У травні — першій половині липня цього року національна валюта демонструвала стійкість щодо американського долара. Про це «УК» писав у №131 за 18 липня у статті «Гривня міцна і пишається собою».  Тоді ми зазначали, що не справдилися песимістичні прогнози багатьох експертів, які пророкували, що в червні—липні готівковий курс перейде психологічну позначку — 27 гривень за долар. Деякі з аналітиків говорили про ще більшу цифру — 28. Однак у першій половині літа в обмінних пунктах можна було без проблем придбати долар за 26,3—26,5 гривні. 

Традиційно з 1948 року у третій четвер жовтня відзначають Всесвітній день кредитних спілок. І він таки всесвітній: у світі в систему кредитної кооперації залучено не менш як 235 мільйонів людей у 109 країнах. 

З початку осені цього року набула чинності постанова Національного банку України №42, згідно з якою всі фінансові установи повинні на постійній основі знаходити ризиковані фін­операції своїх клієнтів — фізичних осіб і повідомляти про це Держфінмоніторинг. Ідеться про транзакції на суму понад 150 тисяч гривень. Ще влітку чимало експертів зазначало, що все це навантажуватиме банки, а їхні клієнти неабияк нервуватимуться. Висловлювали точку зору, що це може призвести до блокування угод з рухомим та нерухомим майном (адже такі транзакції набагато більші, ніж 150 тисяч гривень) і спричинити відтік депозитів клієнтів- фізосіб.

«УК» намагався з’ясу­вати можливі наслідки дії вище­згаданої постанови Нацбанку. Чи спричинило це великі проблеми і якщо так, то як їх нівелюють чи розв’язують? 

Нині в банківському та бізнесовому середовищах поширюються розмови про створення кредитного реєстру при Національному банку України. Проте ще треба ухвалити відповідний закон. Це буде велике сховище інформації про кредитоотримувачів банків, яку самі ці фінансові установи скеровуватимуть у Бюро кредитних історій при регуляторі. Зазначимо, що в Україні існує таких чотири бюро (вони приватні), серед них найбільше при ПриватБанку, який, до речі нещодавно позбувся приватного статусу і став державним. 

У Фонді гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) нещодавно було запроваджено пілотний проект з реалізації активів банків, що ліквідуються. Його суть полягає у проведенні аукціонів за голландською моделлю. Протягом одного дня відбуватиметься автоматичне покрокове зниження ціни лота доти, доки хтось із покупців першим натисне кнопку «придбати». Що позитивного та нового дасть ця практика державі і фізичним, а також юридичним особам, які були вкладниками погорілих банків? 

Нещодавно минув рік з моменту підписання меморандуму про співпрацю в побудові в нашій країні прозорої ефективної системи реалізації активів банків, які було ліквідовано. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), проектна команда ProZorro, Міністерство економічного розвитку і торгівлі та громадська організація Transparenсy International Ukraine почали створювати і запроваджувати систему реалізації активів таких фінансових установ через електронну біржу.

Що являє собою система? Як продаються активи ліквідованих банків? Які проблеми постали перед ліквідаторами й іншими учасниками процесу? 

Протягом двох останніх місяців гривня демонструє стійкість щодо основних валют світу, насамперед до американського долара, зупинившись на позначках 26,2 — 26, а то й нижче. Це не може не тішити. Проте люди намагаються з’ясувати, скільки це триватиме. А також чому так відбувається і як відображається стійкість національної валюти на життєдіяльності економіки. 

З  першого серпня 2017 року розгорнеться нова сторінка в історії нашої держави — саме з цього дня діятиме угода про зону вільної торгівлі між Україною і Канадою. «Це історичний момент, який підсумовує колосальний пласт роботи наших дипломатів і політиків. Але це й початок набагато значимішого етапу: час наповнювати цю угоду життям — контрактами, робочими місцями та інвестиціями», — зазначив нещодавно Надзвичайний і Повноважний посол України в Канаді Андрій Шевченко. 

22 травня 2017 року Рейтингове агентство «Стандарт-Рейтинг» опублікувало сімнадцятий рейтинг надійності банківських депозитів на основі публічної інформації. 

Новий час провокує нові виклики до нашого головного фінансового регулятора — Національного банку України. Які нові завдання цієї установи нині? Яким шляхом НБУ має іти? Усі ці питання неабияк турбують і пересічних громадян, і український бізнес.