Суботні зустрічі

За народну дипломатію і протегування Україні в Європі виконавча влада Івано-Франківщини відзначила медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» Любомира Винника — громадянина Швейцарії українського походження, уродженця Надвірнянщини графіка-карикатуриста, публіциста, володаря Золотої медалі Європи «За досягнення в мистецтві». Кілька десятиліть він презентує свій край і Україну десятками статей у найпопулярніших німецькомовних періодичних виданнях Європи, сприяє землякам в участі у міжнародних фестивалях, освітянам допомагає у відвідуванні німецькомовного середовища і шкіл, займається культурологічними контактами німецької общини Коломиї з німецькомовними кантонами Швейцарії.

Ще грецький філософ і математик Піфагор сказав, що світ побудований на силі чисел. І хоч нумерологія здобула популярність не так і давно, насправді вона належить до однієї з чітко вибудуваних систем, котрими послуговувалися у сиву давнину.  Що кожне число має силу, яку цифра або символ для її позначення виражають не лише кількісно, зазначить пізніше німецький астролог і алхімік Корнеліус Агріппа, пояснивши, що ці сили полягають в окультних зв’язках між відносинами речей і принципів у природі, вираженнями яких вони є.  

Володимир Денщиков — єдина у світі людина, яка «пише» святі образи … лляною ниткою. Деякі фахівці називають цей вид творчості «духовним макраме», а власника унікальної техніки — її засновником. 

Нічого в цьому житті не буває випадковим, зазначає актриса Тамара Жемчугова-Бутирська. І  має рацію. Доля дарувала їй багато випадкових, майже містичних, але начебто запланованих кимось зверху зустрічей із цікавими людьми. Так і мені пощастило познайомитися з цією неординарною жінкою зовсім випадково. Треба ж було серед тисяч різних людей, що приїжджають до Києва, нам зустрітися і познайомитися за філіжанкою кави в одній із кав’ярень біля вокзалу! А приїхавши у відпустку до Ялти, я не могла не побачитися з пані Тамарою.  

Художник декоративного мистецтва Ніна Саєнко прокладає мистецький шлях, якому колись дав початок Олександр Саєнко — новатор у створенні високохудожніх монументально-декоративних образів. Її праці за мотивами, стилістикою і колористикою продовжують традиції творення образів Олександра Ферапонтовича. З Ніною Олександрівною зустрілася в її майстерні, де барвисті гобелени й килими, вибійки, малюнки на тканині, мозаїки, що переливаються золотом соломки, відлунюють позитивну енергетику та створюють затишну атмосферу. Народні символи, знаки та орнаментальні мотиви набувають колоритного сучасного бачення, а чіткість композиції поєднується з відчуттям відтінків кольорів.  

Однією з найбільш показових рис характеру народного артиста України Богдана Бенюка є… непосидючість. Що, дещо несподівано? Але насправді так воно і є. Адже для того, щоб встигати так багато, як він, треба бути справді людиною невгамовною і небайдужою. Вистави, репетиції, зйомки в кіно, озвучування фільмів, а ще ж родина, студенти, політична діяльність… «Життя навколо дуже швидке, динамічне, — зауважує Бенюк. — І я не маю права засиджуватися, бо ніхто не знає, скільки йому відпущено на цьому світі».  

На особистому веб-сайті чотириразової олімпійської чемпіонки Яни Клочкової написана улюблена цитата з роману Булгакова «Майстер і Маргарита»: «Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, особливо в тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть!» Напевне, для молодої жінки це не просто красиві слова, адже за плечима «золотої рибки» 50 рекордів України та кілька світових рекордів у різних видах плавання. Додайте п’ять олімпійських медалей, чотири з яких — «золото»! Нині такі спортивні риси, як чесність, мужність та наполегливість, дуже допомагають Яні в її житті після великого спорту — активному, цікавому і не менш яскравому.  

Україна відома не лише борщем, братами Кличками, Чорнобильською катастрофою і Євро-2012. Виявляється, вітчизняні карикатуристи посідають провідні місця у світовому професійному табелі про ранги. Черговим свідченням того стало гран-прі нашого земляка, а за сумісництвом і колеги по газеті, Ігоря Лук’янченка на міжнародному конкурсі, присвяченому проведенню європейської футбольної першості. Наш сьогоднішній гість прилетів до Києва на запрошення організаторів конкурсу бути серед почесних членів журі. І завдяки його наполегливості гран-прі залишилося в нашій столиці. Бо серед 612 робіт 170 учасників із 39 країн саме творчий доробок нашого колеги найбільше вразив майстра з Нідерландів. 

Харківський поет Анатолій Перерва — один із тих, хто не потребує особливого представлення. Визнаний майстер українського слова, лауреат літературних премій, він завжди відкритий для спілкування з читачами, рідний і близький за творчим духом у письменницьких колах Слобожанського краю. Пише щиро, влучно, надаючи своїм образам людяності, невимушеності й любові. Кожна нова збірка поета — це зворушлива сповідь, яка змушує заглибитися як у сиву давнину, так і порозмірковувати над життям сучасним. Наш власний кореспондент побувала у творчій майстерні Анатолія Перерви.  

Геніальності видатного композитора сучасності Алемдара Караманова дивувалися всі: від рідні — до таких відомих композиторів-педагогів, як Кабалевський, Хренніков, Хачатурян. Його твори виконували найкращі диригенти світу — Володимир Ашкеназі, Антоніо де Альмейда, Едуард Гулбіс. Однак за життя Алемдар Караманов ніколи не мав тієї слави та пошани, на які заслуговував.  

Для когось Павло Зібров — викладач, для когось — композитор, а для всіх разом — український співак, чиї пісні ось уже три десятиліття не втрачають популярності. І хоч в артиста напружений графік життя, зустрітися з ним насправді просто, якщо… в нього випадає вільна хвилина. Кореспондентові «УК» поталанило, і улюбленець українських жінок розповідає не тільки про те, як для нього все починалося («Як артист, — якось сказав він сам, — Павло Зібров почав свою кар’єру в 2 роки — грав на свищику і співав. Братові Володі було тоді 5, він грав на баянчику і теж співав. Свої таланти ми показували в нашому ж селі»), а й чим живе нині.  

Цей медичний заклад із довгою назвою в Донецьку та за його межами по-простому найчастіше називають «у Бондаря». І ставлення до клініки далеко неоднозначне. Бо з одного боку онкологічні захворювання, з якими там борються, завжди мали лиху славу. А з другого — сюди по допомогу звертаються навіть ті пацієнти, які  майже втратили надію на одужання. Бо дуже висока репутація Донецького обласного протипухлинного центру і особливо його керівника — хірурга від Бога Григорія Бондаря, який, попри поважний вік, досі щодня проводить по кілька складних операцій. Звідси й упевненість, що «в Бондаря» оте промовисте словосполучення «Переможемо рак разом» часто стає дійсністю.