Статті

Торік «УК» уже звертався до теми виживання в Тальному на Черкащині музею історії хліборобства. Саме виживання, адже один із небагатьох закладів культурно-історичної спадщини України, де експонують унікальні пам’ятки трипільської культури, виявлені в ході багаторічних досліджень на землях району, нині просто животіє. Тривалий час музей містився на першому поверсі колишнього палацу графа Шувалова, який тальнівці зуміли вберегти у руйнівні революційні роки. Вистояла ця велична споруда, визнана архітектурною пам’яткою державного значення, і в період Другої світової війни. 

Зимі абсолютно справедливо можна присвоїти титул «Найнебезпечніша пора року». Бо коли ще українці так активно звертаються по допомогу до лікарів із забиттями, переломами, переохолодженнями, застудами? І коли над головою поступово почала вичерпуватися проблема бурульок, нависла нова — грип і ГРВІ. Попри те, що рівень захворюваності населення в межах норми, лікарі вважають, що епідемію варто очікувати з початком лютого. Крім того, зазначають, що цього року циркулюватиме знайомий пандемічний, котрого варто не так боятися, як двох нових: «Вікторію» і «Вісконсін». Про катастрофічність наслідків грипу «Вікторія» яскраво свідчить ситуація у США. 

З-поміж інших немовлят матері впізнають донечок і синочків у пологових будинках навіть за плачем. Із безлічі мелодій композитори виокремлюють власні, а їхні шанувальники — улюблені. А якби так, як концерти, окремо записували на платівки та диски оплески глядачів у залах, — чи змогли б музиканти і вокалісти розрізнити, які з тих овацій лунали тоді, коли викликали їх зі сцени своїм мистецтвом саме вони? І скільки часу тривають усі оплески, присвячені кожному з них, за творче життя — як сон уночі, наприклад, у їхньому житті звичайному? 

Рік, що минув, став багато в чому для будівельної галузі переломним. Принаймні так можна сказати про чималі зміни в законодавчій базі, яка регулює цю сферу. Так, на початку 2012 року набрав сили дуже важливий закон №4220 з довгою назвою — «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України відносно посилення відповідальності та удосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності». Цим документом автоматично внесено зміни до 18 законів України.  Так, значно посилилася відповідальність посадових осіб та керівників будівельних компаній за недотримання екологічних норм під час проектування, будівництва та реконструкції об’єктів; за порушення вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил, виконання робіт без повідомлення про їх початок, експлуатацію будівель без дозволу тощо. 

Дарницький район — найбільший і водночас наймолодший у столиці. За офіційними даними, в ньому мешкає 350 тисяч людей, проте реально налічується до півмільйона жителів. Скажімо,  якщо у школах та дитсадках центральних районів столиці навчаються 20–25 тисяч дітей, то в нас — 50 тисяч.   Одна найбільших проблем, яка потребує нагального розв’язання, — перевантаження наших закладів освіти, адже район інтенсивно розвивається. Тому цього року ми зокрема закінчуємо роботи в гімназії «Київська Русь», яку  буде оснащено сучасним навчальним обладнанням. Крім того, здаємо в експлуатацію два дитячі садочки, створюючи  в нових мікрорайонах  так звану крокову досяжність — аби  батьки, не користуючись  транспортом,  змогли довести дитину в садочок чи школу.

І хоч свято має тривожну назву «поминки», насправді воно просякнуте радістю. Це день, коли в господі різали свиню, а на допомогу приходили сусіди й родичі. Увечері господарі накривали на стіл і починалися співи, танці, куштування. У радянський час прадавня традиція забулася, але нині її взялися відроджувати в селі Геча, що на Закарпатті. Та так активно, що місцевий «Фестиваль різників» (угорською гентешів) позаторік визнано кращим серед усіх гастрономічних у краї. — Наші поросята випоєні на молоці, свині вигодувані на зерні й буряках, без жодних гормонів і біодобавок, — запевняють організатори. Цього року їм повірили понад 3 тисячі гостей зі Львова, Києва, Кривого Рогу й навіть Криму та Одеси. 

