Статті

Найкращий сервіс — швидкий і ненав’язливий. Саме такої досконалості в обслуговуванні клієнтів прагнуть досягнути в усіх цивілізованих країнах. Це стосується і такого серйозного контролюючого органу, як митниця.  

На околиці села Ковалівка, що в Полтавському районі, є мальовничий куточок, який причаровує своєю красою кожного, хто тут побував. Милують серце ліс і річка, цілюще повітря і заповідна тиша. Божою волею ця краса сьогодні служить дітям. У цьому є заслуга і видатного педагога минулого століття Антона Семеновича Макаренка. 

Історичний центр Миколаєва вже близько 200 років прикрашає старовинна будівля — Будинок офіцерів флоту. З нього починається найстаріша вулиця міста — Адміральська, саме цю будівлю після Великої Вітчизняної війни миколаївці відновили першою, з цим будинком  пов’язана історія багатьох поколінь миколаївців. Втім, сьогодні назвати колишнє Морське зібрання окрасою міста, на жаль, не можна. Адже будівля має вигляд майже такий, як після війни.

Хтось, прочитавши заголовок цієї публікації, здивується: мовляв, якась нісенітниця. Тільки не жителі одного з поважних за віком міст Луганщини, що веде свій родовід з 1772-го, — Олександрівська. Вони в цій, вибачте за слово, абракадабрі постійно живуть, їздять на роботу, водять діток до школи чи дитсадка, отримують такі-сякі комунальні послуги та ще й один раз тепер вже на п’ять років обирають собі владу. Бо за статусом це місто з 10-тисячним населенням, яке разом з двома селищами, що входять до його складу (?), є частиною іншого міста — Луганська. Тобто, хто кому кум, а хто сват, кількома словами не поясниш.  

Цей храм (колишній костел Ордену єзуїтів) у центрі Львова — пам’ятка архітектури національного значення і разом з іншими об’єктами Львівського історико-архітектурного заповідника понад десять років тому внесений до Списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Йому пощастило більше, ніж іншим духовним святиням Галичини: понад 60 років у ньому було книгосховище Національної бібліотеки імені В. Стефаника НАН  України. 

А нагромадилось в утаємничених від стороннього ока сховищах доволі ще з позаминулого століття. То наша історія, не стороннє бачення її і тлумачення свідками минулих часів. В останні два десятиліття з’явилося чимало історичної, саме документальної літератури про славні імена, яких ми зовсім не знали, або ж раніше вони доходили до нас у викривленому світлі. Чого варті вже оприлюднені щоденники Т. Шевченка, М. Куліша, У. Самчука, О. Довженка, В. Симоненка, О. Гончара, спогади про діяння видатних особистостей, які дозволяють об’єктивніше судити про минуле – складні етапи нашої історії. На жаль, економічні негаразди гальмують українську видавничу справу – і досі ми обділені тим, що мали б знати з історії вітчизняної культури і зокрема її літературної складової.  

Дещо модернізоване свято Дня соборності та свободи з числа тих, що не для гучних фанфар, галасливих хороводів та щедрих чаркувань. Воно більше для роздумів. Серйозних і глибоких. Скажімо, над тим, для чого далекого вже 1919 року сталося те, що сталося: українці-східняки міцно обнялися зі своїми братами-західняками? Навіщо многоголосо шуміла тоді Софійська площа, щораз видихаючи слова від щирого серця: навіки, навіки, навіки!..  

Перенесення в часі цієї події було зумовлено, як з’ясувалося, участю глави уряду в засіданні Ради національної безпеки і оборони. Через ці об’єктивні причини Прем’єру довелося розпочати своє спілкування з журналістами на півгодини пізніше, що, власне, жодним чином не вплинуло на змістовність діалогу. 207 представників центральних і 132 регіональних ЗМІ повністю заповнили приміщення Клубу Кабінету Міністрів. 

Резолюція, яку мають розглянути у наступний четвер члени парламентських делегацій ПАРЄ, не є позачерговою. Проте це єдиний втішний момент, оскільки сам текст проекту документа містить чимало різких критичних зауважень на адресу чинної української влади. Про ступінь стурбованості Києва тональністю резолюції свідчить і приїзд до Страсбурга наступного тижня міністра закордонних справ Костянтина Грищенка (хоч офіційно метою його візиту є зустріч з генсеком РЄ Турбйорном Ягландом,  а не участь у сесії ПАРЄ).

Поету Велимиру Хлєбнікову приписують вислів: «відділення міліції — видатна річ, адже це місце мого побачення з державою». Якщо це так, тоді зрозуміло, чому предметом обговорення на першому в цьому році розширеному засіданні колегії Міністерства внутрішніх справ стали чи не всі проблемні питання, що стоять перед правоохоронцями, — хід реформування відомства, протидія злочинам та корупційним проявам у бюджетній сфері, зміни в підходах до багатьох складових міліцейської роботи.

