Гуманітарна політика

Їхніх виступів завжди чекають з нетерпінням, оскільки знають, що стануть свідками казкового дійства. В їхніх фантастичних постановках поєднуються сміливість та артистизм, вправність та гумор. Євпаторійський театр на ходулях за 10 років свого існування встиг підкорити серця не тільки українців, а й закордонного глядача. Про те, як працюється і живеться єдиному в Україні народному любительському театру на ходулях, нам люб’язно розповів його керівник та натхненник Віктор Аріхін.

Уже кілька днів у столичних книгарнях аншлаг: публіка цікавиться новою книжкою, автор якої стверджує, що ми перші в історії людства переселенці в новий світ, маючи на увазі соціальні мережі та інтернет-сайти, бо дедалі більше використовуємо інформаційний і віртуальний простір для продовження задоволення своїх інтересів, обираємо його типом свого існування і віддаємо віртуальному спілкуванню весь вільний час. У чоловіка, зображеного на обкладинці, цей новий світ відображається в окулярах.

Найстаріший Дід Мороз країни — Євген Плаксін — проживає в Харкові. Ось уже майже 60 років одягає свій червоний кожух та шапку і стає символом влади над хуртовинами. За помахом його посоха, який переливається різнокольоровими каменями, запалюються і гаснуть вогні на головній ялинці Слобожанщини, грають музики, виходять артисти і розпочинаються новорічні дійства.

За словами  завідувачки кафедри графіки Тетяни Осипової, поштовхом до їх створення  стала подорож до музеїв Європи. Зокрема, молоді люди відвідали Польщу, Італію, Голландію та Францію. Роботи виконані  із застосуванням техніки європейської мозаїки, а також ручної та комп’ютерної різки. Автори запевняють, що це новий вид прикладного мистецтва, спрямований на створення модерного дизайну приміщень.

Уже, мабуть, не дивина, коли і державні, й приватні університети пропонують абітурієнтам, так би мовити, непрофільні, але популярні напрямки підготовки. Приміром, з регіонального політеху ви можете вийти з дипломом юриста і навіть дизайнера. Не виняток і журналістська освіта. Якщо раніше в Україні було дві потужні школи журналістики, то сьогодні цей напрямок підготовки абітурієнтам пропонують численні виші.  

Обидва увінчані всесвітнім визнанням і майже не відомі загалу в Україні: Юрій Поздняков — один з найкращих креативних педагогів-жонглерів світу, і його учень — студент цього закладу Олександр Кобліков, переможець найпрестижнішого міжнародного фестивалю в Парижі «Cirgue de Demain» («Цирк майбутнього»), котрий, як ніхто на земній кулі,  вміє жонглювати 14 м’ячами.

Нинішнього року голова цієї організації лучанин Олександр Багнюк отримав високу нагороду – орден «За заслуги ІІІ ступеня». Цим наша Українська держава фактично визнала подвиг його особисто та живих і покійних уже нині його однополчан. Тих самих, що будували перший російський промисловий газогін «Саратов — Москва»…  

Щоранку доводиться спостерігати, як до школи поспішають… рюкзаки. Адже дітей часто й не помітиш за величезним ранцем — маленькі «герої» щосили тягнуть на своїх крихітних плечах непідйомну ношу. Щоб дізнатися, скільки кілограмів носять школярі за плечима, «УК» зважив ранці учнів різного віку. Так, ноша другокласника «тягне» майже на 3,5 кг, шестикласника — на 5,3 кг, а дев’ятикласника — на всі 6,5 кг. Як зробити портфель українського учня легшим, розповідає перший заступник директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Святослав Серебрянський. 

Цього року на XIII Міжнародному фестивалі моновистав у македонському місті Бітола актор Євген Нищук отримав першу премію, обійшовши своїх колег з Ізраїлю, Німеччини, Хорватії, Англії, Болгарії. Вистава «Момент кохання», яку він представив на суд журі й глядачів, створена за оповіданням Володимира Винниченка. Своїми думками про цю та інші роботи актор поділився з кореспондентом.

Чомусь здається, що село спроможне на диво. Може, тому, що селяни ближче до землі, терпеливі і по-життєвому мудрі. Може, тому, що на них не «кричить» щодня індустрія розваг, вони бережуть планету пісень і звичаїв та знають, що в дворі кожного робиться. Це ж не в цеху, де складають літаки, брали слова для словників, а черпали їх з мовного багатства сіл, щоб літаки були українські.

Коли говорять про Суми театральні, неодмінно згадують ТЮГ. Для місцевих юних театралів ця абревіатура стала своєрідним паролем-ключиком, який відчиняє двері у світ дитячого театрального мистецтва, обіцяючи неповторні миті зустрічі з прекрасним. Далеко не всі шанувальники дитячого театру знають, що сьогоднішній будівлі на вулиці Покровській рівно століття.

Коли восени в Ужгороді проходила десята виставка-ярмарок «Тур’євроцентр Закарпаття», оператори висловлювали стурбованість нижчою, ніж зазвичай, зацікавленістю зимовим відпочинком у горах. Але побоювання не справдилися: ще за півтора місяця до Нового року та Різдва у відпочинкових закладах Закарпаття місць майже не залишалося. Втім високий сезон, який триває з останніх днів грудня по 9 січня, — це одне, а решта зими — інше.