Від обласного центру до цього села, що в Путивльському районі, неблизький шлях — 114 кілометрів. У 133 тутешніх дворах мешкають 473 селян. Працюють навчально-виховний комплекс, амбулаторія, міні-пекарня, стадіон, відділення зв’язку,  два магазини, будинок культури, сільськогосподарське ПАТ «Мир».  Будинки газифіковано, водопостачання централізоване. Із траси, що веде зі стародавнього Путивля до гетьманського Глухова, дорогу до села підкаже  постамент із бойовим танком, а перед ним — дорожній вказівник до Мазівки. Щодо першого, то  машина часів Великої Вітчизняної війни нагадує нащадкам про героїчне минуле краян і передусім про партизанів-ковпаківців. 

Цей медичний підрозділ мав би стати зразковим для всієї Одещини. Після капремонту Татарбунарська райлікарня повинна отримати майже нове сучасне інфекційне відділення. Воно має бути боксованим, тобто  забезпечуватиме цілковиту ізоляцію хворих. Тут передбачено вхід і вихід з різних боків будівлі — аби ті, хто видужав, не мали жодного контакту з хворими. А ще — спеціальні передаточні шафи для їжі та комплект протичумних костюмів з респіраторами, які ми бачили хіба що у голлівудських апокаліптичних фільмах.  

12 вересня 2011 року відійшов у вічність авторитетний історик і державний діяч, реаніматор і беззмінний керівник спілки дослідників рідного краю, академік, Герой України Петро Тимофійович Тронько. Він багато зробив для відновлення історичної пам’яті нашого народу. Це йому ми вдячні за створення унікального видання 1960 — 1980-х років — 26-томної «Історії міст і сіл Української РСР», за розробку і вже помітне втілення Державної програми «Реабілітовані історією», за те, що вже надбав «Звід пам’яток історії та культури України». Але це далеко не все, чим славне ім’я видатного науковця-краєзнавця, поруч з яким зростав продовжувач його справи і нинішній очільник Національної спілки краєзнавців України, член-кореспондент НАН України Олександр Реєнт. З ним і ведемо подальшу розмову про спадкоємність надбань Петра Тронька та новітні плани краєзнавців. 

Леонід Горлач починав разом із шістдесятниками, і тодішні його поезії, як згадує Борис Олійник, «променіли непоказною, але відчутною внутрішньою культурою, тактовністю у поводженні зі словом». 1982 року з’явився історичний роман у віршах «Ніч у Вишгороді» — важливий твір для української поезії в осмисленні національної історії і принципово інша якісна сторінка в біографії поета. На зміну ліричним експромтам, що з’являлися несподівано й легко, прийшов мовби викуваний вірш, з одвічною загадкою народження і смерті людини.   

 Нинішній рік ЮНЕСКО проголошено роком Амосова, адже з його іменем пов’язана характеристика кінця ХХ — початку ХХІ століття. Лікар, учений, письменник, громадський діяч, талановитий організатор, повелитель думок і натхненник молоді до творчості, взірець чесності і порядності… Таким був і залишається, бо справа, якій служив, триває й розвивається. В цьому, мабуть, він найщасливіший. А вдячне суспільство щодалі більше переконується в геніальності і далекоглядності академіка. Започаткований лікарем-новатором підхід до порятунку серця успішно розвивають його колеги й наступники, а посіяні вченим і письменником зерна уваги й поваги до людини проростають у серцях творців добра.

Із 5 січня влада розпочала боротьбу з нелегальними та напівлегальними таксистами. Саме з цього дня набув чинності Закон України «Про автомобільний транспорт», згідно з яким змінено поняття «внутрішні перевезення». Такого, як відомо, і вимагали раніше професійні таксисти і галузеві організації. 

Добрі наміри далеко не завжди слугують поліпшенню життя, спрощенню механізмів управління, надання послуг тощо. Досвід упровадження багатьох перетворень укотре переконує в актуальності вислову останніх двох десятиліть: хотіли якнайкраще, а вийшло як завжди. Шкода, але ми звикли до таких вихилясів, сприймаючи мало не кожен рік як переламний. А випадків подібної турботи кожен із нас може навести безліч. Одним із свіжих прикладів є, приміром, запровадження з першого дня цього року нової системи реєстрації майнових прав. Скільки нас переконували у неефективності сумнозвісних БТІ, їхньому монопольному становищі, обіцяли спрощення. Нарешті дочекалися нововведення, покликаного кардинально спростити процедуру, терміни реєстрації, зберегти нерви клієнтів, усунути корупцію.  

