Тривожний сигнал

Заголовки в засобах масової інформації останніми місяцями дуже красномовні. «У Росії затримали колишнього одеського депутата, який вивіз з України скіфське золото»; «У Южноукраїнську Миколаївської області релігійні фанатики розбили менгір епохи бронзи»; «У Скобелевому Казанківського району на Миколаївщині чорні археологи з допомогою важкої техніки зруйнували скіфський курган».

Прохання не думати, нібито це дешева жахалка, подібна до тих, якими часто привертають увагу читачів. Така загроза справді існує. Вітчизняні картоплесховища на початок зими майже порожні. Лише у деяких великих операторів ринку є певні запаси, але на все населення України їх вистачило б максимум на два тижні.

Цукроваріння було першою галуззю промислового виробництва, що виникла колись в Україні, й саме Україна майже два століття була центром виробництва цукру для всього СРСР. І перші українці-мільйонери Терещенки, Симиренки тощо з’явилися саме в цукровій галузі. Проте тепер, як свідчать аналітики аграрного ринку, галузь, що останніми роками занепала і перебувала у стадії повільного вмирання, перейшла у круте падіння. Що ж сталося?

Рівненщина ось уже три тижні живе в умовах «червоної» зони. Нині в ній більша частина краю: міста Рівне, Острог, Дубно, Вараш, Демидівський, Зарічненський, Здолбунівський, Костопільський, Млинівський, Острозький, Рівненський і Сарненський райони. Що далі?

Останнього дня вересня майже одночасно сталися займання в різних районах області. Через посуху й шквальний вітер за добу вогонь поширився майже на 10 000 гектарів лісу. У вогняному колі опинилися 11 сіл.

Два десятиліття тому опублікував у журналі матеріал «До відстрілу — жаби і мухи?..»  У ньому йшлося про те, що на Волині, як і в Україні загалом, минули часи, коли на дичину можна було лише полювати. Йшлося про те, що зі зростанням достатку населення і тотальною автомобілізацією прийшов час переглянути ставлення до ведення мисливського господарства й перевести його з екстенсивного шляху розвитку на інтенсивний.

Так званий режим тиші, що встановлений після відповідних домовленостей і триває на Донбасі з 27 липня, знову опинився під загрозою зриву. Причому про бажання і готовність почати стріляти в ОРДЛО навіть не приховують. Навпаки — маріонетки Кремля вустами свого головного донецького «полководця» заздалегідь почали погрожувати зброєю, публічно висуваючи Україні безглузді ультиматуми. Спершу проросійські бойовики вихвалялися відкрити вогонь 3 вересня. Потім перенесли дату обстрілу українських позицій на ранок 7 вересня.

Масштабній пожежі на території Дворічанського лісництва між населеними пунктами Горобівка й Гряниківка передували загоряння сухої трави, очерету, сміття в 40 місцях області та чотири пожежі в обласному центрі. Протягом доби першого дня вересня підрозділи Служби порятунку ліквідували пожежі на 11 гектарах екосистем, спричинені недбальством людей та їхнім легковажним ставленням до пересторог рятувальників.

У медичних і донорських колах країни тривога і занепокоєння: до ухвалення готують документ, який замість того, щоб посилити і стимулювати донорство, нівелює і знецінює його.

Колосальна повінь у Західній Україні масштабніша ніж у 2008 році. Прем’єр розбирався із ситуацією на місці.

Учора Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, командувач Національної гвардії Микола Балан та голова ДСНС Микола Чечоткін побували в селищі Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області для координації сил у подоланні негоди.

Забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення завжди було пріоритетним напрямом державної політики. 1994 року було ухвалено закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». Згідно з цим документом було удосконалено законодавчу базу, розроблено наукові підходи й створено умови для нормальної роботи служби і санітарних лікарів, щоб вони ні в чому не залежали від місцевої влади. Санепідустанови перевели з місцевого на державне фінансування.