити цю інформацію.  

Знайти будівлю українського Генконсульства у центрі Франкфурта-на-Майні цієї неділі було нескладно. Йдучи слідом за людьми у вишиванках, які того ранку прямували до своєї дільниці, ми потрапили на Вібелерштрасе, 29. У списку виборців на цьому закордонному виборчому окрузі понад 10 тисяч осіб. Але, як пояснили кореспонденту «УК» досвідчені дипломати, зазвичай голосувати на дільницю приходять близько 20% зареєстрованих там громадян. Звивистих черг до кабінок голосування, подібних до київських, тут не було. Адже виборці закордонних округів не мають змоги голосувати за мерів чи депутатів міськрад. Тож члени виборчої комісії мали менше клопоту з бюлетенями.

На Черкащині торік втричі, порівняно з попереднім роком, скоротилося виробництво цукрових буряків, а цукру — впало на 70,9%. І хоча питання про відродження цукровиробництва порушують вже давно, та галузь занепадає. Щоправда, нинішнього року планують запустити три переробні підприємства. Два з них — Селищанський і Тальнівський цукровий заводи — має намір відлагодити компанія «Панда», яка тепер стала найбільшим виробником цукру в області. У господарствах, з якими компанія уклала угоди, посіви цукрових буряків збільшують на 60% і вони становитимуть близько 12 500 гектарів.  Очікують, як розповів керівник «Панди» Герой України Геннадій Бобов, на врожайність 450—480 центнерів з гектара. Це дасть змогу переробити за сезон приблизно 600 тисяч тонн цукрових буряків і виробити 86 тисяч тонн цукру для потреб України.

Оскільки з 22 квітня Європейський Союз скасував митні збори на вітчизняні товари, то перед нашими виробниками постало завдання якнайефективніше використати цілу низку вигідних торговельних преференцій, які надає Україні Старий світ. Чи готові наші господарюючі суб’єкти скористатися вигідними пропозиціями, які перешкоди стоять на їхньому шляху до одного з найбільших ринків світу, і чим спроможна допомогти виробничникам держава? На ці та інші запитання шукали відповіді за «круглим столом». 

Житло, працевлаштування, повернення заблокованих на банківських рахунках заробітних плат і депозитів — ці та багато інших наболілих питань змусили кримчан зібратися разом і самотужки взятися за розв’язання своїх проблем. «Ми розуміємо: якщо самі не організуємося, за нас ніхто вирішувати нічого не буде, — зауважив голова оргкомітету Анатолій Засоба. — Тому з’їзд ставить за мету напрацювати єдину стратегію й тактику поведінки з розв’язання проблем переселенців». 

Ще на початку травня залізничники відрапортували: до насиченого сезону літніх  відпусток підготували 2350 пасажирських вагонів, з яких плановим деповським ремонтом відремонтували 1009. Роботи з підготовки пасажирського рухомого складу планують завершити ще до закінчення останнього весняного місяця. Якщо конкретно, то на Південно-Західній залізниці до перевезень пасажирів вже готові 237 вагонів, на Львівській — 196, Придніпровській — 188, Донецькій — 156, Одеській — 142, Південній — 90 вагонів. Загалом до літа пасажирський вагонний парк має сягнути майже 4 тисяч одиниць. Це трохи менше, ніж торік, коли до ладу стали 4,5 тисячі пасажирських вагонів.

Зрозуміло, що саме поняття «мобілізація» має спонтанний, швидкий і чіткий характер. Часу на емоції та лірику не передбачає. Тому думати про решту питань доводиться, як кажуть, у процесі. З перших днів багатьох мобілізованих турбували питання житейські, найчастіше виплата кредитів та іпотечних зобов’язань. Виникло у них і чимало запитань правового, соціального, фінансового характеру. Це й не дивно, бо в один момент були вирвані з буденного мирного життя, де панують свої закони. Одне за одним ці питання спільно з урядовими, військовими, фінансовими структурами почали вирішуватися.  

Здається, це навіть крутіше будь-якої ракети типу «земля-повітря»: аеропорту «Бориспіль» загрожує… каналізація, а точніше — фільтраційні поля, на які відводяться стоки. Притому загроза йде як із-під землі, так і з повітря. З-під землі, за словами міського голови Борисполя Анатолія Федорчука, води з тих мулових полів, які потрапляють у грунти, підходять аж до злітної смуги, і цілком імовірно, що через 5—10 років ця злітна смуга може стати непридатною. А з повітря — це те, що над цими муловими полями збираються великі зграї птахів, які «кидаються навперейми» літакам, що може спричинити справді непередбачувані наслідки. 

Здалеку ялинники, що всихають, схожі на сірі плями, які вразили живий соковито-зелений килим Карпатських гір. Зблизька мертвий ліс жахає могильною (майже у прямому сенсі) тишею, яку порушує скрипіння всохлих стовбурів і тріск почорнілих голих гілок із клаптями буро-сірої хвої.  Масове всихання ялинників (у Карпатах їх ще називають смерічниками) набуло в усій Європі катастрофічного розмаху з 2003 року. Науковці визнали його надзвичайною ситуацією, спричинену природними чинниками. Під загрозою успішне виконання лісом не тільки екологічних, а й економічних та соціальних функцій. Ми втрачаємо цінну деревину, що має високу вартість і стабільно високий ринковий попит. Бук, який замінює ялину, не має такого попиту в деревопереробників. Брак збуту деревини ставить під загрозу робочі місця для місцевого населення в Українських Карпатах.