Прошу слова

Реклама іноді буває, м’яко кажучи, дивною. Щоб привабити покупців чи клієнтів, їм пропонують пійматися на гачок заохочень. Гроші в пачках насіння, акції під кришечками напоїв, ложечки в пачках чаю, іграшки, наліпки, магнітики… Три упаковки за ціною одної, розіграші автівок і комп’ютерів… Одне слово, ловися, споживачу, великий і маленький! 

 Українські банки, покликані надавати якісні професійні послуги, дивують щодня дедалі більше. Правду кажучи, інколи не розумієш, кого їхні керівники задля великої економії коштів беруть на роботу. Ось реальний приклад з мого життя. У мене в одному з банків багато років була комірчина для зберігання коштовних речей. Це дуже потрібно, особливо в наш непростий час, коли люди гуляють зі зброєю вулицями міст й інколи її небезпечно використовують. Та й квартирних крадіїв, як кажуть, побільшало в 3—4 рази порівняно з мирними часами.

ЮНЕСКО оприлюднила рейтинг наймилозвучніших гімнів світу: наш «Ще не вмерла України...» переміг серед національних пісень 193 країн. Як повідомляє domik.ua, загальний рейтинг проводили за чотирма показниками. За двома з них — за милозвучність та гарне поєднання музики і тексту — гімн України отримав найвищі бали. Високо оцінили його також за оригінальність музики та загальну цілісність. 

2 вересня виповнилося 70 років, як завершилася Друга світова — найглобальніший у ХХ столітті планетарний конфлікт, який зачепив дві третини держав, що існували. 

Цього літа, наслухавшись розповідей друзів про переповнені пляжі Одеси, ми вирушили в Карпати. Проте такими хитрими виявилися не ми одні. Під час подорожі від вокзалу Івано-Франківська в бік Буковеля були вражені кількістю авто з київськими, харківськими, дніпропетровськими й донецькими номерами, які мчали у напрямку гір, що заманливо вимальовувалися на горизонті. 

Колишній регіонал, автор «диктаторських законів» і екс-голова Черкас Володимир Олійник в інтерв’ю російському виданню «Медуза» зізнався, що сумує за минулим, коли він міг сам ходити на базар. «Для мене буде найбільше щастя, коли я вийду на Золотоніський ринок, куплю сала, і всі скажуть мені «дякую». Хочу почути просте людське «дякую»… 

Це центри соціальної і політичної культури. Вони втримують суспільство від сповзання у дикість і варварство. Це джерело своєрідної аристократії духу. Таку роль відводить університетам у посттоталітарному суспільстві філософ-антифашист Карл Ясперс в унікальній роботі «Ідея університету». 

Українським військоим надійшло розпорядження від керівництва штабу не відкривати вогонь у відповідь на обстріл і бойову активність російсько-терористичних військ у районі Мар’їнки Донецької області. Про це УНН повідомив командир батальйону «Київ-1» нардеп Євген Дейдей. У мене навіть мову відібрало тоді, коли прочитав це в інтернеті. За словами Євгена Дейдея, 24 серпня ввечері сили АТО потрапили під мінометний обстріл терористів. «Бійці змушені просто стояти на своїх позиціях без можливості захистити себе, інфраструктури й території, — розповів Дейдей. — Згодом вони знову звернулися до керівництва штабу АТО з уточненням про можливість застосування зброї, не забороненої мінськими домовленостями, щоб мати змогу захищатися. В штабі відповіли, що попереднє рішення залишилося без змін». 

Після жовтневого перевороту 1917 року більшовики скасували всі царські закони й масово перейменували населені пункти і вулиці на честь своїх вождів. Мали намір на тисячоліття помітити свою територію, як роблять це звірі. Більшовиків не зупинило навіть те, що більшість географічних назв — історичний спадок давніх часів, за яких не лише російських царів, а навіть Московії ще не існувало. 

«Диявол ховається в деталях» — не пам’ятаю, хто це сказав, але ця фраза вже давно стала крилатою. Де ключове слово — «ховається». День Незалежності, День Державного прапора України… Ці свята для нас останнім часом наповнені особливим змістом, осягнуті душею, означені багатьма зовнішніми атрибутами. І це не лише вишиванки, які ми вдягаємо, щоб підкреслити свою належність до українського народу. У свої національні убори вбираються і представники інших національностей, що проживають в Україні, люблять свою країну й пишаються нею. 

У дні святкування 24-ї річниці Незалежності наш Державний гімн лунав і на площах, і в квартирах, і в місцях відпочинку. Але мене вразило його виконання в російському Ростові-на-Дону. 

Смерть завжди приховує таємницю. Не дарма, коли людина відходить у вічність, про неї воліють говорити лише хороше, хоч вона, може, і не заслужила на той словесний єлей. Затерта від частого вживання фраза «про покійного або добре, або нічого» таки діє. Але не завжди і не для всіх. Особливо якщо йдеться про спочилих українських владних мужів.