Суспільство

Останньою вже надвечір того трагічного дня, як завше, померла надія. Тому потім про жодні, навіть примарні шанси на порятунок людей у загазованих аварійних виробках шахти вже не йшлося, і шукати вже не було кого — список загиблих гірників подовжився до 33 осіб… Та найбільше вражає навіть не величезна кількість жертв підземного вибуху, а цинізм «народної» влади, яка навідріз відмовилася від запропонованої кваліфікованої допомоги українських гірничорятувальників. Тобто шахтарі та члени їхніх родин зайвий раз переконалися: вони залишаються заручниками терористів, які цілеспрямовано працюють виключно на збільшення і розширення місцевих цвинтарів... 

Коли на схід країни прийшла війна, жителі прифронтових населених пунктів потерпали не тільки від ворожих ракет і снарядів, а й від безвладдя. Це означало, що звернутися по допомогу стало нікуди. Більшість слуг народу покинули свій електорат. Така ситуація зберігалася тривалий час і призвела до зубожіння жителів багатьох населених пунктів.  

Історія законопроекту №1362 щодо мораторію на експорт лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді довга і непроста. Він то зникав із порядку денного сесії Верховної Ради, то його двічі переносили у списку на обговорення аж у самий кінець. Нарешті, коли він пройшов перше читання — у ЗМІ здійнявся шквал розпачливих публікацій, а пошта понесла до депутатів та урядовців листи: «всьо пропало», «галузь знищують». 

Ще коли на Донбасі починали збиратися на мітинги з триколорами, а тим паче — з початком бойових дій, Дніпропетровщина перейшла на режим підвищеної настороги. Було створено регіональний штаб національного захисту Дніпропетровської області, терміново сформовано добровольчі батальйони територіальної оборони, на дорогах виставили блокпости, перекрили деякі залізничні сполучення з Донбасом. Будь-які спроби закликати північного сусіда на козацьку землю, де колись існувало п’ять із восьми Запорозьких Січей, одразу припиняли. Дніпропетровщина сепаратизм не впустила і розквітла синьо-жовтими прапорами. 

Коли поляки пішли на шокову терапію економіки і всього суспільного життя, ми, вочевидь, просто згаяли час. Так, ми тоді возили їм праски, електробритви і все, що тільки могли придбати. Тепер, хоч як це дивно, відкуповуємо у них те, чого самі й навезли на кілька поколінь: в Інтернеті знаходиш усе, що тобі потрібно, із конкретними адресами в польських містах і селах. 

Ухвалення урядового пакета реформ дасть Україні змогу отримати допомогу на погашення зовнішніх заборгованостей, поповнення золотовалютних резервів і сприятиме наповненню економіки 3,5 мільярда доларів прямих інвестицій. З такими словами Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк звертався до парламентаріїв під час розгляду урядових законопроектів, потрібних для проведення реформ і отримання допомоги МВФ. 

Цей поважний ювілей вшановуватимуть не лише в Україні — ЮНЕСКО внесла 200-річчя Михайла Вербицького до календаря пам’ятних дат, які світ відзначатиме нинішнього року. Хтось може сказати: мовляв, не час для святкувань — понад рік ми живемо в постійному болі та неспокої. Та хіба маємо право опускати руки, чого й прагне домогтися супротивник? Забути про свій обов’язок вшанувати Михайла Вербицького, який у співавторстві з Павлом Чубинським створив Україні Славень, що в складний час об’єднує українців і тих, кому болить наша доля?  

Спілкуючись у Страсбурзі з колегами-журналістами, не перестаю дивуватися, наскільки їхнє ставлення до подій в Україні свідомо чи підсвідомо віддзеркалює позицію країн, з яких вони приїхали. Зустрічаючись, мене завжди щиро обіймають румунка Іоланда і поляк Анджей, тисне руку німець Удо, який щоразу намагається переконати, що Ангела Меркель ночей не спить, а все думає, як допомогти Україні. 

Цього року у зв’язку із невідкладними заходами з підвищення обороноздатності нашої держави у військових вишах випуски відбулися на кілька місяців раніше, ніж традиційно. Як вони проходили, дізнавались журналісти «Урядового кур’єра». 

Оформлення перепустки в зону АТО я чекала 20 днів, тобто вдвічі довше за визначений законом термін. Знайомі, яким поспішила «доповісти» про її отримання, розділилися в оцінках: одні вітали з подоланням бюрократичних процедур, інші якось підозріло замовкали. Слово «зона», природно, звучить образливо. Але всю глибину цієї проблеми, здається, нам ще доведеться осягнути. 

Факт залишається фактом: минає вже четвертий місяць, як наші головні борці з корупцією — народні депутати залишили питання запобігання корупції в країні без будь-якого правового регулювання. І це зроблено, за оцінками авторитетних правознавців, відверто і цинічно. Суть питання — у заключному положенні згаданого закону, який Верховна Рада ухвалила 14 жовтня минулого року.  

Згадати казку про Мудру дівчину змусило ухвалення місцевих бюджетів, зокрема на Одещині. Громади, схоже, залишися ні без гостинця, ні з гостинцем. Так, центр наче й визначив їм якісь додаткові джерела фінансування, проте щось із них зачерпнути — по суті, марна справа.  Ось резонансна новація, за якою місцева влада отримала право збирати податок на нерухомість із власників квартир понад 60 квадратних метрів.