Гуманітарна політика

Старійшина донецьких письменників, якому нещодавно виповнилося 90 років, іронічно ставиться до того, що його називають ветераном вітчизняного творчого цеху. Бо, на його думку, подібне визначення більше пасує так званим весільним генералам від літератури. А він особисто себе вважає «звичайним» письменником, який продовжує активно писати і видавати свої книжки. Заперечити йому справді важко: приміром, тільки нинішнього ювілейного року виходить у світ низка його книжок. Причому серед них є і перевидання, і твори, написані нещодавно. Вадим Пеунов зізнається: ставити останню крапку в своїй творчості у нього поки що рука не піднімається.  

Зйомки кінофільму на вулицях такого невеликого міста, як Чернігів, — завжди подія. Навіть тепер, коли похід у кіно — рідкісне в нашому житті явище. Що вже говорити про кінець 1980-х років, коли кожен другий житель обласного центру був справжнім кіноманом. Усе, що знімали на вулицях стародавнього міста (а знімали багато завдяки неповторному місцевому колориту), сприймалося з величезним ентузіазмом. Та й тепер що може бути приємніше, як побачити в старому фільмі місто своєї молодості?

Одна з інтермедій КВК дуже показова. В ній до завідувачки дитсадка звертається хлопчина років 20-ти і вимагає: мовляв, хочу в дитячий садок. Хлопець пояснює: щойно з армії прийшов, підійшла черга. Насправді миколаївські (і не тільки) батьки змушені записувати в дитсадки діточок буквально з моменту народження. І не факт, що черга підійде до хлопця вже армійського віку. У когось виходить записатися «чесно», в когось — за додаткову плату. Миколаївські матусі розповідають, що влаштувати дитину в садочок можна, заплативши від півтори до шести-восьми тисяч гривень. Плату приймають і «натурою» — вікнами, дверима, оргтехнікою. 

На Андріївському узвозі нещодавно поселилося… море. Столичний адвокат Світлана Шапіро дебютувала з експозицією фотографій і картин із назвою «Пісні моря», на які її надихала подорож у Португалію. «Країна, яку я відвідала, — романтична. В ній оселилися щасливі люди, які цінують життя. Вони не живуть учорашнім днем, який минув, і завтрашнім, що, можливо, наступить. Вони радіють усьому, що відбувається тут і зараз», — ділиться автор виставки. Світлана — художник-початківець. Кілька років тому мольберт подарував їй син, і вона, щоб не образити його, почала малювати. 

Зустрічаємо це судно на березі Дніпра біля станції метро «Видубичі» під гуркіт потягів метрополітену, звуки слов’янських мелодій та оплески не журналістів — випадкових байкерів і звичайнісіньких любителів засмаги. А увагу присутніх лодія привертає неординарною для сучасного урбанізованого світу символікою. Зокрема дерев’яним із розкритою щелепою драконом, зітканим із синьо-жовтих ромбів вітрилом, стилізованим під кольори українського прапора, і щонайменше шістьма щитами, прикріпленими з боків, із зображеними на них яскраво-жовтими тризубами.  

Сьогодні, 15 травня, в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка на урочистій церемонії закриття ХІІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика його переможці отримають найпрестижніші нагороди, а Рівненщина передасть естафету проведення конкурсу Житомирщині.

У Тернополі вже три роки поспіль працює університетська лікарня — одна з перших в Україні. Зауважу, що мережа таких лікарень нині діє в усіх цивілізованих країнах: практично кожен зарубіжний університет (й американський, і європейський) має таку установу. Це зазвичай багатопрофільний, найбільший лікувально-профілактичний медичний заклад у регіоні. Ми започаткували діяльність у цій царині ще 15 років тому зі створення власного медичного закладу, який назвали лікувально-діагностичним центром. Але проіснував він лише п’ять років. 

Шляхетною й водночас терновою та печальною квіткою України назвала Климентину Попович наша сучасниця поетеса Ганна Костів-Гуска, багато в чому саме завдяки якій літературна громадськість, українці знають та бережуть ім’я цієї письменниці. Вона народилася 150 років тому на Прикарпатті, але понад 40 літ прожила на Тернопіллі, звідки й відійшла за вічну межу.   Першою життєвою пристанню Климентини стало прикарпатське село Велдіж (нині Шевченкове), де морозного лютого 150 років тому вона прийшла у білий світ у родині педагогів. Назвали її Марією-Климентиною.

—На сьогодні лікування хронічної хвороби нирок V стадії доступне лише 18% із п’яти тисяч хворих, хто цього потребує, — зауважує у розмові з кореспондентом «УК» директор Інституту нефрології Національної академії медичних наук України (НАМНУ), доктор медичних наук, професор Микола Колесник. — На жаль, за міжнародними стандартами Україна не входить до переліку 146 країн, де методи із застосуванням діалізу вважають доступними (за кількістю хворих на мільйон населення, які отримують таке лікування). В Україні протягом 2012 року методом діалізу лікували 128 пацієнтів на мільйон населення, тоді як у білорусів — понад 400, а в Євросоюзі — від 800 до 1200.  

Євпаторія — аби вкотре довести, що тут шанують тих, хто робить місто одним з найкращих курортів Криму, і з нетерпінням чекають на гостей, – відзначила травневі свята яскравими масовими заходами. Відкриваючи сезон, міський голова Андрій Даниленко наголосив: «Маю надію, що всі, хто приїде в Євпаторію, зможуть полюбити її так, як ми. Бажаю всім яскравого сонця і теплого моря!» Цього року городяни вирішили для гостей свята здійснити екскурс в історію свого унікального міста — організували грандіозний «Парад епох», де за участю 400 артистів-аматорів пройшла театралізована вистава, яка презентувала основні етапи історії поселення й продемонструвала культуру народів, які тут живуть. Творчі колективи представили античний період, середньовіччя, дореволюційні й радянські часи історії. 

Дорогі співгромадяни! Сердечно вітаю Вас зі світлим Воскресінням Христовим — найбільшим духовним святом, яке є символом оновлення і всеперемагаючої віри. Вся наша історія свідчить,  що успіх зазвичай грунтується на міцному духовному фундаменті.  

Торік представники Міністерства охорони здоров’я кілька разів побували в Донецькій області, де проінспектували організацію надання медичної допомоги в місцевих центрах первинної медично-санітарної допомоги. Загалом донеччани отримали високу оцінку проведеній роботі. Зокрема схвалення отримав підхід до створення нової моделі надання населенню медичної допомоги. А завдяки чому вдалося досягти істотних зрушень, розповідає заступник голови Донецької облдержадміністрації — начальник управління охорони здоров’я Олена ПЕТРЯЄВА.