Зворушливе оповідання Івана Тургенєва «Муму», яке було обов’язковим для вивчення в радянських школах, написано півтора століття тому на реальних подіях, що відбулися в одному з московських будинків. І цей твір, підтверджуючи вроджену пришелепкувату покірність росіян перед господарем чи владою, страх та брак найменших намірів піти проти їхньої волі, став своєрідною прелюдією до теперішнього рабського плазування пересічних людей з рф. Та й головні герої ті самі. Тільки й різниця, що замість одного глухонімого здорованя Герасима фігурують мільйони росіян. 

 Контури перемоги в цій війні почали окреслюватися вже на початку масштабного вторгнення армії рф у напрямку Києва, вважає один з очільників українського опору полковник Олександр ВДОВИЧЕНКО. Саме дії очолюваної ним 72 окремої механізованої бригади ЗСУ заклали основи подальшого перебігу війни. Про це, а також подальші перспективи протистояння — у спеціальному інтерв’ю Тетяни Попової, записаному в межах проєкту «Хроніки війни».

 За тиждень до повномасштабної війни я повернувся з відрядження з Чернігівської області. Редакційне завдання закинуло на кордон з російською федерацією, де несли службу військовослужбовці 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого. Пощастило побувати на одній із прикордонних застав у найпівнічнішій точці України — селі Грем’яч Новгород-Сіверської міської територіальної громади.

 Автодорогами нині курсує чимало колон військових машин. Хтось їде на схід, хтось — у протилежному напрямку, на ротацію чи ремонт техніки, лікування та відновлення.
Біля придорожнього кафе на межі двох областей нещодавно зустрів стомлених військових. На узбіччі припаркувалося кілька запилених вантажівок і невеличкий автобус, за кількасот метрів — ще кілька одиниць військової техніки. З автобуса побратими допомагають вийти військовому з перебинтованою ногою. 

 Із 17 жовтня в Сумах запрацював координаційний центр надання допомоги внутрішньо переміщеним особам Луганщини, які через військові дії залишили рідні домівки й оселилися в різних куточках сусідньої області. Він став майданчиком єднання земляків, місцем прихистку і підтримки, де можна одержати різні види допомоги й поспілкуватися в земляцькому колі. Як каже координатор центру головний спеціаліст з оборонної роботи та цивільного захисту населення Щастинської РДА — РВА Ярослав Воробйов, щодня сюди приходять 20—60 відвідувачів, а коли видають гуманітарну допомогу, то й більше.

 Тернопільщина стала безпечним місцем виробничої діяльності для суб’єктів господарювання з регіонів, де нині тривають бойові дії. У яких галузях працюють релоковані підприємства, яку допомогу отримують — про це та інше цікавимося в директора департаменту економічного розвитку і торгівлі Тернопільської обласної військової адміністрації Галини ВОЛЯНИК.

 Зловісний і жахливий «рускій мір», що увірвався на Донбас, знов опинився на самісінькому дні. Цього разу це пересохле дно водойм, колодязів, відер та інших більших і менших резервуарів для питної чи технічної води.
Ні, насправді водопостачання в окупованому Донецьку є. Щоправда, не завжди, а тільки дві години. І не щодня, а раз на три дні. І ці жалюгідні краплі замість елементарної і звичної послуги проросійська окупаційна влада подає мов неабияке і не бачене для ХХІ століття досягнення.

 Ці дві персональні виставки в Сумах не тільки викликали інтерес городян, а й ствердили сонячне начало сприйняття юним поколінням воєнного світу. На долю дітей випало випробування повітряними тривогами, обстрілами, зміною місця проживання. За словами начальника відділу культури Сумської міської ради Наталії Цибульської, за таких умов обов’язок батьків і педагогів — створити умови для розкриття здібностей кожної дитини, допомогти не лише пережити складний час, а й надати допомогу в організації презентацій, виставок.

 Якщо не у військових лавах, то маєш щось робити для фронту — так повинен постановити собі кожен українець, упевнений заслужений художник України Микола Шевчук з міста Теребовля на Тернопільщині. Адже лише разом можна перемогти цинічний та знавіснілий рашизм. За армією має стояти надійний тил, отже треба сумлінно працювати, сплачувати податки, займатися доброчинністю. 2015 року пан Микола вперше у складі волонтерської команди побував на передовій. А ще він активний і на мистецькому, духовному фронтах.

 Скоро рівно рік, як росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Нині, як і тоді, напередодні 24 лютого, говорять про новий масштабний наступ ворога, який чи то вже почався, чи то ще ні. Сьогодні хочеться говорити уже не про це, а про повітря перемоги, те, коли ми вдихнемо його на повні груди. Саме про це наша розмова з офіцером Армії оборони Ізраїлю, військовим аналітиком Ігалем ЛЕВІНИМ.