КіноТеатр

Нещодавно телеканал «Інтер» показав 8-серійний фільм «Достоєвський» режисера Володимира Хотиненка за сценарієм Едуарда Володарського. Одразу після його демонстрації вибухнула полеміка — і глядачі, і критики розділилися на два непримиренні табори. Одні були в захваті, інші критикували режисера і акторів за те, що не зуміли розповісти про складність духовних пошуків письменника, зосередившись на перипетіях особистого життя.  

«Якщо молодь так природно спілкується вишуканою рідною мовою, після цього назве Україну Малоросією хіба що божевільний чи підлий», — подумала за кілька хвилин до прокатної прем’єри повнометражної художньої стрічки кінорежисера Михайла Іллєнка «ТойХтоПрийшовКрізьВогонь» у столичному Кінопалаці, почувши, як розмовляв з кимось за два крісла від мене молодий чоловік.  

Різдвяного вечора тисячі, коли не мільйони українців вже вкільканадцяте переглянули стару добру комедію «Службовий роман». А відразу по тому вперше і, радше, востаннє подивилися сучасну стрічку за мотивами улюбленого фільму. Бо важко уявити, що хоча б у когось виникне бажання подивитися «Службовий роман. Наш час» удруге. Телевізійний варіант прем’єри, доповнений, крім рязанівського «Службового роману», ще й історією створення цієї культової стрічки, максимально сприяв умовам для всіляких порівнянь.

Четвертий сезон шоу «Танцюють усі!» на каналі СТБ уже закінчився, а його і досі обговорюють телеглядачі, повертаючись до найяскравіших моментів змагання. Адже кожного тижня була нова постановка від хореографів світового рівня, де вчорашні брейкери вальсували на паркеті із вишуканими панянками, як офіцери, а класичні балетні «білі лебеді» витанцьовували хіп-хоп не гірше тих, хто здобував це вміння у вуличних компаніях на бруківці.

Не знаю, чи хтось із керманичів держав перевершив рекорд Сталіна щодо перегляду однієї вистави (а він приходив у МХАТ на «Дні Турбіних» Михайла Булгакова 15 разів), але Україна стала п’ятнадцятою у світі, де нагадали, що такий театральний чи інший мистецький феномен можновладців не вартий розчулення і особливої довіри до них ні пересічних громадян, ні авторів надто виокремлених ними творів.  

Наприкінці минулого року в цій рубриці ми надрукували матеріал Наталії Долини «Слабка ланка – глядач», в якому йшлося про згубний вплив на глядачів численних реаліті-шоу. Нам приємно, що проблеми, порушені в статті, спонукали до роздумів молодих читачів нашого видання — студентів київських вишів.  Надаємо їм слово.  

Обласна держтелерадіокомпанія уклала договори з 12-ма регіональними телекомпаніями країни, а також з медіахолдингом «Південний регіон» (Ростов), «Югра» (Ханти-Мансійськ) та «Кто есть кто» (Москва) на показ документальних стрічок про видатних особистостей краю. У 24-х фільмах, створених місцевими тележурналістами, розповідається про людей, які зробили відкриття світового значення та вчинки, гідні героїв.   Про роботу над проектом та подальші плани щодо його реалізації розповідає генеральний директор Луганської телерадіокомпанії Родіон МІРОШНИК.

У регіоні в тестовому режимі працюють шість передавальних станцій, які транслюють нині майже три десятки програм у новому форматі. Про це повідомив голова облдержадміністрації Борис Клімчук. Він переконаний, що за новою технологією і новою  передавальною та приймальною технікою — майбутнє. — Технічно, завдяки підтримці центральної і місцевої влади, ми готові до мовлення в новому форматі й уже не перший день тестуємо наше нове обладнання, — розповіла перший заступник генерального директора Волинської обласної державної телерадіокомпанії Марія Андрушко. 

15 років тому на наших екранах з’явилися смішні люди з довгими носами. Ставитися до них можна було по-різному, але не помітити — неможливо! За минулі роки актор Віктор Андрієнко став надзвичайно популярний: у його активі — комедійні телесеріали «Шоу довгоносиків», «Повне мамаду», «Приватна міліція», «Комедійний квартет», «Дружна сімейка», «Міліцейська академія», «Весела хата», «Кумові байки» та пародійне шоу «Велика різниця». Нині улюбленець публіки — гість «УК».

Їхніх виступів завжди чекають з нетерпінням, оскільки знають, що стануть свідками казкового дійства. В їхніх фантастичних постановках поєднуються сміливість та артистизм, вправність та гумор. Євпаторійський театр на ходулях за 10 років свого існування встиг підкорити серця не тільки українців, а й закордонного глядача. Про те, як працюється і живеться єдиному в Україні народному любительському театру на ходулях, нам люб’язно розповів його керівник та натхненник Віктор Аріхін.

Цього року на XIII Міжнародному фестивалі моновистав у македонському місті Бітола актор Євген Нищук отримав першу премію, обійшовши своїх колег з Ізраїлю, Німеччини, Хорватії, Англії, Болгарії. Вистава «Момент кохання», яку він представив на суд журі й глядачів, створена за оповіданням Володимира Винниченка. Своїми думками про цю та інші роботи актор поділився з кореспондентом.

Коли говорять про Суми театральні, неодмінно згадують ТЮГ. Для місцевих юних театралів ця абревіатура стала своєрідним паролем-ключиком, який відчиняє двері у світ дитячого театрального мистецтва, обіцяючи неповторні миті зустрічі з прекрасним. Далеко не всі шанувальники дитячого театру знають, що сьогоднішній будівлі на вулиці Покровській рівно століття.