Суспільство

Що тарифи на воду в кожному місті різні, я зрозуміла з інтерв’ю з представником Мінрегіону, яке недавно було вміщене у вашій газеті. Але й досі не можу зрозуміти, чи єдиними є норми води, чи також вони різняться за географією. У нас раніше була норма 250 літрів води на людину на місяць. Ми жартували, що це на слона. Але платили справно, і з розумінням ставилися до «проривів» та «витікання». Але наприкінці минулого року ця норма збільшилася до 375 літрів. На запитання, чому, сказали, що поставили насос.

…Ця історія могла б послужити сценарієм новітнього українсько-бразильського серіалу. Тут поєдналися драма і трагедія, детектив та житейська казка. Два роки тому в далекій Бразилії народився хлопчик, Максим Подопригора. Малюк українського походження залишився сиротою і з самого народження потрапив у дитячий притулок. Тут зробив перші кроки, відчув турботу і любов чужих йому людей… 

У нашому будинку певний час тому створили житлово-будівельний кооператив. Та проблем у мешканців від того не поменшало, а навіть навпаки. І якщо раніше ми хоча б знали, куди скаржитися — до ЖЕКу, то нині вже й не знаємо, де правди шукати. Підкажіть, будь ласка, як регулюються відносини між власниками квартир та житлово-будівельним кооперативом? В. ГОРБУЛЯНСЬКИЙ, м. Одеса  

Ще кілька років тому на одній з околиць райцентру Рожище був рай для комарів. Бо в урочище, що прилягає до річки Стир, у час весняних повеней набиралося стільки води, що вона стояла до осені. Нині тут  — бджолиний рай. Як так сталося?   У 2009-му двоє небайдужих людей — Юрій Момот та Костянтин Бальбуза — задумали влаштувати пасіку. Вони розуміли: для успішної реалізації задумки і майбутньої продуктивної роботи Божих комах потрібна надійна кормова база. Саме з її створення все й почалося.

Якби раніше хтось сказав, що «Україна» — один з хороших кінотеатрів у центрі Черкас — раптом зникне, просто не повірив би. Але недавно сесія міської ради за пропозицією департаменту економіки та розвитку міськвиконкому та за активної підтримки міського голови Сергія Одарича і його більшості у міській раді дозволила продаж будівлі міського кінотеатру «Україна» без збереження профілю його діяльності.  

Кияни, які ще кілька днів тому потерпали від майже 40-градусної спеки та прагнули дощу, як кажуть, дочекалися. Вода з неба ллється вже кілька днів майже без перерви. Тож маємо не лише приємну прохолоду на вулицях та в помешканнях, а й певні проблеми з підтопленнями у столиці. На жаль, не всі зливові стоки змогли впоратися із навалою води та змитого нею бруду.

Ера тотального самогоноваріння після значного подорожчання цукру начебто відійшла в минуле. Але їй на зміну після того, як цінова планка на спиртні напої почала підніматися дедалі вище, прийшла фальсифікація спиртного. Останнім грішать не лише окремі громадяни, а й підприємства, щоб одержати необліковані, а отже, неоподатковані додаткові кошти. Які, звичайно, в обхід державного бюджету потрапляють прямісінько в кишені ініціаторів таких оборудок. Тому цілком природно, що правоохоронці не оминають їх своєю  увагою. 

Інтенсивні зливи останніх днів спровокували «потоп» лише в Дніпропетровську і ще кількох населених пунктах. Кажемо «лише», бо якби дощі були ряснішими і довшими, то, мабуть, проблем було б більше. Адже в дефіциті — зливова каналізація. За повідомленням Мінрегіону, нині в Україні 167 тис. км вулиць із твердим покриттям, із них тільки 7,6 тис. км, або 4,5%, обладнано зливовою каналізацією. Та й те, що є, не скрізь функціонує нормально. По Україні показник очищення зливової каналізації — 61%.  

У сучасних економічних умовах вигідно дбати не так про швидкі гроші, як про прибутки у перспективі. Досвід такої роботи мають лісівники: ефект від їхньої діяльності проявляється через десятки років.   «Який корінь — таке й дерево», — кажуть фахівці. Це стало, як ніколи, актуальним в останні роки, коли почали всихати добротні зрілі ялинники та соснові насадження. Якщо першим не до вподоби нинішні кліматичні перипетії з нехарактерною для північного регіону спекою, то для других, на думку фахівців, фатальним став план перетворення природи, який енергійно втілювався в життя в середині минулого століття.

Із цієї фрази починалася інформація, яку надала прес-служба ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання». Ішлося там про загибель 19-річного хлопця, який зламав двері підстанції, аби вирвати шматок алюмінієвого дроту. Загинув від смертельного удару електрострумом. А вирушив на «справу» за командою своєї компанії, «коли закінчилося пиво й гроші». Тобто товариші по чарці думали: виламають шматок алюмінію, здадуть у пункт прийому металобрухту і продовжать... святкувати.  

Донедавна з деяких областей почали надходити повідомлення про проблеми з отриманням внутрішніх паспортів громадянина України. На наш запит у Міністерстві внутрішніх справ пояснили, що труднощі з видачею нових документів справді існували. Однак пов’язані вони були з певними формальностями, що виникли при перепідпорядкуванні Управління з реєстрації фізичних осіб, котре контролює ці процедури і донедавна значилося у складі МВС, до складу Державної міграційної служби — нової окремої державної структури, яка відтепер опікуватиметься всіма цими питаннями. Сюди й передають нині всі документи, в тому числі й бланки паспортів. 

Кричущий випадок, який стався у селищі Сімейкіне Краснодонського району Луганщини, коли «мати-героїня» до смерті «завиховувала» двох вдочерених дівчаток, не втрачає актуальності для журналістів і читачів уже кілька тижнів. Ось як цю резонансну справу прокоментував Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко: — У Краснодонському районі сталася справжня трагедія. Але випадок цей, на щастя, одиничний. Ми детально вивчили справу і дійшли висновку, що трагедії можна було б уникнути, аби працівники Служби у справах дітей Краснодонської міськради, які відповідають за соціальний супровід родин усиновлювачів, сумлінно виконували свої обов’язки.