Територія слова

«Ця книжка має бути в кожній інтелігентній сім’ї — принаймні в Одесі», — це видавець Петро Галчанський про нову збірку творів живого класика-сатирика Михайла Жванецького. Книжка «Спекотне літо (читати взимку)» видана в Одесі, тож і презентація її проходила в Південній Пальмірі. Перший наклад книжки — 5 тис. примірників і продаватимуть її на всій території України. Петро Галчанський каже, що ідею книжки з Михайлом Михайловичем обговорювали років три, але через щільний графік автора до паперового втілення справа дійшла тільки зараз.

«…Місто — щось типу гоголівського Миргорода: є перукарня і годинниковий майстер, отож можна розраховувати, що років через 1000 в Слов’янську буде й телефон». Ось так іронічно написав 11 травня 1887 року в листі до сестри Антон Чехов про свої враження від перебування в місті, де він зупинявся по дорозі до Святогірського монастиря. Та відомі письменники, які свого часу побували в цих краях, згадували про них не тільки в епістолярному жанрі.

У культурно-мистецькому центрі «Інтермеццо» було людно: зійшлися всі, хто хотів потримати в руках або й придбати нову книжку свого видатного земляка. Презентувала її правнучка Павла Григоровича, директор літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини Тетяна Сосновська.  

 Різножанрові твори 32 цьогорічних фіналістів обласного літературного конкурсу творчої молоді «Молода муза» об’єднав на своїх сторінках збірник «Віддзеркалення небес», який видало дніпропетровське видавництво «Пороги». У книжці представлені оповідання й вірші авторів з 14 міст і сіл Дніпропетровщини. Хоч наклад видання  невеликий, але потрапляє він до великої аудиторії. Розповсюджуватися збірник буде по бібліотеках області.

Твір, що дав назву книжці, — невеличкий кулінарний трилер. Його дія відбувається навколо ресторану, шеф-кухар якого зник і ніхто не знає, що з ним трапилося. Привертає увагу повість «Деклассированные». Автор присвятив його Костянтину Вагінову та Андрію Платонову. Як на мене, є також подібність до «Собачого серця» Булгакова… Інтелігент, якому немає місця в новому суспільстві, професор філософії, що несподівано засвоїв виготовлення трун… 

У книжки «Зоря на ім’я Полин: пам’ятаючи Чорнобиль», видрукуваної в Римі у видавництві «Віелла», — італійські та українські автори. Наші співвітчизники представлені добіркою поезій Ліни Костенко та її сценарієм до фільму Ролана Сергієнка «Чорнобиль. Тризна»,  статтями Юрія Щербака, Юрія Шаповала, Наталії Баранівської, Оксани Пахльовської.

Пафосне відзначення переможців відбулося у виставковому залі АККО Інтернешнл. Там за сотнею круглих столів на 10 персон кожен розмістилися запрошені шанувальники красного письменства. Передували 11-й церемонії «Коронації слова» вивчення більше 5 тисяч рукописів. Серед зацікавлених читачів і потенційних письменників точаться суперечки, який відсоток рукописів проглядають члени журі?

У Росії здавна примовляють про чоботаря без чобіт. В Україні - "На те він і кравець, щоб подертий жупан носити". А на що журналіст? Щоб мати дірявий власний життєпис, поточений, мов шашіллю, трикрапками невідомості. Із пустельною пам'яттю, яка в багатьох із нас вже за городом прадіда: там предки наші - ніхто і звати їх ніяк. Знаємо все про сукню, у якій впала в око британському принцу на студентській вечірці тепер уже його дружина. І про те, з якої позиції забитий півстоліття тому вирішальний гол. Щодня після редакційної планівки пірнаємо в якісь події, чиїсь долі й обставини.

Притягують скромні видання Василя Симоненка "Лебеді материнства", "Народ мій завжди буде", "У твоєму імені живу". Прості за оформленням, але якої сили книжки! Поруч - інших відомих авторів. І здається, що зустрічаєшся зі старими друзями і водночас вчителями. Адже читано ті твори і перечитано. 

У Сімферополі відбулася презентація унікального для України видання "500 видатних дерев України". Автори книги - Володимир Борейко, Сергій Шнайдер та Микола Стеценко, не один рік займаються збереженням та заповіданням дерев в Україні.

 У своїй книжці юрист Віктор Мойсеєнко чи не вперше в новітній історії нашої держави зробив грунтовну спробу дослідити непростий шлях становлення в Україні доволі специфічного інституту - служби помилування. Хоч би як традиційно сприймалася назва видання - "Помилувати не можна стратити" - саме вона, безумовно, заінтригує і професійний цех правників, і широкий читацький загал. Як влучно завважив у передньому слові до книжки Левко Лук'яненко, "без коми назва твору - загадка, а позаяк на кону не якась дрібничка, а життя людини, то загадка постає перед читачем як напружена психологічна інтрига: стратять чи не стратять?"

Після двадцятирічної перерви письменник Юрій Щербак прийшов до читача з романом, який уже назвали пророцтвом, "жорстокою притчею гіпотетичної української прийдешності" і "страшною картиною світу після великої Темряви". Що ж насправді побачив на горизонті наступного століття автор книги "Час смертохристів. Міражі 2077 року"? В будь-якому разі дипломатичний і політичний досвід Надзвичайного і Повноважного Посла України, екс-посла України у США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі проявився оригінальним і по-своєму переконливим текстом - застереженням від благодушності і пасивності, за словами Івана Дзюби, "смертельно небезпечних у цьому безжалісному світі, сповненому геополітичних пасток і підступів".