Для мене, як і для більшості українців, запах свіжоспеченого хліба й рідного дому зливаються в один. Так пахне лише найрідніша в цілому світі земля — наша рідна Україна.
Олександр Бордіян з Бучі приїхав у Рівне наприкінці березня. Правдами й неправдами він із дружиною та трьома доньками вирвався з окупації. Тут, у центрі міста, їх випадково зустрів начальник обласної військової адміністрації Віталій Коваль (сама не раз бачила його у вихідні в місті). Довідавшись, що Бордіяни не мають де прихилити голови, допоміг сім’ї із житлом. Роботу Олександр знайшов уже за два тижні після того, як ступив на гостинну рівненську землю.

В інтернеті розміщено відеоролик, який випустили пропагандисти одного з телеканалів росії: українка, що нині живе в москві, приїхала провідати маму в місто Попасна Луганської області. Вона не могла зробити цього раніше, бо Попасна була «підконтрольна українським спецслужбам», які бачили в кожному прибулому з росії «шпигунів та зрадників». Нині ж місто «звільнили від нацистів» російські війська, і Тетяна (так назвалася головна героїня відеоролика) вирішила навідати маму, з якою давно вже втратила зв’язок.

 Хрін за редьку не солодший! Не тільки смакові якості підтверджує приказка сусідньої агресивної держави. Тієї самої, збройні сили якої ще у 2014 році почали окупацію частини території України. Проте хто гірший: російський загарбник-окупант чи український зрадник-колабораціоніст? Звичайно, обоє рябоє.
Проте важливо почути свіжу оцінку людей, яким у своїх містах і селах доводиться і нині бачити зблизька цих істот. Ось таке опитування, в якому взяли участь понад тисяча осіб, нещодавно провів один із маріупольських сайтів. 

Уже після запровадження 11 липня в Україні нових правил щодо заборони куріння, зокрема використання електронних сигарет, спостерігаю таку картину: чоловік років 40 біля самого входу в один із черкаських супермаркетів з насолодою викурює електронну сигарету, випускаючи цілу хмару білого диму. Мимо проходить мама з двома дітками, до магазину прямують двоє поліцейських в уніформах, потім уже не молоді жіночки. Ніхто не здивувався, не зауважив чоловікові про неприпустимість такої поведінки.

У квітні, під час повномасштабного російського вторгнення в Україну, відому правозахисницю, волонтерку і засновницю громадської організації «КримSOS» Тамілу Ташеву було призначено постійною представницею України в Автономній Республіці Крим. Минулого тижня вона відвідала США, у Нью-Йорку провела брифінг для представників дипмісій при ООН щодо ситуації в тимчасово окупованому Криму у зв’язку з війною.
Як змінюються настрої у Криму на тлі провалів путінського вторгнення? Яку роль відіграє півострів у цій війні? Як Україна звільнятиме загарбані території? Розмовляємо з Тамілою ТАШЕВОЮ про це та багато іншого.

Тернопіль одним з перших серед обласних центрів ще на світанку новітнього відновлення державної незалежності України не лише прибрав назавжди із середмістя пам’ятник Леніну, а й узявся одразу за перейменування вулиць, проспектів, парків, назв установ, названих іменами радянських вождів, що нагадували про комуністичне минуле. Щоправда, певні наративи войовничого північного сусіда, ідеологічне затьмарення багатьох містян і тодішня політика молодої держави стали перепоною, щоб завершити цей процес. 

Діти із центрів соціально-психологічної реабілітації Миколаївської області (а це  сироти та діти, позбавлені батьківської опіки) сприйняли переїзд на Буковину як довгу подорож на відпочинок біля Карпатських гір замість звичного для них моря. Їх розмістили в літньому таборі Your Camp на хуторі Партизанський села Ржавинці на Заставнянщині.
У місцевій школі вони провчилися всю весну, не перериваючи шкільну програму. Добрі люди організували їм прекрасні літні канікули — з басейном, спортивними змаганнями, екскурсіями, турпоходами до Дністра і в гори.

Поблизу окупованого Маріуполя сердито гарчать і вгризаються ковшами в землю екскаватори. Та ці роботи тільки здалеку нагадують будівельний майданчик, де траншеї могли б готувати для фундаментів майбутніх житлових будинків. Насправді там продовжують рити могили для загиблих від російського «визволення» людей. Приміром, з початку травня і до середини липня місця масових поховань у селищі Старий Крим біля Маріуполя збільшилися вже вдвічі.

Гірське село Кваси на Закарпаттті може перемогти в конкурсі «Неймовірні села України-2022». Цей населений пункт увійшов до десятки фіналістів конкурсу. Але тут кажуть, що вони вже перемогли. Передовсім сіру буденність життя. Ініціативи місцевої молоді допомагають пришвидшено розвивати населений пункт. У селі побував кореспондент «Урядового кур’єра». 

Станом на липень кількість переселенців у Черкаському районі становила більш як 57 тисяч осіб, зокрема в Черкасах — 22 935. Далеко не всі ці люди претендують на житло, яке надає громада. Чимало за комерційною ціною винайняли квартиру чи будинок, а дехто навіть придбав нерухомість. Багато переселенців живуть у родичів або знайомих, але найважче тим, хто не має змоги самотужки вирішити житлове питання на новому місці.