За словами заступниці директора департаменту житлової політики та благоустрою Міністерства розвитку громад та територій України Світлани Старцевої, 3,5 мільйона українців мають пошкоджене або зруйноване війною житло — 116 тисяч об’єктів загальною площею 14 мільйонів квадратних метрів. Це 12,3 тисячі багатоповерхових будинків (12 мільйонів квадратних метрів) та 104,1 тисячі індивідуальних садиб (1,7 мільйонів квадратних метрів).

Засідання Ради безпеки ООН, на якому розглядали питання безпеки Запорізької АЕС, мало трохи абсурдний характер. Адже його скликали з ініціативи росії, яка, здійснивши акт ядерного тероризму,  спочатку захопила ЗАЕС, а потім почала обстрілювати, але вирішила звинуватити у  цьому Україну із трибуни ООН. Проте у фарс, розіграний російським послом при ООН василем небензею, який намагався вдавати, що присутність на ЗАЕС російських загарбників законна, не повірив ніхто із присутніх, хіба що зазомбовані глядачі державного російського телебачення.

 Депутати Полтавської обласної ради на сесії затвердили цільову обласну комплексну програму «Шлях до рівних можливостей» на 2022—2025 роки. Вона передбачає за найближчі чотири роки спрямувати на поліпшення умов доступу людей з інвалідністю до комунальних закладів 120 мільйонів гривень.  У департаменті будівництва, містобудування і архітектури Полтавської обласної військової адміністрації розповіли, що ці кошти проплатять на умовах співфінансування. Зокрема 100 мільйонів гривень візьмуть з обласного бюджету, решту — зі скарбниць громад. Перші 25 мільйонів гривень з обласного бюджету використають на 17 об’єктах, які треба модернізувати  відповідно до норм безбар’єрності.

 Напередодні 1 вересня завжди перевіряють підготовку шкіл до навчального року. Зазвичай ідеться про ремонти, нині ж акцент на безпеку і облаштування укриттів. Та чи всі школи на Тернопільщині зможуть підтвердити готовність таких приміщень?

 Понад тисячу кущів півоній з усіх куточків області протягом двох днів висадили місцеві жителі та гості на одному з мальовничих схилів села Мельники в Холодному Яру на Черкащині. Ініціатори акції прагнуть навіть у воєнний час зберегти й підтримати новітні національні традиції, які вже п’ятий рік плекають, влаштовуючи тут фестивалі, акції, ярмарки, майстер-класи, пленери митців. Саме цими днями, якби не війна, за кількасот метрів від півоній мав би гриміти звуками й барвами, розвагами й емоціями черговий фестиваль «Крутий заміс».

 Слово леквар, добре відоме на Закарпатті, увійшло в українську через посередництво словацької й угорської мов (уг. lekvбr — повидло, мармелад), в які їх було запозичено з німецької. Леквар — дуже густе повидло, виготовлене шляхом довгого уварювання слив без цукру. Це один з найулюбленіших і найпоширеніших серед місцевого населення продукт.

У країнах ЄС триває дискусія щодо заборони туристських віз для росіян. Чимало європейських політиків вважають неетичним і аморальним дозволяти росіянам відпочивати на європейських курортах чи насолоджуватися світовими витворами мистецтва в той час, як обраний ними режим знищує мирні українські міста та вбиває українців.
Кілька європейських країн на національному рівні вже ухвалили рішення про обмеження або повне припинення видачі шенгенських віз громадянам ЄС. Естонська влада призупинила видачу віз росіянам ще навесні, а наприкінці липня уряд країни вирішив заборонити надавати їм тимчасовий дозвіл на проживання і візи для навчання.

 Із сивих давен греки жили поруч із кримськими татарами аж доти, коли Крим зненацька став «ісконно рускім», тобто його завоювала хижа імперія. 1780 року розпочалося переселення звідти греків до Приазов’я. Місцями компактного проживання переселенців стали місто Маріуполь та довколишні приморські села, назви яких досі нагадують їхню малу батьківщину: Ялта, Урзуф, Старий Крим. Через півтора століття представники етносу, вже непогано обжившись на березі Азовського моря, знову зазнали утиску від росіян. 

Пам’ятаю, наприкінці червня 2022 року мій давній знайомий директор одного з пивзаводів на Луганщині Олег Кострюков повідомив, що підприємство довелося зупинити, бо його розбили. «Майже всі роз’їхалися, а я пішов у ЗСУ, — писав тоді пан Олег. — Устигли вивезти трохи сировини на Луцьк та етикетки. Там і працюємо. Коли ж проженемо орків, повернуся й відбудуємо завод. Тоді й матеріал напишемо».

 22-й Міжнародний конкурс з української мови ім. П. Яцика, засновники якого — Ліга українських меценатів та Міністерство освіти і науки України, став, напевне, чи не найскладнішим з усіх попередніх. До карантину через COVID-19 додалася російсько-українська війна. Але нині він фінішував, і вже відомі імена переможців.
Про умови проведення мовного турніру і його успішне завершення у воєнний час розповідає один із засновників президент Міжнародного благодійного фонду «Ліга українських меценатів» Володимир ЗАГОРІЙ.