Запровадження практики сімейної медицини, модернізація системи екстреної допомоги — першочергові завдання, які реалізуються в краї, хоч він і не належать до пілотних щодо впровадження структурних реформ у галузі. За даними, які навів заступник голови облдержадміністрації Андрій Запорожченко, з початку 2012 року в Запорізькій області створено 24 заклади загальної практики сімейної медицини шляхом реорганізації шести сільських дільничних лікарень, шести фельдшерських пунктів, 11 сільських лікарських амбулаторій та однієї новоутвореної амбулаторії сімейної медицини. Понад 30% населення області отримує медичну допомогу в сімейних лікарів, з них майже 70% — у сільській місцевості. З 1 квітня 2013 року діяльність обласної служби екстреної медичної допомоги на всій території регіону координує єдиний центр управління.
Гуманітарна політика
Дніпропетровщина першою серед пілотних регіонів, де реалізують медичну реформу, завершила розмежування лікувально-профілактичних закладів за рівнями надання медичної допомоги на первинні (Центри первинної медико-санітарної допомоги), вторинні (міські та районні лікарні) та третинні (високоспеціалізовані медичні заклади). Ми першими в Україні створили комплексну систему перинатальної допомоги матерям та новонародженим з двома перинатальними центрами — у Дніпропетровську та Кривому Розі. Крім того, в області системно підвищується якість надання швидкої медичної допомоги. Процес модернізації медицини триває.
У Луганську таких освітніх установ — три. Особливо кричущий приклад — ситуація в обласному медико-біологічному ліцеї. Батьки скаржаться всюди, кажуть, не дійшли лише до Господа Бога.
Понад 10 років тому до багатьох українських вишів приєднався новий навчальний заклад — Університет сучасних знань. У різних куточках України та за її межами вже працюють майже 8 тисяч його випускників, які стали бакалаврами, спеціалістами, магістрами, — юристів, економістів, фінансистів, психологів, екологів, перекладачів, філологів та фахівців інших галузей. Про те, як розвивається навчальний заклад, як він тримає марку найсучаснішого навчального закладу — розмова з президентом Університету сучасних знань, головою правління Товариства «Знання» Василем Кушерцем.
«Мені наплювати, я завтра здохну. А діти що будуть мати»? — питає з екрана телевізора колоритний літній чолов’яга, обурюючись тим, що твориться в навколишніх лісах. Селяни Карпат — головні герої семихвилинного сюжету, який двічі — спочатку у «Фактах тижня з Оксаною Соколовою», а потім у програмі «Максимум в Україні» – показало ICTV. За моїми спостереженнями це — рекордний час, який у цьому році телебачення присвятило спробі розібратися в тому, що робиться в українських лісах.
Післязавтра стартує зовнішнє незалежне оцінювання. Вісім років тому його запровадження ліквідувало кількамільярдний ринок хабарів у сфері освіти. Нинішні тенденції, що спостерігаються в ЗНО, — недофінансування, заяви деяких політиків про його скасування, норма одного із законопроектів, що пропонує разом із ЗНО ввести вступні іспити до вишів, та низка інших — змусили замислитися: які перспективи розвитку цієї системи? З цим питанням «УК» звернувся до тих, хто мав чи має безпосередній стосунок до становлення й діяльності ЗНО. Лілія Гриневич була директором Українського центру оцінювання якості освіти в 2006 році, Ігор Лікарчук очолював його з 2006 до 2011 року, Ірина Зайцева — нинішній керівник.
У другій половині останнього весняного місяця інтелектуальне життя в Києві мало книжковий акцент — з 16 травня в Українському домі відбувалася Міжнародна книжкова виставка. Вона загалом стала репетицією книжкового форуму в «Мистецькому Арсеналі», але мала свій приємний нюанс — безкоштовне відвідування. До речі, 15 травня у Верховній Раді пройшло гостре обговорення ситуації щодо друку та розповсюдження української книжки в країні. Доповідачі зазначали, як мало видають книжок на душу населення (а література й переймається цією душею), і як мало книгарень у центрах навіть великих міст. Знову точилися розмови про квоти та пільги. Досить гнітюче враження від становища з українською книгою оптимізував Міжнародний книжковий форум в «Мистецькому Арсеналі», який тривав з 24 травня по 1 червня. Він запропонував насичену програму, що вирізнялася значимістю запрошених імен, змістовністю професійних розмов і сучасною режисурою організації заходу як шоу. Гадаю, недільний післяобідній час став найвдалішим для відвідувачів.
Його задушевний баритон оксамитового забарвлення не сплутаєш ні з чиїм іншим. Досить почути перші акорди старовинного романсу чи естрадної пісні у виконанні легендарного Сергія Захарова, як магнетизм задушевності і теплоти одразу ж бере в полон. А ще про нього кажуть як про співака, який не підвладний часові. У свої 63 він підтягнутий, енергійний, сповнений бадьорості і оптимізму. Недавній концерт у Сумах пройшов з аншлагом. А по закінченні виступу Сергій Захаров залюбки погодився на бесіду.
Торік Черкащина посіла 14 місце в Україні за рівнем захворювання на туберкульоз. Відтоді ситуація з поширенням цього захворювання стала зовсім критичною. Протягом минулого року на туберкульоз уперше захворіло 800 черкасців. Порівняно з попереднім роком показник захворюваності зріс майже на 10 відсотків. Захворюваність на ВІЛ-асоційований туберкульоз за рік, що минув, зросла майже на третину.
Місцевість під Чорною горою, що височить на правому березі Тиси у Виноградові, здавна слугувала оздоровленню. Тут ще в радянський час діяли профілакторії кількох підприємств, у тому числі з-поза меж Закарпаття. Однак та місцина, про яку мова, стала використовуватися за нинішнім її профілем зовсім нещодавно.
Ті нечисленні туристи, які в рамках екскурсійного маршруту відвідують центральне міське кладовище, не приховують захоплення від побаченого. Поряд із церквою Святих апостолів Петра і Павла на гранітних постаментах здіймаються на кількаметрову висоту дві скульптури. Далеко не всі сумчани, не кажучи про обласний чи загальноукраїнський загал, знають історію їх створення і встановлення. А між іншим, обидві зараховано до пам’яток національного значення як різновид монументального мистецтва.
Якщо в традиційних п’єсах рушниця стріляє у фіналі, то в «Загадкових варіаціях» — на початку. Нобелівський лауреат з літератури бабахає по журналісту з маленького північного містечка, якого сам запросив. «Я ідентифікую себе з двома чоловіками. Вони зовсім різні. Це втілення суперечностей в мені і в вас, — вважає Шмітт. — Сьогоднішній європейський інтелектуал дещо шизофренічний — живе оптимістично, а висловлює песимізм». В його інтелектуалах замішано жіноче і чоловіче, що спонукає лицемірство і відвагу бути самим собою в коханні.