Історія

Чи могли кілька тисячоліть тому аборигени донецьких степів передбачити наступне жахіття? Їхніми могилами в колись високих курганах повзтиме залізне страховисько, що чмихає димом від спожитої солярки і легко ріже та перекидає плугом землю.  

Доля викроїла Маркіянові Шашкевичу коротку, лише у 32 роки, життєву дорогу. Але як багато він устиг зробити за ці роки! Бо навіть якби він разом з однодумцями Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким з «Руської трійці» лише створив свій шедевр — альманах «Русалка Дністровая», звернувшись до безправного українського народу його мовою, цього було б достатньо, аби заслужити шану всіх наступних поколінь українців.  

На Волині презентували Луцьке Євангеліє — ця книга датована XIV ст., отже, вона молодша за Галицьке, але старша за Пересопницьке. Її друге народження стало можливим завдяки підтримці видавничого проекту Волинською єпархією УПЦ.  

Те, що  написав  25-річний студент Віденського університету Сильвестр Яричевський 1896  року в своєму «Лавровім вінку», збулося через 105 років. І сталося це з нагоди 120-ї річниці від дня його народження.  

Цього року виповнилося 130 літ відтоді, як у Чернігові було укомплектовано пожежний обоз у складі 6-ти екіпажів і 236 років  від створення першої чернігівської пожежної команди.  

Ретро-поїзд із гучними гудками під’їхав до перону, обдавши хмарками диму всіх присутніх, — гамірний натовп шляхетних дам і галантних панів, одягнених за модою позаминулого сторіччя.  

Хто б міг подумати, що в центрі сучасного Запоріжжя, в старовинному приміщенні, що бережно відновлене спадкоємицею роду Бурлай-Хілтманн запоріжанкою Валентиною Баталкіною, ще б’ється серце стародавнього міста.

Саме в цей день 1951 року відбувся пуск у пробну експлуатацію Київського телецентру. Вперше в українському телевізійному ефірі був показаний художній фільм, а вже за день відбулась трансляція у прямому ефірі демонстрації трудящих із відновленого повоєнного Хрещатика.

Понад 330 років 867-річне Євангеліє з княжого галицького міста перебувало в Москві. Один з останніх власників молдавський митрополит Досифей передав його туди для реставрації та  переписування  ієромонахові Тимофію, служителеві Печатного двору. Він написав: зробив це з тим наміром, щоб оригінал священнописання повернути «на свое место на Крилос».  

Комунальники, які прокладали водопровід біля Старофлотських казарм, дуже здивувалися, коли натрапили на акуратно складену купку людських кісток. Але ще більше вразило це істориків та археологів. Після дослідження місця знахідки спеціалістами наукового центру «Лукомор’я» з’ясувалося, що це більш ранній, ніж нещодавно розкопаний, некрополь античних часів у центрі Миколаєва.   

До того маловідомий Леонід Корнієць зробив стрімку службову кар’єру від працівника районного рівня до Голови Ради Народних Комісарів Української РСР. Він очолював уряд республіки протягом майже п’яти років (28.07.1939 — 05.02.1944) у неспокійний передвоєнний період та в часи воєнного лихоліття.   

Мало хто знає, що на території нашої країни в період між трипільцями і скіфами була так звана курганна культура. Факт її відкриття на Вінниччині у 80-х роках минулого століття став для Європи справжньою сенсацією.