Щороку органи Пенсійного фонду призначають і перераховують пенсії співвітчизникам. Чинне законодавство дозволяє людям, які перебувають на пенсії і працюють, раз на два роки перераховувати виплати. Причому на вибір: за стажем, стажем і заробітком чи за зарплатою. Крім цього,   Держбюджетом-2013 у січні й грудні затверджений новий прожитковий мінімум, що дає право двічі на перерахунок пенсійних виплат. Директор департаменту пенсійного забезпечення Мінсоцполітики Микола ШАМБІР розповідає кореспондентові «УК» про те, як призначаються та перераховуються  пенсії в Україні згідно з чинним законодавством. 

Неширокий крок, повільний темп і мінімальний відрив ступні від поверхні землі. Здається, всі ознаки старечої ходи. Однак у столиці такий метод пересування найактуальніший для осіб будь-якого віку, адже ми — в умовах тотального обледеніння. Ще на додачу — бурульки і брили снігу над головою, на яких теж треба зосереджувати свою увагу. Втім, не кожному вдається на всі сто бути обачним та обережним… 

Кілька років тому знайомі розповідали про дивакувату бабусю, котра, живучи у дуже віддаленому селі, скуповувала навколишні хати. Оскільки знижка на глибинку була дуже велика, а оселі далеко не першої молодості, вони коштували мізерні суми. Старенька встигла придбати щось з півдесятка хатин, коли всі навколо почали активно цікавитися: «Навіщо це вам? Діти й онуки давно у місті…» Бабуся відповідала, що вигідно вклала кошти і це стане очевидним через певний час, коли можна буде продавати земельні ділянки.   Не знаю вже, чи записала та сільська Деметра все придбане на себе, чи своїх рідних наділила головним болем, котрий у них виникне вже у квітні нинішнього року разом з квитанціями про сплату податку на нерухомість, надісланими відповідною  службою. Але те, що відкараскатися від такого спадку непросто, — факт.

Коли я вперше відвідала селище Куба, не могла зрозуміти, чому до підніжжя тутешніх п’ятиповерхівок так щільно туляться флігельки. Заступник міського голови Брянки Денис Федосєєв, який і привіз мене в це шахтарське селище, що входить до складу гірницького міста, пояснив: будинки з пічним опаленням, а те, що мені з незвички здалося флігельками, — слугує і сарайчиками для вугілля, і літніми кухнями для мешканців багатоповерхівки. Бо люди воліють скоріше тягати на п’ятий поверх каструлю з борщем, ніж відро вугілля для його приготування. І так — усю теплу пору року. Спробуй-но таке життя... Квартал імені Лехтерова, або селище Куба, як його частіше називають місцеві жителі, розташований на відстані 12 км від центру Брянки. Через таку віддаленість — і екзотичне прізвисько, і проблеми. 

Дошкулив нам січень — хоч не морозами, то небувалими снігопадами й ожеледицею. Як завжди, ні столичні комунальні служби, ні тим паче периферійні до випробувань стихією належно не підготувалися. Окрім знеструмлених населених пунктів, підраховуємо сотні ДТП і травмованих пішоходів.  Попереду — останній місяць зими. Він здавна відомий нестійкою погодою. Вітри і снігопади, мороз і ожеледиця, раптове потепління — усе це у нього в запасі. Йому байдуже, що прогнозують синоптики чи народні прикмети. «Лютий лютує, бо весну чує», — кажуть старі люди. Хоч би там як, хлібороби починають готуватися до нового трудового сезону: перевіряють стан запасів насіння, техніку, вивозять на поля добрива. 

Останнім часом розгляд справ в українських судах нагадує швидше жахливий фарс або конвеєр миттєвих і необгрунтованих рішень, аніж правосуддя. На жаль, усе частіше вони не захищають гарантовані Конституцією України права та свободи людини за принципом верховенства права. Люди у мантіях, приймаючи рішення на швидку руку, забувають дотримуватись основних принципів і засад судочинства – справедливості, добросовісності і розумності (згідно ЦКУ). Замість обгрунтованих рішень на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, вони приймають такі, що не піддаються жодній критиці. А навіщо робити інакше, якщо цьому сприяє сама система.   

Днями ледь не всі знайомі і колеги, що користуються послугами «Київстар», отримали sms-повідомлення з попередженням про переведення абонента з першого або п’ятого лютого на нові умови тарифного плану. У різних випадках пропонувалась різна вартість денної абонплати — від 0,95 копійки до кількох гривень, збільшення кількості безкоштовних sms (якщо вони надавались раніше. – Авт.) і майже повсякчас — здешевлення на 50% другого та наступного sms- і mms-повідомлення.