Якби раптом посеред промислової Макіївки приземлився НЛО і прибульці взялися подорожувати містом у громадському транспорті, жителі міста, мабуть, здивувалися б менше. Подумаєш! Бо хіба вони не бачили схожих фантастичних історій по «ящику»? Інша річ — реальні керівники міста, які чогось у вересні почали регулярно з’являтися … в тролейбусах, автобусах і маршрутках. Уявляєте?! Причому на чиновників у салонах громадського транспорту можна було не тільки подивитися, а й доторкнутися до них у годину пік.

Одна з найточніших некалендарних ознак початку жовтня — пожвавлення біля прохідних усіх військових комісаріатів. У країні розпочалася традиційна осіння призовна кампанія на строкову військову службу. Власне, вона триває ще з початку вересня, коли в повну силу запрацювали медичні комісії для перевірки стану здоров’я потенційних новобранців, а зараз відібрані призовники вже направляються у військові частини.

Тривалий час Снігурівській виправній колонії для хворих на туберкульоз довелося працювати зі зношеною каналізаційною системою. Ситуація не влаштовувала ані ув’язнених хворих людей, ані представників місцевої влади. Миколаївська обласна рада не раз порушувала цю проблему.  

Ці браконьєрські снасті уже ніколи не будуть опущені у воду. І, зрозуміло, не сприятимуть міграції карасів, окунів, щук, плотиць, лящів, линів із поліських озер та річок у пивні бари та на прилавки магазинів. Аби комісійно були спалені 2285 браконьєрських знарядь лову, працівникам головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в області довелося недоспати сотні ночей та під час рейдів «накрутити» по польових дорогах і на воді десятки і десятки тисяч кілометрів. 

Я працював на виробництві зі шкідливими умовами праці, але так сталося, що не маю запису про це у трудовій книжці. Чи можу якось в інший спосіб довести своє право на пенсію на пільгових умовах? А ще уточніть, чи зараховуються щорічні та додаткові відпустки до цього стажу?  

Звертається до вас голова селянського фермерського господарства «Пролісок». Нині в нас склалася критична ситуація зі збиранням врожаю. Після капремонту двигуна комбайна одним з місцевих приватних підприємців знову сталася аварія і комбайн вийшов з ладу. Згідно із гарантійним талоном, його мали знову полагодити. Але й донині не проведена навіть технічна експертиза, робота затягується і відкладається. А тим часом комбайн простоює, наше підприємство несе збитки. Як змусити компанію, яка мала б відремонтувати двигун за гарантією, сумлінно виконувати свою роботу?  

Я — військовий пенсіонер, дитина війни. Хочу дізнатися, чому так відчутно різняться розміри пенсійного забезпечення військових, які йдуть на заслужений відпочинок нині, й тих, хто пішов раніше? До того ж, є певні проблеми з виплатою підвищення до пенсії як дитині війни. І досі не можу зрозуміти, яку ж саме суму маю отримувати щомісяця — 10, 20 чи 30% мінімальної пенсії за віком? І скільки це конкретно у гривнях? Буду щиро вдячний за відповідь.  

Намарне гадати, що відрізане не болить. Надто коли йдеться про нагле примусове позбавлення громадян їхньої малої вітчизни, пояснюване незрозумілою «політичною доцільністю», як це сталося зокрема з жителями 63 сіл Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької та Вінницької областей, які в 1981 році підлягали переселенню у зв’язку з будівництвом гідроелектростанції у селі Ожево (тепер Дністровська ГРЕС).   

12 жовтня вже на під’їзді до Сарн зустрічаю пости ДАІ. У місті вони — на кожному перехресті: блокують під’їзди до районної державної адміністрації, яка сусідить із приватним житловим сектором. Саме він прикував увагу українців в останні кілька діб: усі очікували, чим же завершиться доля небезпечної знахідки часів Другої світової.  

— Бабусю, дай купійку! — трирічне хлоп’я аж підскакувало на сидінні тролейбуса.

— Треба, внучку, говорити копійку, — лагідно поправила його жінка. — І нащо вона тобі?

— Ні, купійку! — викликаючи усмішки пасажирів, уперто відстоював свою правоту малюк. — Я хочу купійку, щоб купити квиток!