Прошу слова

Прикро, коли доводиться вдруге повертатися до опису тих самих негараздів, про які вже було написано. Але що ж поробиш — доведеться. Ще на початку року ми розповідали, як на Львівщині деякі правоохоронці в союзі з недобросовісними суддями чинять тиск на підприємства АПК, вимагаючи хабарі за закриття кримінальних справ, порушених проти вітчизняних виробників за надуманими приводами («Урядовий кур’єр №№ 34, 38, 42 за 17, 23 лютого та 1 березня). Розповідали, бо сподівалися, що керівництво відповідних органів зверне увагу на проблему і вживе рішучих заходів щодо несумлінних підлеглих. Але, виявляється, помилялися — процес не припинився!

…Живе собі десь злий-презлий поганський цар Фашистон. Напік він якось злого печива, поклав його в мішок і віддав своїм помічникам, аби ті поїхали до країни Шарвар шукати поганючих людей. Прибули вони в найбільше місто згаданої країни, вийшли на головну площу і почали роздавати печиво. І кожен, хто його куштував, перетворювався на страшного і злого… різносека. А головними чудовиськами стали перші керівники Шарвару, бо засіяли всю країну чаклунським Укропом, який відбирає у людей сміх і радість. Виріс Укроп такий великий, що навіть сонце затулив. Жах! Не росте тепер хліб на полях, не цвітуть сади, а чисті річки перетворилися на болота. Та це ще півбіди. Бо почали злі керівники країни Шарвар кидати насіння Укропу ще й на …(тримайтеся міцніше) мирну Країну Пагорбів. І почав Укроп тут будинки руйнувати і людей убивати. А тому змушені тепер «папи» тутешніх дітей на кордоні стояти і Укроп до Країни Пагорбів не пускати…

Пригадую військовий парад з нагоди 27-ї річниці проголошення незалежності України. Захід неординарний. Гордість за державу наповнює єство кожного українця. Слова Президента проникли в найглибші куточки свідомості, серця й душі. Очільник держави нарешті назвав речі своїми іменами, дав надію, що в країні все буде гаразд

На жаль, нині в освітній галузі триває намагання розмити межі рівнів освіти. Дехто з чиновників хибно прагне, щоб у майбутньому злилося все разом: професійно-технічна освіта, де готують кваліфікованого робітника, і навчання в технікумах і коледжах. Така собі сублімація по-чиновницьки. Але між профтехосвітою і вищою освітою неодмінно має бути ще одна ланка. Її хочуть назвати фаховою передвищою. Якщо станеться саме так, що технікуми й коледжі опиняться не в системі вищої освіти і випускники матимуть приблизно такий самий рівень, як і кваліфіковані робітники (їх готують ПТУ), то існування технікумів й коледжів втрачає сенс

Люблю мотоцикли, але віднедавна ненавиджу байкерів. Не всіх огульно, а лише диких. Так наші пенсіонери та батьки малолих дітей нарекли молодиків, що ревом двигунів своїх двоколісних звірів ночами не дають зімкнути очей мешканцям кварталів, а то й мікрорайонів міста. Нехай вибачать мені справжні шанувальники байків, котрі найбільшу радість життя вбачають у романтиці двоколісних подорожей, свободі й відчутті польоту, але саме на них лежить відповідальність за беззаконня та зневажливе ставлення до навколишніх безголових піжонів у мотошоломах. Бо свою субкультуру слід не лише сповідувати, а й оберігати від наносного бруду. Адже лише ті, хто близько спілкувався з істинними байкерами, можуть скласти об’єктивне уявлення про їхній характер, уподобання, поведінку на дорогах та в побуті

З дитинства пам’ятаю розповідь старих дідів, як ще за царських часів збирали кошти на будівництво церкви в рідному селі. Частину необхідної суми пожертвував поміщик, а решту як добровільно-примусовий податок подушно розділили між усіма селянами. Найважче довелося багатодітним вдовам, з обійсть яких через заборгованість повиносили і попродавали євреям-перекупникам навіть подушки

Мій батько був учасником Другої світової війни. Він багато разів розповідав про те, як наші бійці очікували на газети. Враховуючи їхнє велике значення, на передову доставляли разом з боєприпасами. Так у роки війни ставилися до розповсюдження друкованих видань

Є таке прислів’я: «Порожня бочка найгучніше дзвенить». Пригадалось воно, бо так звані захисники природи намагаються почати чергову кампанію проти кліткового розведення звірів. А хто з них був у спеціалізованих господарствах, бачив, що і як там відбувається? Запитання, як кажуть, без відповіді

Наші міста й села за останні роки дуже змінилися. І не тільки завдяки новобудовам. У їхньому архітектурному обличчі нині дедалі більшу роль відіграє реклама. Її засилля помічаємо мало не на кожному кроці. Маленька і велика, корисна і шкідлива відвойовує собі простір. Мегаустановки, білборди та щити, установки «призмавіжн», тумби, панно на стінах і дахах, реклама на опорах освітлення і контактної мережі, дорожніх покажчиках і будинкових знаках, будинках і шляхопроводах. З огляду на перенасичення зовнішньою рекламою центральної частини більшості міст України, головних магістралей і невпорядкованість її розміщення актуальність проблеми розроблення і впровадження загальної концепції впорядкування рекламних носіїв у міському середовищі не викликає сумніву

Кілька місяців тому випало побувати в одному з районів Сумщини, де зустрівся з давнім знайомим — нині депутатом місцевої ради. Говорили багато про що, зокрема й про його діяльність як народного обранця. Співрозмовник не без гордості розповів, що на кошти, передбачені на виконання депутатських повноважень, а також власні як підприємця у своєму мікрорайоні недавно облаштував сучасний дитячий майданчик із гойдалками, каруселями, пісочницями тощо. Наголосив: дуже задоволений, що відтепер дітлахи мають змогу відпочивати не гірш за міських ровесників

Технічний прогрес постійно йде вперед. І люди, пов’язані з ним, весь час запроваджують щось нове, аби зробити наше життя легшим, швидшим і практичнішим. Саме так, думаю, колись з’явилися й безготівкові розрахунки. Нині електронні картки має чи не кожна людина, зокрема значна кількість пенсіонерів. І це справді зручно, бо не мусиш носити із собою пухкий гаманець, що приваблює потенційних злодіїв

Осіння сесія ПАРЄ, яка за кілька тижнів відкриється у французькому Страсбурзі, ймовірно, принесе Україні неприємну новину. Члени Асамблеї можуть проголосувати за резолюцію, яка фактично гарантуватиме росіянам тріумфальне повернення до ПАРЄ у січні наступного року. Це означатиме, що в міжнародному механізмі антиросійських санкцій, який після анексії Криму та російської воєнної агресії на Донбасі став фактично єдиним покаранням Кремля за наругу над Україною,  з’явиться небезпечна тріщина, котра має шанси поширитися на європейські уряди