Нам пишуть

Працюю в закладі позашкільної освіти «Клуб «Юний авіатор» на посаді медичної сестри. Там веду й гурток «Спеціальної медичної підготовки». Загальний стаж моєї роботи в цьому закладі 16 років, з них понад 8 — педагогічного. Проте як медпрацівнику за вислугу років мені не доплачують, лише як педагогу. Також не можу користуватися й іншими пільгами, якими користуються педагоги. Тож прошу пояснити, чому я не можу користуватися педагогічними пільгами. І на які пільги за законом маю право? Н. ВОЛОСТОВА, м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. 

25 років я пропрацювала в Коропецькій музичній школі викладачем фортепіано. І ось звернулася до Монастириського відділення Пенсійного фонду щодо призначення мені пенсії за вислугу років. Але мені відмовили. Хочу дізнатися достеменно від фахівців, чи маю я право на таку пенсію, і якщо ні, то чому. О. ШЕВЧУК, селище Коропець Тернопільської обл. 

Нині я приймаю спадщину. Для оформлення документів у нотаріуса мені потрібно виготовити витяг з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку. В управлінні Держкомзему повідомили, що по нашому населеному пункту термін технічної документації закінчився, адже з часу його виготовлення вже минуло 7 років. Уточніть, будь ласка, чи має право управління після закінчення терміну дії технічної документації з нормативної грошової оцінки землі далі користуватися нею М. ФУФАЄВА,  селище Буштино Закарпатської обл. 

Я інвалід ІІ групи. За законом маю право на безкоштовний проїзд усіма видами транспорту, крім таксі. Але водії у приміських маршрутках зазвичай «грають у лічилки» — тільки два пільговика на маршрут. А іншим що, їхати не треба? Начебто живемо в одній країні, то чому в приватних перевізників власні закони? А ще у мене — багатодітна родина, але й тут водії завжди не задоволені та із претензіями. Такої категорії як «багатодітні» у їхніх правилах зовсім немає. Хочу дізнатися, коли всі перевізники почнуть користуватися одними державними законами і поважатимуть права як інвалідів, так і багатодітних родин? 

Працюю трактористом. Рік тому досяг пенсійного віку для такої категорії працівників — 55 років. Зібрав безліч необхідних довідок, витратив на це півроку. І спробував оформити пільгову пенсію. Проте у відділенні ПФ нашого району, куди подав документи, мені сказали, що потрібно надати наряди і путьові листи на виконані роботи. Але ж де нині маю їх узяти? Я працював трактористом у 1980-ті роки в Росії і КСП «Колос» Краснодонського району в 1990-ті. І коли звернувся до керівництва тих сільськогосподарських підрозділів, мені відмовили. Відповіли, що наряди і путьові листи зберігали тільки три роки. Що мені робити?

Після смерті моєї матері я подала заяву на отримання спадщини. Вона має належати мені одноосібно, адже брат і сестра померли ще до смерті мами. До спадщини належить житловий будинок у Миколаївській області. Аж ось я дізналася, що у місцевій нотаріальній конторі, де видавали свідоцтво на право спадщини мені, таке саме — на володіння половиною будинку — видали моїй племінниці, доньці покійної сестри. Хочу дізнатися, чи мала нотаріус право ділити будинок навпіл, адже онука — то вже спадкоємець іншої черги. Л. ЧЕРНЯВСЬКА, селище Врадіївка Миколаївської обл. 

Багато років передплачую і читаю «Урядовий кур’єр». Серед інших статей з великою цікавістю завжди читаю матеріали під рубрикою «Споживач». Ось і нещодавно прочитав доволі цікаву статтю «Е-шки наступають і перемагають» про те, що у продуктах харчування нині забагато різних штучних добавок, які дуже шкодять здоров’ю. А до вас звертаюся ось із яким проханням. Запитайте, будь ласка, у представників МОЗ, чому згадані добавки нині додають навіть до… ліків? Що вони лікують у хворих людей, якщо всі кажуть, що вони шкідливі? А Україна імпортує багато таких ліків, платить доларами. І люди купують їх за дуже великі гроші. Чи є в цьому сенс? Конкретно моє запитання стосується препаратів ОМНІК  та ПРОСТАМОЛ УНО. 

Ще у 2001 році у селищі, де я мешкаю, створили підприємство «Нектар», яке надавало комунальні послуги місцевим мешканцям. Угоди з ним я не укладала, але послуги оплачувала регулярно. А в 2006 році у моїй квартирі почав протікати дах, з’явилися грибок, пліснява. Я зверталася до голови селищного комітету, а той — до працівників «Нектару», аби полагодили. Та останні відповіли лаконічно: «Немає грошей». Тому платити цьому підприємству за комунальні послуги я перестала. Й надалі на мої неодноразові звернення щодо ремонту даху вони не реагували, але мене стали вважати злісним неплатником за комуналку. 

Я інвалід війни ІІ групи. Вважаю, що з 2007 року мені не виплачують пенсію в повному обсязі. Адже у той рік вийшов Указ Президента, відповідно до якого учасникам бойових дій та інвалідам війни пенсію підняли на 25% від прожиткового мінімуму. А розмір його на той час становив 410 гривень. З того часу шукав правду по всіх усюдах, і в район їздив, і навіть у Київ до Головного управління Пенсійного фонду. Але ніхто толком не може пояснити, чому не доплачують належні мені гроші. А із 2007 року цей борг вже становить понад 2 тис. гривень. 

Мені 85 років, інвалід війни ІІ групи. За останні 6 років уперше вирішив спробувати узяти путівку на лікування до Трускавця. В середині літа подав усі необхідні документи до місцевого управління праці та соціального захисту (лише довідка від лікаря коштувала 250 гривень). Просив замовити мені путівку на вересень-жовтень. І мені її пообіцяли. Справно чекав, а як прийшов час — зателефонував. Спочатку сказали, буде путівка, але трохи пізніше. А потім — що взагалі жодної путівки до Трускавця не дали. 

До вас звертаються представники громадськості Олександрійського регіону Кіровоградської області з приводу порушень соціально-економічних прав громадян, які мають бути гарантовані нормами Конституції та законами України. Ми дуже збентежені тим, що в Олександрії не виконуються статті 43 та 48 Гірничого закону в частині надання компенсацій за газ, електроенергію, тепло працівникам вугільної галузі, що мають автономне опалення. Не отримують цих компенсацій також працівники гірничих підприємств, що перебувають в стадії ліквідації, зокрема шахтоуправління «Олександрійське», шахт «Верболозівська» та «Ведмежоярська», хоч згідно із Гірничим законом мають на це право.

Я — донор крові зі стажем. З 1985 року здавав кров більше 60 разів.  І як же прикро стало, коли звернувся до місцевого медичного закладу, аби отримати підтверджуючу довідку про те, що я є донором, а мені в цьому  відмовили. Мотивували тим, що начебто архів згорів і ніде взяти таку  інформацію. Але що мені тепер робити, якщо мені дуже потрібна така довідка? Невже я заслужив на таке ставлення? Куди мені звернутися, чи може хтось допомогти? Дуже прошу не відкладати мого листа у довгу шухляду О. МОСКАЛЕНКО, с. Плесецьке Київської обл.