Як перетворити звичайну їжу на джерело здоров’я і довголіття? Як святкувати, щоб не захворіти? Що їсти, щоб не набрати зайвих кілограмів? На ці та інші запитання відповідає гість прямої лінії «УК» лікар-дієтолог Оксана СКИТАЛІНСЬКА.

Обтяжені приємними новорічно-різдвяними клопотами, більшість українських автолюбителів навіть не здогадувалися, що з 1 січня майже всі паркувальні майданчики у містах формально стали… безкоштовними. Автор і сам би цього не знав, якби не наштовхнувся на повідомлення деяких сайтів: виявляється, з початку року набули чинності 14-й і 16-й пункти ухваленої ще на початку грудня 2009 року постанови Кабінету Міністрів №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів», в яких йдеться про обов’язкове  обладнання паркувальних майданчиків такими собі електронними «касирами», названими в просторіччі паркоматами.

Хочу дізнатися, чому одним дружинам померлих шахтарів нараховують пенсію по втраті годувальника у розмірі 50%  пенсії чоловіка, другим — 30%, від чого це залежить? Мій чоловік мав 35 років підземного стажу. В процесі роботи отримав профзахворювання та інвалідність ІІ групи. Яку пенсію я маю отримувати у разі втрати годувальника? К. АНІФЕРОВСЬКА, м. Дзержинськ Донецької обл.

На престижних змаганнях World Dance Championship IDF-2011 у  містечку Кастільончелло (Італія), учасниками яких були понад три тисячі професійних танцюристів різних вікових категорій із 26 країн світу, титул чемпіонки світу зі східних танців здобула українка Катерина Вельменко. Авторитетні хореографи в журі, знані у світі як провідні експерти з різних напрямків і стилів, були одностайними: запоріжанка Катерина стала кращою у сольному виконанні танку в стилі Aspany Raks.

На які пільги може розраховувати колишній працівник культури, який нині перебуває на заслуженому відпочинку та проживав і проживає у селі? Як довести, що я маю право на ці пільги? Н. МАКОГІН, с. Жовчів Івано-Франківської обл.

Різдвяного вечора тисячі, коли не мільйони українців вже вкільканадцяте переглянули стару добру комедію «Службовий роман». А відразу по тому вперше і, радше, востаннє подивилися сучасну стрічку за мотивами улюбленого фільму. Бо важко уявити, що хоча б у когось виникне бажання подивитися «Службовий роман. Наш час» удруге. Телевізійний варіант прем’єри, доповнений, крім рязанівського «Службового роману», ще й історією створення цієї культової стрічки, максимально сприяв умовам для всіляких порівнянь.

Я вчитель математики. З 1963 до 2006 року працював на цій посаді в загальноосвітній школі, перед виходом на пенсію мав кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії». У 2010 році знову став працювати вчителем, проте мені чомусь встановили кваліфікаційну категорію «спеціаліст». Чи мало право керівництво школи позбавити мене попередньої кваліфікації? О. ГУСАК, с. Нововасилівка Донецької обл.

  Ось про кого кажуть: «У палаючу хату ввійде, коня на скаку зупинить!» Ользі немає рівних в сумо та боротьбі на поясах, вона — майстер самбо світового рівня, тепер активно освоює дзюдо. У призовій колекції спортсменки 26 медалей, здобутих на чемпіонатах країни, Всесвітніх іграх з бойових мистецтв, чемпіонатах і Кубках світу. МОНмолодьспорту  визнало представницю дніпропетровського спортклубу «Динамо-Сілейр» кращою спортсменкою країни минулого року з неолімпійських видів.  З чемпіонкою, яка має вагу 130 кілограмів, поговорив від душі позаштатний кореспондент «УК».

Четвертий сезон шоу «Танцюють усі!» на каналі СТБ уже закінчився, а його і досі обговорюють телеглядачі, повертаючись до найяскравіших моментів змагання. Адже кожного тижня була нова постановка від хореографів світового рівня, де вчорашні брейкери вальсували на паркеті із вишуканими панянками, як офіцери, а класичні балетні «білі лебеді» витанцьовували хіп-хоп не гірше тих, хто здобував це вміння у вуличних компаніях на бруківці.

Для сьогоднішнього Чернігова поезія Павла Тичини, про якого ми обов’язково згадуємо у день його народження, 23 січня, — як альбом з чудовими  світлинами, на багатьох з яких зображено нинішнє місто на століття молодшим… Про це розмовляємо в невеликому приємному товаристві, час від часу вплітаючи у спілкування чарівні рядки Павла Григоровича. Мої співрозмовниці — працівниці Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського: завідуюча меморіальним відділом Марія Москаленко та вчений секретар Ольга Єрмоленко.